Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаВнутрішні хвороби
« Попередня Наступна »
Візер В.А.. Лекції з терапії, 2011 - перейти до змісту підручника

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Обумовлена характером порушення рухової функції біліарної системи та складається із сукупності симптомів, пов'язаних безпосередньо з порушеннями моторики жовчовивідної системи і загальних, найчастіше невротичних симптомів.

При огляді хворих дискінезіями, незалежно від форми клини-чеського течії, істотних відхилень від норми не спостерігається, жовтяниця відсутня. Печінка звичайно не збільшена, в період загострення при явищах жовчної коліки може спостерігатися незначне, найчастіше минуще збільшення. Стабільне збільшення печінки і зраді-ня її пальпаторно властивостей завжди свідчить проти діагнозу первинних біліарних дискінезій.

Іноді, у деяких хворих, спостерігаються ряд місцевих пальпа-раторних симптомів, характерних для холециститу (симптоми Кера, Мерфі, Ортнера, (ми докладно зупинимося на їх вивченні при розгляді клініки холециститів)). Нехтувати ними не слід, так як вони допомагають виявляти патологію біліарної системи та наце-люють лікаря на подальші диференційно-діагностичні пошуки.

Температура тіла частіше нормальна. В окремих випадках, коли дискінезія жовчних шляхів виникає поряд з іншими вегетативними розладами, на тлі вираженого неврозу, може спостерігатися мо-Нотон субфебрильна температура, температурна крива нагадує частокіл і не піддається дії анальгеті-ков.



Тепер давайте докладно зупинимося на особливостях клі-нічної картини дискинезий, що протікають з різними порушеннями рухової активності жовчного міхура і прото-ков.



При гіперкінетичному (гіпертонічної) формі Діскін-зії, яка спостерігається частіше у осіб емоційно лабільних, худорлявих, з холеричним темпераментом, біль локалізується в правому підребер'ї або епігастральній ділянці, носить переймоподібний, колючий характер (що нагадує печінкову кольку). Під час нападу вона іррадіюють в праву лопатку, ключицю, плече, поперекову область або в ліву по-Ловін грудної клітини і прекардіальну область. Болі, як правило, короткочасні, з'являються раптово, кілька разів на добу.

Іноді напади супроводжуються нудотою, відрижкою, хворі скаржаться на відчуття гіркоти у роті, іноді спостерігається блювота і порушення функції кишечника, частіше з схильністю до запорів, проте зустрічається і діарея.


Нерідко у таких пацієнтів болю супроводжуються вазомоторним і нейровегетативних синдромом, що виражається в пітливості, тахикар-дії, гіпотонії, вираженої слабкості і головного болю.

Больовий синдром часто провокується вживанням гострих, жирних і холодних страв, однак часто біль пов'язана не тільки з по-грешность в дієті, вона виникає при фізичному навантаженні, псіхоемо-циональном напрузі, під впливом тряски, в різні фази менст-руального періоду.

Нападоподібний характер болю при гиперкинетичної дискінезії жовчних шляхів є наслідком раптового підвищення тиску в жовчному міхурі, який скорочується на тлі гостро виникла гіпертонії сфінктера Люткенса-Мартинова або Одді.

У період між нападами хворі почувають себе відносно непогано, болю, як правило, не турбують, однак може періодично спостерігатися відчуття тяжкості в правому підребер'ї.

Під час проведення дуоденального зондування, відзначається ла-більний, іноді мимовільний рефлекс, евакуація жовчі стрімко-кові, супроводжується болем і нудотою, зондування не приносить полегшення, нерідко після процедури хворі відчувають посилення бо-лей в правому підребер'ї.

Рентгенологічно виявляється високо розташований і прискорено нужду жовчний міхур, сферичної або овальної форми. За обсягом міхура можна зробити висновок про стан тонусу цього органу. Нормотония констатується при обсязі міхура рівному 30-50 см 53, зменшення даного обсягу вказує на гіпертонус. Коефіцієнт спорожнення жовчного міхура перевищує 20%.

Гипокинетичні форма дискінезії розвивається поступово частіше у жінок середнього віку, флегматичного або меланхолійного складу, досить огрядних, як правило, народжували. При даній формі дискінезії хворі пред'являють скарги на тривалі, майже постійні ниючі або тиснуть болі в правому підребер'ї без характерної іррадіації. Надмірні емоції, а іноді й прийом їжі посилюють больові відчуття, а почуття розпирання в правому підребер'ї з'являється через 20-30 хвилин після прийому їжі.

У таких хворих частими є скарги на поганий апетит, постійну відрижку, нудоту, гіркота в роті, здуття живота, запори, блювання зустрічається частіше, ніж при гіперкінетичному типі.


При пальпації визначається помірна болючість в області жовчного міхура.

Больовий синдром обумовлений розтягуванням інфундібулярной частини жовчного міхура, це сприяє виділенню антіхолецістокініна, надмірна кількість якого призводить до значного зниження освіти холіцістокініна у дванадцятипалій кишці, що ще більше пригнічує рухову активність жовчного міхура. Гипокинетичні дискінезії зустрічаються значно частіше гіперкінетичних.

Дуоденальне зондування приносить полегшення, пузирний реф-лекс ослаблений, випорожнення міхура сповільнено, жовч підвищеної в'яз-кістки і темного кольору виділяється з великими проміжками, іноді тільки після повторного введення подразника. Посіви жовчі завжди стерильні, лейкоцитів немає.

Холіцістографія виявляє збільшений, розтягнутий, часто опу-щенний міхур з уповільненим випорожненням. Часто відзначаються гіпо-тонія шлунка та вісцероптоз. Коефіцієнт спорожнення міхура менше 20%.

Останнім часом для визначення генезу дискинезий і проведе-ня диференціального діагнозу з успіхом застосовується ультразвукове обстеження після жовчогінного сніданку, яке по інформативності, безпеки і простоті значно перевершує холіцістографію.

Говорячи про вторинних дискинезиях біліарної системи, слід під-черкнути, що при виразковій хворобі шлунка, переважно виникають гипокинетичні дискінезії, а при локалізації виразки у дванадцятипалій кишці, при гепатиті і панкреатиті - гіперкінетіче-ські.

На закінчення хотілося б підкреслити, що діагноз дискінезії ставиться в основному по клінічній картині, з додаткових мето-дов дослідження використовуються дуоденальне зондування, холіцістіт-графія та ультразвукове дослідження.



Змін в клінічному аналізі крові і різних біохіміче-ських дослідженнях при дискінезіях зазвичай немає.

Виявлення клінічних форм дискінезії жовчного міхура має важливе значення для проведення диференційованого лікування.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "КЛІНІЧНА КАРТИНА"
  1. ЛЕГЕНЕВІ еозинофіли з астматичним СИНДРОМОМ
    До цієї групи захворювань може бути віднесена бронхіальна астма і захворювання з ведучим бронхоастматічне синдромом, в основі яких лежать інші етіологічні чинники. До цих захворювань відносяться: 1. Алергічний бронхолегеневої аспергільоз. 2. Тропічна легенева еозинофілія. 3. Легеневі еозинофілії з системними проявами. 4. Гіпереозінофільний
  2. ХВОРОБА (СИНДРОМ) Шегрена
    Поєднання сухого кератокон'юнктивіту, ксеростомии та хронічного поліартриту було настільки детально описано шведським офтальмологом Шегреном (Шегрен, 1933), що незабаром привернуло увагу клініцистів різних країн до цього дуже своєрідного клінічного феномену, хоча поодинокі спостереження подібної тріади або окремих проявів секреторною залозистої недостатності описувалися і раніше. За
  3. КЛІНІЧНА КАРТИНА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
    Основною клінічною ознакою бронхіальної астми є напад експіраторной задишки внаслідок оборотної генералізованою обструкції дихальних шляхів в результаті бронхоспазму, набряку слизової оболонки бронхів і гіперсекреції бронхіальної слизу . У розвитку нападу ядухи прийнято розрізняти три періоди: I. Період провісників або продромальний період характеризується появою
  4. ревматоїдний артрит. ХВОРОБА БЕХТЕРЕВА
    Ревматологія як самостійна науково-практична дисципліна формувалася майже 80 років тому у зв'язку з необходімостио більш поглибленого вивчення хвороб цього профілю, викликаної їх широким розповсюдженням і стійкою непрацездатністю. У поняття "ревматичні хвороби" включають ревматизм, дифузні захворювання сполучної тканини, такі як системний червоний вовчак, системна
  5. деформуючого остеоартрозу. ПОДАГРА.
    Деформуючого остеоартрозу (ДОА). У 1911 році в Лондоні на Міжнародному конгресі лікарів всі захворювання суглобів були розділені на дві групи: первинно-запальні та первинно-дегенеративні. Ревматоїдний артрит і хвороба Бехтерева відносяться до першої групи. Представником другої групи є деформуючого остеоартрозу (ДОА), що представляє собою: дегенеративно-дистрофічних захворювань
  6. ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ
    Гломерулонефрит є основною проблемою сучасної клінічної нефрології, найчастішою причиною розвитку хронічної ниркової недостатності. За даними статистики, саме хворі на гломерулонефрит становлять основний контингент відділень хронічного гемодіалізу та трансплантації нирок. Термін "гломерулонефрит" вперше запропонував Klebs, який застосував його в "Керівництві по
  7. Грижа стравохідного отвору діафрагми
    Вперше опис грижі стравохідного отвору діафрагми (ПОД) зроблено Морганьи ще в 1768 році. За даними сучасних авторів даний патологічний стан за своєю поширеністю успішно конкурує з дуоденальномувиразками, хронічний холецистит та панкреатит. При аналізі частоти захворюваності в залежності від віку встановлено, що даний стан зустрічається у 0,7% всіх
  8. ДЕСТРУКТИВНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ
    Розрізняють три основні клініко-морфологічні форми: абсцес, гангренозний абсцес і гангрену легені. Абсцесом легкого називається більш-менш обмежена порожнина, що формується в результаті гнійного розплавлення легеневої паренхіми. Гангрена легкого являє собою значно більш важкий патологічний стан, що відрізняється поширеним некрозом і іхо-розное розпадом ураженої
  9. СІСГЕМНАЯ ЧЕРВОНА ВІВЧАК
    Відповідно до сучасними уявленнями системний червоний вовчак (ВКВ) являє є хронічне рецидивуюче полісиндромне захворювання переважно молодих жінок і дівчат, що розвивається на тлі генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, що призводить до неконтрольованої продукції антитіл до власних клітин і їх компонентів, з розвитком
  10. СИСТЕМНА СКЛЕРОДЕРМІЯ
    - прогресуюче полісиндромне захворювання з характерними змінами шкіри, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів (легені, серце, травний тракт, нирки) і поширеними вазоспастична порушеннями по типу синдрому Рейно, в основі яких лежать ураження сполучної тканини з переважанням фіброзу і судинна патологія в формі облітеруючого ендартеріїту.
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека