Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаШкірні та венеричні хвороби
« Попередня Наступна »
А. Н. Родіонов. Сифіліс, 2000 - перейти до змісту підручника

КЛАСИФІКАЦІЯ СИФІЛІСУ

Існують різні класифікації сифілісу, в яких різною мірою враховуються його клиниче ські і епідеміологічні особливості, шляхи зараження (придбаний або вроджений), а також прогноз для хворих залежно від термінів початку терапії.

Класифікація сифілісу, прийнята в нашій країні, заснована на принципі періодизації клінічного тече ня хвороби, кардинальні положення якої разрабо тани ще Ricord.

Після інкубаційного періоду наступають:

1) первинний серонегативний сифіліс (syphilis I seronegativa);

2) первинний серопозитивний сифіліс (syphilis I seropositiva);

3) первинний прихований сифіліс (syphilis I latens).

Примітка: 1) в первинному періоді сифілісу захворювання проявляється наявністю твердого шанкра, 2) за первинний се ронегатівний сифіліс приймається лише та форма, при ко торою незмінно зберігаються стійко негативні резуль тати стандартних серологічних реакцій, вироблених регулярно (не рідше одного разу на 5 днів) протягом усього курей са лікування; діагноз первинного серонегативного сифілісу ставиться на підставі негативних класичних (стан дротяні) серологічних реакцій без урахування реакцій имму нофлюоресценціі (РІФ) і реакції Колмера; якщо стан дротяні серологічні реакції дали одноразовий слабопозитивний результат, то ставиться діагноз привчає ного серопозитивного сифілісу; 4) при локалізації твердо го шанкра не так на статевих органах до діагнозу «первинний сі Філіс» необхідно додати термін «позастатевій».

4) вторинний свіжий сифіліс (syphilis II recens);

5) вторинний рецидивний (нелікований) сифіліс (syphilis II recidiva);

6) вторинний рецидивний (раніше лікований) сифіліс (syphilis II recidiva);

7) вторинний прихований сифіліс (syphilis II latens) - вказується результат серологічних реакцій і в дужках - початковий діагноз.

Примітка: за вторинний прихований сифіліс приймаються захворювання на сифіліс при відсутності клінічних прояв лений у осіб, які почали лікування у вторинному (свіжому або рецидивної) періоді сифілісу; захворювання у осіб, почавши ших лікування в первинному періоді сифілісу, але лікувалися нерегулярно і недостатньо.

8) серорецідівний сифіліс позначається як «вто ковий прихований сифіліс, серологічний реці див»;

9) прихований серорезистентного сифіліс;

10) прихований серофіксірованний сифіліс; серорезі стентний сифіліс, іноді серологічні реакції залишаються позитивними після додаткового лікування, включаючи неспецифічні методи воздей ствія за умови, що комплексне обстеження не виявляє патологічних змін;

11) третинний активний сифіліс (syphilis III activa, seu manifesta);

12) третинний прихований сифіліс (syphilis III latens).

Примітка: за третинний прихований сифіліс приймається прихований сифіліс у осіб, які перенесли активні прояви третинного періоду сифілісу.

13) сифіліс прихований ранній (syphilis latens seropositiva praecox); сифіліс (набутий) без клиниче ських проявів з позитивної клінічної ре акцією, давністю менше 2 років після зараження;

14) сифіліс прихований пізній (syphilis latens seropo sitiva tarda); сифіліс (набутий) без клиниче ських проявів з позитивною серологічної реакцією, давністю 2 роки і більше з моменту зара ження;

15) прихований сифіліс неуточнений; випадки з поклади тельной серологической реакцією на сифіліс при неможливості встановити терміни зараження; в цю групу включаються особи, що почали лікування в неус тановленной в минулому стадії сифілісу;

16) ранній вроджений сифіліс (syphilis congenita praecox ); вроджений сифіліс грудного (до 1 року) і раннього дитячого (до 2 років) віку;

17) пізній вроджений сифіліс (syphilis congenita tarda) - більше 2 років давності;

18) прихований вроджений сифіліс (syphilis congenita latens), в дужках вказується первинний диаг ноз;

19) сифіліс нервової системи ранній (neurosyphilis praecox) - при давності сифілітичної інфекції до 5 років;

20) сифіліс нервової системи пізній (neurosyphilis tarda) - при давності сифілітичної інфекції болеее 5 років;

21) спинна сухотка (tabes dorsalis);

22) прогресивний параліч (paralysis progressiva);

23) вісцеральний сифіліс (syphilis visceralis) із зазначенням ураженого органу.

Існують класифікації, в яких, крім клі нического перебігу хвороби, враховуються епідеміологи етичні особливості сифілісу (ступінь заразність біль них для оточуючих людей). Основним критерієм цих класифікацій є тривалість сифилитической

інфекції, виявлений на ранній сифіліс (з терміном бо лезни до 2 років) і пізній сифіліс (з терміном хвороби по над 2 років). До раннього сифілісу відносяться первинний, вто ковий і ранній прихований; до пізнього - сифіліс третинний, пізній прихований і неуточнений, сифіліс внутрішніх органів і нервової системи. М. В. Милич і А. А. Антоньев в першу групу включають ще ранній вро д же сифіліс, а в другу - пізній природжений сі Філіс.

Доцільність використання в класифікаціях епідеміологічних особливостей захворювання обусловле на тим, що хворі з явними клінічними проявами в первинному і вторинному періоді сифілісу, а також в ран ньому латентному періоді, в якому ймовірність чергового клінічного рецидиву велика, є найбільш небезпечні ми для зараження інших людей. Хворі з пізнім сіфі лисом в цьому сенсі менш небезпечні, так як вони малоконта гіозние, і інфекція лише зрідка виявляється у подружжя хворих або іноді передається спадково.

У деяких класифікаціях сифілісу враховують ступінь ризику розвитку у хворих пізніх сіфілітіче ських ускладнень, зокрема, специфічного пораже ня центральної нервової системи залежно від строків ков початку терапії. Встановлено, що у нелікованих хворих з тривалістю хвороби більше 1 року вероят ність розвитку сифілісу центральної нервової системи значно вище, ніж у хворих з терміном хвороби менш

1 року. Виходячи з цього, всіх хворих з тривалістю за болевания більше 1 року, а також з невідомим сифілісом, пропонується лікувати так само, як страждають нейросіфі лисом.

У деяких класифікаціях сифілісу вроджений сифіліс розглядається окремо від придбаного, останній при цьому підрозділяється на зазначені вище ранні та пізні періоди.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " КЛАСИФІКАЦІЯ СИФІЛІСУ "
  1. СИФІЛІС. ПЕРВИННИЙ ПЕРІОД СИФІЛІСУ
    В даний час існує велика група інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Класифікація ІПСШ (ВООЗ, 1982) Бактеріальної природи 1. Сифіліс та інші трепонематози (пінта, фрамбезія, беджель) 2. Гонорея 3. М'який шанкр 4. Венеричний лімфогранулематоз 5. Донованоз 6. Урогенітальний хламідіоз і хвороба Рейтера 7. Урогенітальний мікоплазмоз (у т.ч.
  2. Природжений сифіліс.
    Ще під час першої епідемії сифілітичної інфекції було відмічено, що крім дорослих сифілісом хворіють і діти, і, що прояви сифілісу у дітей відмінні від проявів сифілісу у дорослих. У Росії сифіліс був бичем царських сіл. Ці хворі не піддавалися лікуванню, виробляли на світ хворих дітей у яких в свою чергу народжувалися хворі діти. Понад 400 років тому існувала
  3. А. Н. Родіонов. Сифіліс, 2000
    Історія Епідеміологія Етіологія Патогенез Реінфекція і суперінфекція при сифілісі Класифікація сифілісу Загальні принципи клінічної діагностики сифілісу Клінічні прояви сифілісу ....... і
  4. ІСТОРІЯ
    Історію сифілісу можна умовно розділити на два періоди. Перший, що тривав до початку ХХ ст., характеризується вивченням клінічних особливостей сифілісу, по тортурами визначити його місце серед інших інфекційних захворювань, особливо передаються переважно статевим шляхом, а також розробкою емпіричних методів терапії. Походження сифілісу остаточно не з'ясовано. Існують три
  5. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
    Джерело зараження. Єдиним джерелом зараження сифілісом є хвора людина, так як в природних умовах тільки він хворіє даною інфекцією. Заразливість хворих на сифіліс залежить від тривалості хвороби. Найбільш заразними є хворі з ранніми формами сифілісу (з термінами захворювання до 3-5 років, особливо в перші 2 роки хвороби); хворі з пізніми формами
  6. ревматоїдний артрит. ХВОРОБА БЕХТЕРЕВА
    Ревматологія як самостійна науково-практична дисципліна формувалася майже 80 років тому у зв'язку з необходімостио більш поглибленого вивчення хвороб цього профілю, викликаної їх широким розповсюдженням і стійкою непрацездатністю . У поняття "ревматичні хвороби" включають ревматизм, дифузні захворювання сполучної тканини, такі як системний червоний вовчак, системна
  7. набутих вад серця
    Набуті вади серця є одним з найбільш поширених захворювань. Вражаючи людей різних вікових груп, вони призводять до стійкої втрати працездатності та представляють серйозну соціальну проблему. Незважаючи на достатню вивченість клінічної картини, помилки в діагностиці цих вад зустрічаються досить часто. Тим часом вимоги до правильної діагностики надзвичайно
  8. цироз печінки
    Вперше термін цирози печінки був запропонований Т. Н. Laenec (1819), який застосував його в своїй класичній монографії, що містить опис патологічної картини і деяких клінічних особливостей хвороби. Відповідно до визначенням ВООЗ (1978), під цирозом печінки слід розуміти дифузний процес, що характеризується фіброзом і перебудовою нормальної архітектоніки печінки, що приводить до
  9. ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕРХНЬОГО ВІДДІЛУ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ.
    Гострий сальпінгоофорит (на першому місці за частотою). Інфекційний процес переходить на яєчник під час овуляції, коли після виходу яйцеклітини оголена ранова поверхню, тобто вхідні ворота для інфекції. Клініка: біль різного характеру і ступеня вираженості внизу живота, процес, як правило, двосторонній. Симптоми інтоксикації (лихоманка, озноб, слабкість, нездужання і т.д.).
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека