Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВірусологія
« Попередня Наступна »
Ташута С.Г.. Загальна вірусологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Класифікація родини ВІРУСУ АФРИКАНСЬКОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ - African swine fever virus

АФРИКАНСЬКА ЧУМА СВИНЕЙ









*Класифікація родини HERPESVIRIDAE

Представники родини Herpesviridae розбиті на основі їх біологічних властивостей на три підродини - ?, ? і ? (Alphaherpesvirinae, Betaherpesvirinae, Gammaherpesvirinae).



Alphaherpesvirinae.

Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатністю існувати в латентній формі, переважно, хоча і не винятково, у гангліях. У цю підродину входять роди: Simplexvirus, Poikilovirus та Varicellovirus. До роду Simplexvirus входять віруси: HSV-1, HSV-2, мамміліту великої рогатої худоби, ринопневмонії коней. В рід Poikilovirus включені віруси: хвороби Ауескі (PSV), герпесу коней типу 1 (EHV-1), герпесу котів, герпесу собак 1 та інфекційного ларинготрахеїту птиці. До роду Varicellovirus входить вірус вітряної віспи.

Табл. 2. Віруси родини Herpesviridae.



Betaherpesvirinae.

Для вірусів цієї підродини характерний обмежений спектр хазяїнів, хоча це і не абсолютна ознака. Репродуктивний цикл йде довго, і зараження поширюється по культурі клітин повільно. Заражені клітини часто збільшуються в розмірі (цитомегалія), легко виникає і підтримується персистентна інфекція в культурі. Вірус може підтримуватися в латентній формі в секреторних залозах, лімфоретикулярних клітинах, нирках і інших тканинах. До складу цієї підродини входить рід Cytomegalovirus (CMV) - вірус герпесу 5 людини та цитомегаловірус свиней 2 і рід Micromegalovirus або Muromegalovirus (цитомегаловірус мишей).

Gammaherpesvirinae.

Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здатні реплікуватися в лімфобластоїдних клітинах, деякі з них можуть викликати літичну інфекцію в епітеліальних клітинах і фібробластах. Віруси цієї групи проявляють специфічність або до Т-, або до В-лімфоцитів. У лімфоцитах інфекційний процес іноді зупиняється на прелітичній чи літичній стадії, тобто продуктивне потомство відсутнє. Латентний вірус часто виявляється в лімфоїдній тканині. У цю підродину входять три роди: Lymphocryptovirus до якого входять віруси: Епштейна-Барр (EBV) та подібні йому герпесвіруси шимпанзе і павіанів; Thetalymphocryptovirus - вірус хвороби Марека (MDV) і Rhadinovіrus - герпесвіруси мавп Ateles і Saimiri.

Герпесвіруси не вдається групувати ні по морфології віріону, ні по загальних ознаках, характерним для їхнього репродуктивного циклу. Істотні розходження між ними виявляються при аналізі структури їх геному, специфічних особливостей репродуктивного циклу і дії вірусів на клітини. Інтерес до герпесвірусів зв'язаний з їхньою здатністю викликати дуже небезпечні інфекції, рекурентні захворювання (Alphaherpesvirinae і особливо HSV), трансплацентарні інфекції з виникненням уроджених каліцтв (деякі Betaherpesvirinae і особливо CMV), потенційно летальні лімфопроліферативні захворювання (Gammaherpesvirinae і особливо EBV). Хоча об'єктами інтенсивного вивчення служать багато герпесвірусів людини і тварин, більше всього робіт зроблено на Alphaherpesvirinae (HSV-1, HSV-2, PSV, EHV-1 і т.д.). З цієї причини основна увага в даній главі буде зосереджена на Alphaherpesvirinae.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Класифікація родини ВІРУСУ АФРИКАНСЬКОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ - African swine fever virus"
  1. ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ
    У епізоотології вірусних хвороб є особливості, що відрізняють їх від інфекцій бактеріального характеру. Плин вірусної інфекції. Гострий плин характеризується яскравим проявом клінічних ознак хвороби (наростанням їх числа і виразністю прояву, потім - у залежності від біологічних властивостей вірусу, фізіологічного й імунобіологічного стану організму, видужання чи загибелі тварини). Приклади
  2. Профилактика и меры борьбы.
    Проблема контроля эпизоотического процесса африканской чумы свиней заслуживает большого внимания.Эта инфекция пока поддерживается преимущественно в местах ее природных очагов: в странах центральной и южной Африки. Но уже известны тяжелые последствия заноса возбудителя африканской чумы свиней в некоторые страны активной рыночной и транспортной деятельностью. Дальнейшее естественное и
  3. Класифікація родини FLAVIVIRIDAE
    Родина Flaviviridae заснована у 1985 році на базі роду Flavivirus, що належав до родини Togаviridae. Нині вона налічує понад 60 вірусів більшість з яких патогенні для людини ( збудники жовтої пропасниці, кліщового та японського енцефаліту і ін.). Резервуаром та перенощиками названих вірусів є членистоногі - комахи, кліщі у зв'язку з чим вони віднесені до групи арбовірусів. У тварин
  4. ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
    Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії: 1) проникнення вірусу в організм; 2) первинна репродукція віруса в місці проникнення; 3) поширення вірусу в організмі; 4) локалізація віруса в організмі; 5) пошкодження чутливих клітин; 6) імунна відповідь; 7) персистентність віруса. Не всі віруси проходять зазначені стадії кожен
  5. ЖИВІ ЦІЛЬНОВІРІОННІ ВАКЦИНИ
    Вони можуть бути гомологічні з ослаблених вірусів, проти яких використовуються з профілактичною метою, і гетерологічні з гетерологічних вірусів. Головним компонентом будь-якої вакцини є збудники чи їх субодиниці. Вітчизняна біологічна промисловість виготовляє велику кількість вакцинних препаратів проти вірусних інфекцій. Багаторічне планове використання засобів специфічної профілактики
  6. ПРОТИВІРУСНІ ВАКЦИНИ
    Виготовлення, контроль та застосування. 1) Класифікація і типи вакцинних препаратів. 2) Інактивовані вакцини. 3) Живі вакцини. 4) Гетерологічні вакцини. 5) Субодиничні вакцини. 6) Реасортантні вакцини. 7) Рекомбінантні живі вакцини. 8) Рекомбінантні субодиничні вакцини. 9) Синтетичні вакцини. 1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.
  7. Африканская чума свиней
    Африканская чума свиней (african swine fever) - контагиозная болезнь, характеризующаяся лихорадкой, геморрагическим диатезом, воспалительными и некротическими изменениями паренхиматозных органов. Этиология. Возбудитель африканской чумы свиней ДНК-содержащий вирус, выделенный в самостоятельное семейство. По антигенному составу различают А- и В-группы (типы) и одну подгруппу С вируса АЧС. В
  8. АФРИКАНСКАЯ ЧУМА СВИНЕЙ
    Африканская чума (лат. - Pestis africana suum; англ. - African swine fever; болезнь Монтгомери, восточно-африканская лихорадка) - особо опасная высококонтагиозная болезнь свиней, характеризующаяся лихорадкой, обширными геморрагиями и цианозом кожи, тяжелыми дистрофическими и некротическими поражениями клеток ретикулоэндотели-альной системы, внутренних органов и высокой летальностью (см. цв.
  9. В
    +++ вагина искусственная (лат. vagina - влагалище), прибор для получения спермы от производителей сельскохозяйственных животных. Метод применения В. и. основан на использовании раздражителей полового члена, заменяющих естественные раздражители влагалища самки, для нормального проявления рефлекса эякуляции. Такими раздражителями в В. и. служат определённая температура (40-42{{?}}C) её стенок,
  10. Вступ
    Ще зовсім не так давно мікробіологія займалась також вивченням і вірусів. Але останні дуже і дуже своєрідні об'єкти, які різко відрізняються своїми біологічними властивостями від інших груп мікроорганізмів. Маніпуляції з ними вимагають розробки спеціальних методик, які відрізняються від загальноприйнятих в мікробіології. Це послужило основою для виділення вчення про віруси в самостійну область
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека