Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаКардіологія
« Попередня Наступна »
Рекомендації Російського медичного товариства з артеріальної гіпертонії і Всеросійського наукового товариства кардіологів. Діагностика та лікування артеріальної гіпертензії, 2009 - перейти до змісту підручника

АГ та ІХС.

Контроль АТ у хворих на ІХС має важливе значення, оскільки ризик розвитку повторних коронарних подій значною мірою залежить від величини АТ. При стабільній стенокардії і у хворих, які перенесли ІМ, препаратами вибору служать?-АБ довели свою ефективність в плані поліпшення виживаності хворих. У хворих з ІМ та АГ раннє призначення?-АБ, ІАПФ або БРА зменшує ризик смерті. хворих стабільною стенокардією можуть використовуватися пролонговані АК і?-АБ, ІАПФ, а також раціональні комбінації антигіпертензивних препаратів. Доведено ефективність застосування антагоністів альдостерону для лікування АГ у хворих після ІМ. При АГ в поєднанні з ІХС не слід призначати препарати, що викликають швидке зниження АТ, особливо якщо воно супроводжується рефлекторною тахікардією.

7.6. АГ і ХСН. У хворих із застійною ХСН, переважно систолічною, в

анамнезі часто зустрічається АГ, хоча підвищення АТ при зниженні скорочувальної функції міокарда ЛШ буває відносно рідко. В якості початкової терапії АГ при наявності застійної ХСН рекомендовані петльові та тіазидні діуретики, ІАПФ, БРА,?-АБ, і антагоністи альдостерону. АК дигідропіридинового ряду можуть бути призначені у разі недостатнього антигіпертензивного ефекту або при наявності стенокардії.
Недігідропірідіновие АК не використовуються через можливість погіршення скорочувальної здатності міокарда та посилення симптомів ХСН.

Діастолічна дисфункція ЛШ виявляється практично у всіх хворих АГ,

мають ГЛШ, що часто супроводжується розвитком серцевої недостатності і погіршує прогноз. В даний час немає доказів переваги якого-небудь

класу антигіпертензивних препаратів у цих паціентов.Прі збереженій систолічної функції ЛШ і наявності діастолічної дисфункції ЛШ рекомендовані БРА та ІАПФ.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "АГ та ІХС."
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека