загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Хронічний вірусний параліч

Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взятку) - вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується ознаками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням дорослих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю.

Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933 р., детальне вивчення хвороби було проведено Батлером (1943) і Бейлі (1963). Захворювання на хронічний вірусний параліч зустрічається повсюди. Завдає значної шкоди бджільництву в зв'язку з ослабленням та загибеллю бджолиних сімей, зниженням продуктивності пасік.

Збудник хвороби - РНК-геномний Maratovirus paralisis. Віріони сферичної форми, діаметром 27 - 45 нм. Вірус добре культивується в первинних культурах клітин тканин медоносної бджоли, а також на хоріоналантоїсній оболонці 10 - 11-денних курячих ембріонів. Цитопатогенна дія вірусу в культурі клітин супроводжується зменшенням, рефрактильністю й округленням клітин з наступною дегенерацією та відокремленням моношару від скла. В цитоплазмі уражених вірусом клітин спостерігається накопичення включень різних розмірів та форми, так званих тілець Моррісона.

Збудник хвороби досить стійкий у зовнішньому середовищі.

У трупиках бджіл зберігається при мінус 70 °С більш як півроку,при мінус 15 °С - більше місяця, при плюс 4 °С - впродовж 3 - 4 діб. Інактивується при нагріванні до 60 °С через 30 - 60 хв, до 75 °С - через 10 хв. Під дією ультрафіолетового опромінення гине через 1 год, 0,2 %-го розчину формаліну при 35 °С - через 3 доби, 0,1 %-го розчину бетапропіолактону при 37 °С - через 2 год.

Епізоотологія хвороби. Хронічний вірусний параліч уражає як дорослих, так і молодих бджіл. Реєструється найчастіше лише в окремих бджолиних сім'ях, іноді в усіх сім'ях пасіки. Можливі спалахи хвороби одночасно на кількох пасіках. Джерелом збудника хвороби є хворі бджоли та бджоли-вірусоносії. Зараження відбувається під час прямих кормових контактів через ротові органи та з контамінованою зараженою слиною пергою. На пасіці вірус поширюється зальотними бджолами й трутнями, а також пасічником під час переставляння стільників з кормами від захворілих сімей до здорових. Поширенню хвороби на сусідні пасіки, що розміщені на відстані льоту бджіл,сприяє крадіжка сильнішими бджолами меду в ослаблених хворобою сім'ях. Поява захворювання може бути спричинена купівлею бджіл,меду та воскової сировини, а також пакетів бджіл і маток з неблагополучних щодо хронічного вірусного паралічу пасік.

Захворювання виникає влітку, однак масова загибель частіше спостерігається в ослаблених хворобою сімей в осінньо-зимовий період.

Патогенез. Вірус уражає цитоплазму клітин нервової тканини,епітелій тонкої кишки в місці впадання мальпігієвих судин, мандибулярні й фарингальні залози, жирове тіло дорослих бджіл.
трусы женские хлопок
Репродукуючись у чутливих клітинах, вірус утворює в їхній цитоплазмі скупчення часточок різного розміру й форми, а також цитоплазматичні включення завбільшки 1 - 8 мкм у вигляді базофільної грануляції з чорним пігментом. Ці включення, що дістали назву тілець Моррісона, є специфічним тестом під час гістологічної та імунофлуоресцентної діагностики хронічного вірусного паралічу бджіл. Від загиблих бджіл разом зі збудником хронічного паралічу часто виділяють вірус гострого паралічу бджіл (розміром 30 нм), а також вірусисупутники діаметром 17 нм, які різняться між собою в антигенному відношенні. Розмноження збудника хронічного паралічу при 30 °С пригнічується вірусом гострого паралічу, а при 35 °С - навпаки (Бейлі та ін., 1963).

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 4 - 10 діб. Перебіг хвороби го стри й, що супроводжується масовою загибеллю дорослих бджіл, або хронічний. За хронічного перебігу загибель бджіл настає через 30 - 40 діб після зараження і перебуває на рівні їх природної смертності. Основною ознакою виникнення захворювання є поява бджіл, не здатних літати. Здорові бджоли викидають хворих із гнізда, і вони накопичуються на прилітній дощечці, а також беззахисно повзають на землі біля вулика. Захворілі бджоли тремтять, втрачають волоски на череві та грудях, стають чорними й блискучими, не реагують на зовнішні подразники. На 12 - 20-ту добу після зараження у них настає параліч ніжок і загибель у стані задубіння. Від трупів бджіл тхне гнилою рибою.

У разі ураження хронічним вірусним паралічем більш як половина бджіл сім'ї стає нездатною забезпечувати себе кормом на зиму, сім'я швидко слабшає і без допомоги людини гине. У сім'ях, що вижили, вірус зберігається до наступного року, становлячи постійну загрозу для здорових гнізд.

Діагноз ґрунтується на підставі характерних ознак хвороби та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає гістологічні дослідження зрізів зі слизової оболонки тонкої кишки бджіл та застосування методу непрямої імунофлуоресценції з метою виявлення вірусних тілець-включень Моррісона, а також проведення РДП в агаровому гелі для встановлення вірусного антигену за допомогою специфічної сироватки. У разі виникнення труднощів у встановленні діагнозу проводять біопробу на здорових бджолах. У лабораторію для дослідження надсилають по 50 хворих або недавно загиблих бджіл, законсервованих у 50 %-му розчині гліцерину.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення токсикозу, а також різних інфекційних та інвазійних захворювань бджіл.

Профілактика та заходи боротьби. Включають охорону пасік від занесення збудника інфекції ззовні та створення оптимальних умов утримання бджолиних гнізд, які слід оберігати від перегрівання та крадіжок меду.
На пасіці потрібно регулярно проводити механічне очищення та дезінфекцію вуликів, підставок до них, рамок, переносних ящиків та іншого інвентарю. Для дезінфекції рекомендується використання розчину, до складу якого входить 10 % пероксиду водню та 3 % мурашиної або оцтової кислоти, які наносять на знезаражувані поверхні з розрахунку 1 л на 1 м2 площі триразово через кожну годину. Вулики після такої обробки можна використовувати за призначенням через 1 год без попереднього обмивання водою та висушування. Можливе використання також теплого розчину з 5 % формальдегіду й 5 % їдкого натру з розрахунку 0,5 л на 1 м2 площі дво- разово через одну годину. Через 5 год після обробки вулики та інші продезінфіковані предмети обмивають водою та висушують. Рамки і розподільні ґратки кип'ятять у 2 %-му розчині їдкого натру або 4 %- му розчині каустифікованої содо-поташної суміші впродовж 15 хв.

Стільники з обох боків зрошують до заповнення комірок 3 %-м розчином пероксиду водню з 3 % мурашиної чи оцтової кислоти або 5 %-м розчином хлориду йоду. Через 24 год після зрошення стільники промивають водою з гідропульта-розбризкувача й висушують.

Територію пасіки один раз на тиждень очищують від сміття, бруду, трави, трупів бджіл, які спалюють. З профілактичною метою бджолині сім'ї навесні обробляють аерозолями бактеріальної ендонуклеази. Розчин ендонуклеази готують із розрахунку 100 тис. одиниць активності в 1 л води з добавлянням 1,0 г хлориду натрію.

Розпилення проводять 6 - 8 разів через кожні 10 діб. Кожну вуличку обприскують 2 - 3 с, при цьому витрачається по 40 - 50 мл розчину бактеріальної ендонуклеази. Бджолині сім'ї можна обробляти також біовітом-40 - по 5,0 г на вуличку триразово через кожні 7 діб.

У разі виявлення захворювання бджіл на хронічний вірусний параліч на пасіці запроваджують карантинні обмеження. Забороняється вивезення з господарства бджіл та маток, кочування пасіки за межами закріплених за нею угідь, реалізація меду та воскової продукції. На пасіці поліпшують умови утримання бджіл. Під час остаточної дезінфекції в місцях стоянки вуликів поверхневий шар ґрунту обробляють на глибину 5 см 4 %-м розчином формальдегіду з розрахунку 10 л на 1 м2 площі за експозиції 7 - 10 діб або хлорним вапном з розрахунку 5 кг на 1 м2 ділянки, змішуючи його із землею на глибину 5 см з наступним змочуванням водою. Карантинні обмеження знімають з пасіки через один рік після повної ліквідації хвороби, проведення остаточної дезінфекції та інших ветеринарно-санітарних заходів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Хронічний вірусний параліч"
  1. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  2. СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСНИХ ХВОРОБ ТВАРИН
    Профілактика вірусних хвороб будується в загальному на тих же принципах, що і профілактика інших інфекційних хвороб. Міри попередження і боротьби, можна розділити на три групи: організаційні заходи, специфічна профілактика і хіміопрофілактика. Організаційні заходи боротьби з вірусними інфекціями викладені в підручниках по епізоотології, а хіміопрофілактика вірусних хвороб ще слабко розроблена,
  3. Ташута С.Г.. Загальна вірусологія, 2004
    Хімічний склад і фізична структура вірусів репродукція вірусів сучасна класифікація та номенклатура вірусів хребетних генетика вірусів патогенез вірусних хвороб противірусний імунітет екологія вірусів та епізоотологія вірусних інфекцій вакцинопрофілактика та
  4. ПАТОГЕНЕЗ ВІРУСНИХ ХВОРОБ
    Патогенез вірусних інфекцій - це сукупність процесів, які спричиняють захворювання при взаємодії вірусу з організмом господаря і визначають закономірність його розвитку. Якщо в дуже загальних рисах охарактеризувати патогенез вірусних інфекцій, то ми отримаємо таку картину. Для того, щоб викликати хворобу, вірус повинен проникнути в організм господаря та досягнути чутливих тканин і клітин, де
  5. ХІМІЧНИЙ СКЛАД І ФІЗИЧНА СТРУКТУРА ВІРУСІВ
    Віруси - облігатні внутрішньоклітинні паразити тварин, рослин, комах, бактерій, грибів, найпростіших і інших живих істот. Це неклітинні форми життя, що володіють власним геномом і здатні до відтворення лише в клітинах більш високоорганізованих істот. Вони мають дві форми життя: позаклітинну, чи спочиваючу, і внутрішньоклітинну, що розмножується (репродукується), чи вегетативну. Синонімами
  6. Синтез вірусних білків
    В основі цього синтезу лежить той же механізм, що і при синтезі білка в нормальних клітках. Синтез вірусоспецифічного білка залежить від синтезу вірусної іРНК, але і впливає на нього: якщо синтез білка порушений, відбувається перевиробництво утворених іРНК у місцях її синтезу і гальмується подальший її синтез. Вірусні білки в процесі інфекції синтезуються в надлишковій кількості, чим потрібно для
  7. Клінічні ознаки отруєння різних видів тварин
    Клінічна картина отруєння у тварин залежить від кількості з'їдених рослин (дози), виду і статі тварини, фізіологічного стану, наявності хронічних хвороб, імунної системи і ін. Отруєння тварин чемерицею протікає в гострій формі у всіх видів і перші ознаки його наступають відразу після поїдання чемериці. Велика рогата худоба. Тварина збуджена, загальний стан пригнічений, зіниці звужені,
  8. Перебіг гонореї
    На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї - гонокок - посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має
  9. Трансляція інформаційних РНК
    Синтез білка в клітині відбувається в результаті трансляції іРНК. Трансляцією називається процес перекладу генетичної інформації, що міститься в іРНК, на специфічну послідовність амінокислот. Іншими словами, у процесі трансляції здійснюється переклад 4-буквеної мови азотистих основ на 20-буквену мову амінокислот. Синтез білка в клітині здійснюється на рибосомах. Процес трансляції складається
  10. ТИПИ ВЗАЄМОДІЇ ВІРУСУ З КЛІТИНОЮ
    Маються два основних типи взаємодії вірусу і клітини. При першому типі вірусний геном функціонує в зараженій клітині більш-менш автономно. Репродукція його відбувається незалежно від репродукції клітинного генома. Віруси, що автономно розмножуються в клітині, відносяться до групи вірулентних. При такому характері взаємодії вірусу і. клітини утворюється нове покоління віріонів. У цьому випадку
  11. Біологічні і генетичні особливості механізмів репродукції вірусів
    Перша і принципова особливість вірусів, що відрізняє їх від інших організмів, це та, що геноми їх представлено молекулами ДНК, чи РНК. Друга особливість полягає у великій розмаїтості структури і форми їх геномів (одно -, двоспіральні ДНК, одно -, двоспіральні РНК, кільцеві форми нуклеїнових кислот). Геноми РНК-містких вірусів можуть бути представлені як однією молекулою, так і декількома
  12. Вихід вірусних часток із клітини
    Існує два способи виходу вірусного потомства з клітини: шляхом вибуху і шляхом брунькування. Вихід із клітини шляхом вибуху зв'язаний з деструкцією клітини, порушенням її цілісності, у результаті чого зрілі вірусні частки, що знаходилися усередині клітини, виявляються в навколишнім середовищі. Такий спосіб виходу з клітини належить вірусам, що не містять ліпопротеїдної оболонки (пікорна-, рео-,
  13. Показання та протипоказання для виконання дихальних вправ Стрельникової.
    З часом стало відомим, що гімнастика Стрельникової благотворно впливає на організм в цілому та допомагає людині позбавитись від різних хвороб, і не тільки від тих, які пов'язані з органами дихання - від астми, пневмонії, бронхіту, хронічного нежиті, гіпотонії, гіпертонії, аритмії, остеохондрозу. Виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, варикозної хвороби вен, та багатьох інших хворою.
  14. Загальні відомості про ГРВЗ
    Питання термінології. При величезній кількості збудників, поліморфізмі спричинюваних ними клінічних ознак, розмаїтті клінічних форм далеко не завжди, навіть за самого детального обстеження хворого, вдається встановити етіологію збудника, що обумовив респіраторний синдром (Возіанова Ж.І.). Вище зазначені фактори призводять до плутанини при встановленні діагнозу, що обумовлює необхідність
  15. РЕПРОДУКЦІЯ ВІРУСІВ
    Пошуки етіологічних агентів інфекційних захворювань увінчалися відкриттям сотень вірусів. Патологічні ефекти при вірусних захворюваннях складаються з взаємодії декількох факторів: а) токсичного впливу продуктів вірусних генів на метаболізм заражених клітин; б) реакції хазяїна на експресію вірусних генів у заражених клітинах; в) модифікації експресії генів хазяїна в результаті їх структурної чи
  16. Вступ
    Гострі респіраторні захворювання (далі - ГРЗ) - збірна група захворювань, спричинюваних різними збудниками, що поєднані на основі спільності особливостей епідеміології, патогенезу та особливостей клініки. Захворювання верхніх дихальних шляхів є найбільш поширеними інфекційними захворюваннями. Серед причин тимчасової втрати працездатності вони посідають перше місце - навіть в
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...