загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ

Хронічні запальні процеси в гортані складають близько 8% всіх захворювань ЛОР-органів. Хронічні захворювання гортані є соціальною проблемою, тому що, викликаючи порушення голосу, призводять до втрати працездатності людей багатьох професій, інколи на довгий строк. Крім того, саме на фоні хронічних захворювань гортані нерідко розвивається рак гортані. У 16 - 20% хворих на рак гортані попереднім захворюванням був хронічний ларингіт. Хронічне запалення, порушуючи захисні функції гортані, очевидно, сприяє депонуванню канцерогенних речовин у тканинах та виникненню ланцюга передраковихзмін гортані і ракових пухлин її.

Які причини хронічного ларингіту? Хронічний ларингіт часто виникає внаслідок невилікуваного гострого ларингіту. Але він може розвинутися і в результаті інших причин. Такими причинами є слідуючі.

1. Куріння, зловживання спиртними напоями. Якщо канцерогенна дія куріння в усьому світі одностайно визнана й доведена, то алкоголь у поєднанні з курінням також стає таким фактором.

2. Часті охолодження та перегрівання, особливо швидкі їх зміни,

3. Вдихання пилу (мучного, силікатного, цементного) або паров хімічних речовин. Тут я перш за все маю на увазі вплив виробничих або професійних факторів. Що ж до хімічних факторів, то цю проблему я вивчав протягом багатьох років на виробництві ізопренового і альфа-метилстирольного каучуків, у виробництві та переробці хлорованих вуглеводнів та у виробництві фосфорорганічних пластифікатів. На цих виробництвах хронічні ларингіти зустрічаються у 5 - 9% робітників, у той час як у людей, що не працюють з хімічними речовинами, лише у 0,7%- Дослідження, що проведені на цих підприємствах узагальнені мною разом з академіком І.Б.

Солдатовим та професором-профпатологом В.О. Даниліним у монографії "Професссиональная патология верхних дьіхательньїх путей в химической промьішленности", яка вийшла з друку У 1976 році.

4. Перенапруга голосу. Патологія гортані у людей голосових професій складає предмет такого розділу оториноларингології як фоніатрія.

5. У дитячому віці хронічний ларингіт може розвинутися після скарлатини, коклюшу, кору.

Всі перелічені причини реалізуються у вигляді хронічного ларингіта частіше при наявності таких передумов.

1.
трусы женские хлопок
Конституційні особливості.

2. Патологічні зміни у носі, приносових пазухах, глотці, трахеї, бронхах, легенях.

3. Захворювання серця, нирок, шлунково-кишкового тракту, розлади обміну речовин.

4. Рефлекторно-васкулярні причини. Наприклад, у жінок при ряді гінекологічних захворювань.

5. Бактеріальна, харчова та інгаляційна алергія.

Оскільки хронічний ларингіт є запальним захворюванням, то деякий інтерес представляє мікрофлора гортані. Найбільш часто патогенною мікрофлорою, що висівається з гортані, є золотистий стафілокок, яку чистому вигляді, так і в асоціації з стрептококом. Інколи знаходять гриби.

Внаслідок тривалої дії перелічених факторів порушується трофіка тканин, змінюється їх реактивність, розвивається дистрофічний процес. У залежності від глибини цього процесу хронічні ларингіти поділяються на такі форми.

1. Хронічний катаральний ларингіт.

2. Хронічний гіперпластичний ларингіт.

3. Хронічний атрофічний ларингіт.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ"
  1. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ ГОРТАНІ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ
  2. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ
  3. ХРОНІЧНІ РИНІТИ
    Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дистрофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках процес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запального та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне. Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті. 1. Хронічний катаральний риніт. 2. Хронічний
  4. Перебіг гонореї
    На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї - гонокок - посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має
  5. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  6. ГРИПП
    ЭТИОЛ. РНК-сод. АГ: 1) S - нукреопептид (типы А, В, С); 2) Н - гемагглютинин (подтипы Н1, Н2, Н3); 3) N - нейраминидаза (подтипы N1, N2). А - H1N1, H2N2, H3N2 + множество АГ-вариантов. Дрейф - точечные изменения H- N-АГ; шифт - рекомбинации, появление новых подтипов. Вир. В изм-ся только по типу дрейфа, а тип С не им. N-АГ и мало изменчив. ИСТ: только больной человек. ПУТИ: возд-кап. СЕЗ: з. ИМ:
  7. Показання та протипоказання для виконання дихальних вправ Стрельникової.
    З часом стало відомим, що гімнастика Стрельникової благотворно впливає на організм в цілому та допомагає людині позбавитись від різних хвороб, і не тільки від тих, які пов'язані з органами дихання - від астми, пневмонії, бронхіту, хронічного нежиті, гіпотонії, гіпертонії, аритмії, остеохондрозу. Виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, варикозної хвороби вен, та багатьох інших хворою.
  8. Клінічні ознаки гострих респіраторних вірусних захворювань
    Різні збудники вражають більшою мірою певні відділи дихальних шляхів: риновіруси та коронавіруси - переважно слизову оболонку носа, реовіруси - носа та глотки, парагрипозні віруси - гортані, вірус грипу - трахеї, РС-вірус - бронхів та бронхіол, аденовіруси - лімфоїдну тканину глотки та кон'юнктиви. Хоча у цілому, вони обумовлюють запалення усіх відділів дихальних шляхів, однак різною мірою.
  9. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  10. Хронічний вірусний параліч
    Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взятку) - вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується ознаками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням дорослих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю. Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933 р., детальне
  11. Принципи лікування ГРВЗ
    Ліжковий режим, можливе лікування вдома за умови легкого/середньо тяжкого перебігу. 2. Повноцінне харчування, дієта № 13. 3. За наявності інтоксикації - рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода). При необхідності - внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія кристалоїдними розчинами, реосорбілактом. 4. Аскорбінова кислота, рутин в звичайних дозах. 5. Протигістамінні
  12. Профілактика психічного стресу та корекція його наслідків
    Профілактика та корекція базується на чотирьох принципах валеології. 1. Підвищення стійкості до стресу. Потрібно готувати людей до різних ситуацій, вчити управляти своїми емоціями. 2. Позбавлення від психічної напруги, оптимальна реакція на негативні емоції. 3. Психокорекція. При гострих короткочасних стресах вона викликає: а) комплекс рухів, особливо ритмічних і досить важких, за
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...