загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ ЛАРИНГІТ

Морфологічна суть гіперпластичного ларингіту характеризується розростанням сполучної тканини у власному шарі слизової оболонки за рахунок появи ексудату, що призводить до потовщення м'яких тканин. При хронічному гіперпластичному ларингіті спостерігається гіперплазія багатошарового епітелію, а також метаплазія циліндричного епітелію в багатошаровий плоский з подальшою його гіперплазією. Внаслідок метаплазії та гіперплазії епітелій гортані грубішає, приймає шкіроподібний вигляд. Новоутворений епітелій сягає вивідних проток слизових залоз, що веде до порушення їх секреції. Епідермізація залоз веде до утворення кіст.

Хронічний гіперпластичний ларингіт поділяється на дві форми.

1. Хронічний дифузний гіперпластичний ларингіт.

2. Хронічний обмежений гіперпластичний ларингіт.

При дифузній формі гіперплазії патологічних змін зазнає слизова оболонка майже всієї гортані, менш за все - надгортаника, більше - вестибулярних та голосових складок.

Симптомами хронічного дифузного гіперпластичного ларингіту є: першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель, який особливо часто спостерігається при локалізації процесу в міжчерпакуватому просторі, зміни голосу від незначної захриплості до афонії, скупчення в'язкого слизово-гнійного мокротиння. При тривалій розмові голос втомлюється. Інколи з'являється біль у гортані. Діагноз ставлять після огляду гортані.

При дифузному гіперпластичному ларингіті застосовують в'яжучі і припікаючі речовини, які сприяють зменшенню об"єму тканин і секреції залоз. Широко використовується інгаляційна терапія.

Ефективні інгаляції антибіотиків з гідрокортизоном. Курс інгаляцій становить 10-12 процедур.

Для інстиляції в гортань та інгаляцій використовують водні розчини хлоробутанолгідрата, галаскорбіну, масляний розчин вітаміна А, аєвіт, слабкі лужні розчини (утому числі - мінеральні води), 1-2% масляний розчин ментолу. Проводять змащення слизової оболонки гортані 1-2% розчином азотнокислого срібла, 2-3% розчином таніна в гліцерині, 2-3% розчином коларголу або протарголу.

Важливою умовою лікування хронічного ларингіту, взагалі, та гіпер-пластичного, зокрема, є усунення шкідливих факторів, які можуть сприяти розвитку ларингіта. Такими факторами є надмірне голосове навантаження, зловживання алкоголем, куріння. Повітря, яким дихає пацієнт, повинно бути чистим, оптимальної температури й вологості. Проводять елімінацію патологічних процесів у носі та глотці. Рекомендуються загальнозміцнюючі заходи та гіпосенсибілізуючі речовини. Необхідно звернути увагу на стан серцево-судинної системи, тому що захворювання серця можуть призвести до застою у верхніх дихальних шляхах.

Електрофізіотерапевтичні процедури хворим на гіперпластичний ларингіт призначати не потрібно, пам'ятаючи про онкологічну пильність.

При обмеженому гіперпластичному ларингіті патологічний процес уражує ділянки деяких відділів слизової оболонки гортані - голосових та вестибулярних складок, гортанних шлуночків, міжчерпакува-того простору. Виділяють слідуючі основні види обмеженого гіперпластичного ларингіту.

1. Епідермальні вузлики голосових складок, які утворюються на межі передньої та середньої третин голосових складок, на симетричних ділянках, у вигляді напівшаровидних вип'ячувань розміром з макове або просяне зерно.
трусы женские хлопок
Звичайно ці утворення виникають при тривалій перенапрузі голосового апарату, особливо часто у співаків, тому їх ще називають співочими вузликами.

Такою формою гіперпластичного ларингіту страждав відомий італійський тенор Енріко Карузо, з приводу чого був успішно прооперований. Епідермальні вузлики голосових складок у маленьких дітей інколи називають вузликами крикунів. Лікування хірургічне. Якщо голосові вузлики невеликі, то можливий їх зворотній розвиток при призначенні голосового режиму.

2. Монохордит - виражений стійкий запальний процес у одній голосовій складці. Частіш за все монохордит виникає як професійне захворювання. Монохордит, який має тривалий перебіг, потрібно розглядати як факультативний передрак. Лікування монохордиту консервативне, призначаються загальнозміцнюючі та гіпосенсибілізуючі засоби, інгаляції та інстиляції.

3. Дискератози слизової оболонки гортані - лейкоплакія (або лейкокератоз) та пахідермія. Дискератози займають одне з головних місць серед передракових захворювань гортані. Дискератоз - це дис-плазія багатошарового плоского епітелію, яка морфологічно представлена гіпертрофією (збільшення об'єму клітин), гіперплазією (збільшення кількості клітин), гіперкератозом (надмірне потовщення рогового шару), паракератозом (порушення процесу зроговіння - наявність в роговому шарі клітин, що мають ядра, та відсутністість зернистого шару), спонгіозом (ексудативне запалення епідермісу) та акантозом (потовщення епітелію з подовженням міжсосочкових відростків). Причиною виникнення дискератозів є хронічні запальні процеси слизової оболонки, що спричинені бактеріальними, хімічними та термічними факторами, а також причинами загального характеру - обмінна або харчова недостатність вітаміну А, гормональні порушення. Якщо у початковій стадії розвитку дискератозу виключити причину, що викликає хворобу, то можливий зворотній розвиток процесу. Якщо вплив негативного фактора не припиняється, відбувається посилення проліферації епітелію, і передракова фаза далі переходить у злоякісний процес. Цим питанням традиційно займалась наша кафедра. Підсумки цієї роботи представлені у книзі "Передракові захворювання ЛОР-органів" (Мітін Ю.В., Юр'їв Л.П., Гладуш Ю.І. - Київ, 1992).

Лейкоплакією називається захворювання, яке проявляється появою білих плям на гіперемованій слизовій оболонці гортані. Слово лейкоплакія походить від грецьких слів: leicos - білий і ріах - бляшка,Тривалий час існуюча плоска лейкоплакія при відповідних умовах поступово починає підійматися над рівнем слизової оболонки, стає шершавою, ворсинчастою на вигляд. Таку гіперкератичну форму лейкоплакії інколи називають лейкокератозом.

Пахідермія також розвивається на фоні запального процесу і характеризується гіперплазією слизової оболонки із зроговінням епітелію. Пахідермія часто локалізується у задніх третинах голосових складок (контактні пахідермії) та міжчерпакуватому просторі. Потрібно відзначити, що до цього часу не має опису виникнення раку з контактної пахідермії. Виникнення раку первинно у міжчерпакуватому просторі -явище рідке. Пахідермії виникають частіше у віці від 40 до 60 років, переважно у чоловіків. Ведучим симптомом є захриплість.

Лікування хронічних гіпертрофічних ларингітів і дискератозів включає усунення причин, що підтримують патологічний процес, санацію носа та приносових пазух, носоглотки та глотки, заборону куріння і вживання алкоголю.
Широко використовуються інгаляційна терапія та вливання лікувальних речовин у гортань. При цьому застосовують антибіотики широкого спектру дії, суспензію гідрокортизону, протеолітичні ферменти, лужні розчини, масляний розчин вітаміну А. При відсутності ефекту від консервативного лікування гіпертрофовану оболонку видаляють - декортикація голосових складок, видалення гіпер-плазованого епітелію, лейкоплакії, пахідермії. Втручання потрібно проводити за допомогою операційного мікроскопа. Видалена тканина направляється на гістологічне дослідження.

4. Ларингіт Гайека. Інша назва цієї форми обмеженого ларингіту - набряк гортані Рейнке. При цій формі ларингіта є набрякова припухлість в передніх двох третинах голосових складок у вигляді паруса. Така локалізація набряку пов'язана з особливостями будови слизової оболонки в ділянці pars ligamentosa та pars cortilaginea. В ділянці parscortilaginea голосових складок такий набряк не виникає. Ведучим симптомом захворювання є зміна голосу. Лікування хірургічне - видалення зміненої слизової оболонки з голосових складок. Інша назва цієї операції - декортикація голосових складок.

5. Гіперплазія слизової оболонки гортанного шлуночка, внаслідок чого відбувається її випадіння, пролапс (вона не вміщується у цьому просторі). Виглядає це так: між вестибулярною та голосовою складками утворюється червоного або синьо-червоного кольору валик, який частково або повністю закриває голосову складку. Клініка захворювання визначається змінами голосу різного ступеню вираженості. Лікування хірургічне: видаляється гіперплазована ділянка слизової оболонки.

В теперішній час широке розповсюдження має ендоскопична хірургія гортані. Для цього використовуються опорні ларингоскопи, оптика і спеціальний хірургічний інструментарій.

Одним із провідних виробників ларингоскопів в світі є компанія Карл Шторц. При цьому фірма постійно вдосконалює інструменти для оториноларингологічних втручань.

Ларингоскоп марки Карл Шторц забезпечує легке введення інструментів без пошкодження тканин і оптимальний обзір всієї глотково-гортанної ділянки. Легка ергономічно оформлена рукоятка, якою наділені всі ларингоскопи марки Карл Шторц, спрощує введення інструментів і може бути швидко закріпленою за допомогою зовнішньої опори. Кутові рукоятки в поєднанні з нагрудними опорами, що випускаються, дозволяють проводити опорну ларингоскопію при значно більш стабільному положенні інструмента. Всі ларингоскопи вироблені з легкої нержавіючої сталі і придатні для застосування в лазерній хірургії.

Сьогодні найбільш розповсюдженою є методика операційної ларингоскопії, яка проводиться з використанням мікроскопа. Компанією Карл Шторц ця методика вдосконалена підключенням відеотехніки, для чого широко використовуються відеоларингоскопи, які включають в себе оптичні системи Хопкінса, і сучасні відеокамери з великою роздільною здатністю об'єктива.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ ЛАРИНГІТ"
  1. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    Хронічні запальні процеси в гортані складають близько 8% всіх захворювань ЛОР-органів. Хронічні захворювання гортані є соціальною проблемою, тому що, викликаючи порушення голосу, призводять до втрати працездатності людей багатьох професій, інколи на довгий строк. Крім того, саме на фоні хронічних захворювань гортані нерідко розвивається рак гортані. У 16 - 20% хворих на рак гортані попереднім
  2. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ ГОРТАНІ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ
  3. ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ
    При катаральному ларингіті на перший план виступають розлади місцевого кровообігу та зміни покривного епітелію, який у окремих ділянках може метаплазуватися з циліндричного в плоский, розрихлю-ватися й злущуватися. В підепітеліальному шарі відзначається круг-локлітинна інфільтрація. Основним симптомом, характерним для всіх форм хронічного ларингіту, є охриплість. Вираженість її різна - від
  4. ХРОНІЧНІ РИНІТИ
    Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дистрофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках процес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запального та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне. Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті. 1. Хронічний катаральний риніт. 2. Хронічний
  5. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ
  6. ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    При атрофічному ларингіті хворих хвилює сухість, першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель з мокротинням, що погано евакуюється. Характерною є зміна голосу протягом доби. При тяжкому атрофічному процесі у гортані має місце стійке порушення голосу до афонії та порушення дихання при скупченні корок. При цьому під час ларингоскопії' визначається атрофія всієї слизової оболонки гортані.
  7. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ (LARYNGITIS PHLEGMONOSA)
    Під флегмонозним ларингітом розуміють гостре запальне захворювання гортані, коли гнійний процес розповсюджується не тільки в підслизовому шарі, але і в м'язах та зв'язках гортані, можуть утворюватися абсцеси в ділянці надгортанника, черпаконадгортанних складок, черпаковидних хрящів. Частим проявом флегмонозного ларингіту є гнійне запалення надгортанника (епіглотит) та його абсцедування (абсцес
  8. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ (LARINGITIS ACUTA)
    З гострих запальних захворювань гортані найбільш часто зустрічається гострий ларингіт. Під цим терміном розуміють катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару та внутрішніх м'язів гортані. Міозит голосових м'язів призводить до неповного змикання голосових складок, охриплості, інколи на довгий час. Гострий ларингіт порівняно рідко виникає як самостійне захворювання. Частіш за все
  9. Перебіг гонореї
    На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї - гонокок - посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має
  10. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  11. ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
    Гіпертрофія піднебінних мигдаликів також буває в дитячому віці та звичайно супроводжується аденоїдами. Збільшені мигдалики заважають ротовому диханню, ковтанню їжі та мовоутворенню. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може супроводжуватись хронічним тонзилітом. Лікування: тонзилотомія за допомогою тонзилотома
  12. Патогенез гострих тонзилітів
    Ангіна - це інфекційне захворювання, для якого характерна висока контагіозність. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом. Джерелом інфекції є хвора людина та побутові предмети. Ангіна може бути проявом загострення хронічного тонзиліту. Велике значення має наявність хронічних вогнищ інфекції. При певних умовах сапрофітна мікрофлора стає патогенною. Захворювання ГРВЗ у значній мірі
  13. НЕГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВУХА
    До групи захворювань, об'єднаних загальною назвою "Негнійні захворювання вуха", відносяться наступні нозологічні одиниці: 1) гострий та хронічний катар середнього вуха; 2) нейросенсорна приглухуватість; 3) отосклероз; 4) хвороба Меньера. Для цих захворювань є спільними такі прояви: 1) зниження слуху: 2) шум у вухах; 3) відсутність ознак гнійного запалення вух. В той же
  14. Показання та протипоказання для виконання дихальних вправ Стрельникової.
    З часом стало відомим, що гімнастика Стрельникової благотворно впливає на організм в цілому та допомагає людині позбавитись від різних хвороб, і не тільки від тих, які пов'язані з органами дихання - від астми, пневмонії, бронхіту, хронічного нежиті, гіпотонії, гіпертонії, аритмії, остеохондрозу. Виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, варикозної хвороби вен, та багатьох інших хворою.
  15. ГРИПП
    ЭТИОЛ. РНК-сод. АГ: 1) S - нукреопептид (типы А, В, С); 2) Н - гемагглютинин (подтипы Н1, Н2, Н3); 3) N - нейраминидаза (подтипы N1, N2). А - H1N1, H2N2, H3N2 + множество АГ-вариантов. Дрейф - точечные изменения H- N-АГ; шифт - рекомбинации, появление новых подтипов. Вир. В изм-ся только по типу дрейфа, а тип С не им. N-АГ и мало изменчив. ИСТ: только больной человек. ПУТИ: возд-кап. СЕЗ: з. ИМ:
  16. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  17. ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ
    Хворі на гострий синуїт потребують ліжкового режиму, а у важких випадках - стаціонарного лікування. Лікування хворих на гострий синуїт включає слідуючі заходи: 1. Протизапальна терапія. В якості стартових антибіотиків в лікуванні гострих синуїтів добре себе зарекомендували макроліди - кларитроміцин (клацид); напівсинтетичні пеніциліни - амоксииилін (амоксил-КМП), у тому числі захищені
  18. Клінічні ознаки гострих респіраторних вірусних захворювань
    Різні збудники вражають більшою мірою певні відділи дихальних шляхів: риновіруси та коронавіруси - переважно слизову оболонку носа, реовіруси - носа та глотки, парагрипозні віруси - гортані, вірус грипу - трахеї, РС-вірус - бронхів та бронхіол, аденовіруси - лімфоїдну тканину глотки та кон'юнктиви. Хоча у цілому, вони обумовлюють запалення усіх відділів дихальних шляхів, однак різною мірою.
  19. ХРОНІЧНІ СИНУЇТИ
    Причиною хронічних синуїтів є невилікований гострий синуїт. Переходу гострого процеса у хронічний сприяють слідуючі фактори. 1. Змінена реактивність організма, знижена опірність. 2. Фактори, що утруднюють відтікання секрету з приносових пазух (деформація носової переділки, хронічний гіпертрофічний риніт). 3. Неповноцінність слизової оболонки пазух. Прикладом останнього є синдром
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...