Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаОториноларингологія
« Попередня Наступна »
Мітін Ю.В.. Оториноларингологія (лекції ), 2000 - перейти до змісту підручника

ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ ЛАРИНГІТ

При атрофічному ларингіті хворих хвилює сухість, першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель з мокротинням, що погано евакуюється. Характерною є зміна голосу протягом доби. При тяжкому атрофічному процесі у гортані має місце стійке порушення голосу до афонії та порушення дихання при скупченні корок. При цьому під час ларингоскопії' визначається атрофія всієї слизової оболонки гортані. Вона виглядає сухою, шершавою, без блиску на всьому протязі. Кірки розташовуються як на голосових, так і на вестибулярних складках та в міжчерпакуватій ділянці. Голосові складки при фонації змикаються не достатньо за рахунок слабкості m.vocalis.

Одною з можливих передумов у виникненні і розвитку хронічних атрофічних ларингітів є порушення вуглеводного обміну, захворювання нирок.

Лікування при хронічному атрофічному ларингіті поділяється на загальне і місцеве.

Серед місцевих призначень популярними є інгаляції - парові, лужні, лужно-масляні, лужно-калієві. Гарний ефект дають лужно-калієві інгаляції, тому що вони містять у собі препарат йод. Йод подразнює слизову оболонку та активізує діяльність серозних і слизових залоз. Склад лужно-калієвих інгаляцій може бути слідуючим:

aa 1,0

0,25 ЛОО.О

Rp: Natrii hydrocarbonatis Natrii tetraboratis Kali і jodidi Aq. destillatae M.D.S. Суміш для інгаляцій.

Через 15 хвилин після лужно-калієвих інгаляцій хворому проводять заспокійливу масляну інгаляцію.

Крім інгаляцій застосовують пульверизацію слабких сольових розчинів, вливання у гортань люголевського розчину, евкаліптових препаратів, хлоробутанолгідрату, персикового або шипшинового масла. Доцільним є застосування протеолітичних ферментів для інгаляцій та вливання у гортань.
На одну інгаляцію потрібно 10 мг препарату, який розчинюється в5мл фізіологічного розчину. Для цієї ж мети застосовується лізоцим у дозі - 100 мг на процедуру.

На ділянку гортані призначають Д'Арсонваль або грязьові аплікації. Слизову оболонку гортані опромінюють низькоенергетичним гелій-не-оновим лазером.

При атрофічному ларингіті призначають також загальне лікування: біогенні стимулятори - алоє, скловидне тіло, ФІБС; аутогемотерапію; курс ін'єкцій новокаїну - внутрішньом'язево або внутрішньовенно 0,5%, 1%, 2%по5мл N25; нікотинову та аскорбінову кислоти, вітаміни групи В, глюкозу. Показано курортне лікування на південному березі Криму.

У профілактиці хронічних ларингітів важливе значення має своєчасне лікування хронічних захворювань носа та приносових пазух, хронічного тонзиліта.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ ЛАРИНГІТ"
  1. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    Хронічні запальні процеси в гортані складають близько 8% всіх захворювань ЛОР-органів. Хронічні захворювання гортані є соціальною проблемою, тому що, викликаючи порушення голосу, призводять до втрати працездатності людей багатьох професій, інколи на довгий строк. Крім того, саме на фоні хронічних захворювань гортані нерідко розвивається рак гортані. У 16 - 20% хворих на рак гортані попереднім
  2. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ ГОРТАНІ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ. СТЕНОЗ ГОРТАНІ. НАБРЯК ГОРТАНІ ТРАХЕОСТОМІЯ. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ. ГОРТАННА АНГІНА. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ. ХОНДРОПЕРИХОНДРИТ
  3. ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ
    При катаральному ларингіті на перший план виступають розлади місцевого кровообігу та зміни покривного епітелію, який у окремих ділянках може метаплазуватися з циліндричного в плоский, розрихлю-ватися й злущуватися. В підепітеліальному шарі відзначається круг-локлітинна інфільтрація. Основним симптомом, характерним для всіх форм хронічного ларингіту, є охриплість. Вираженість її різна - від
  4. ХРОНІЧНІ РИНІТИ
    Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дистрофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках процес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запального та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне. Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті. 1. Хронічний катаральний риніт. 2. Хронічний
  5. ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ* ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕО-БРОНХІТ У ДІТЕЙ. ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ. ХРОНІЧНИЙ
  6. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ (LARINGITIS ACUTA)
    З гострих запальних захворювань гортані найбільш часто зустрічається гострий ларингіт. Під цим терміном розуміють катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару та внутрішніх м'язів гортані. Міозит голосових м'язів призводить до неповного змикання голосових складок, охриплості, інколи на довгий час. Гострий ларингіт порівняно рідко виникає як самостійне захворювання. Частіш за все
  7. Перебіг гонореї
    На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї - гонокок - посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має
  8. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  9. Патогенез гострих тонзилітів
    Ангіна - це інфекційне захворювання, для якого характерна висока контагіозність. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом. Джерелом інфекції є хвора людина та побутові предмети. Ангіна може бути проявом загострення хронічного тонзиліту. Велике значення має наявність хронічних вогнищ інфекції. При певних умовах сапрофітна мікрофлора стає патогенною. Захворювання ГРВЗ у значній мірі
  10. НЕГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВУХА
    До групи захворювань, об'єднаних загальною назвою "Негнійні захворювання вуха", відносяться наступні нозологічні одиниці: 1) гострий та хронічний катар середнього вуха; 2) нейросенсорна приглухуватість; 3) отосклероз; 4) хвороба Меньера. Для цих захворювань є спільними такі прояви: 1) зниження слуху: 2) шум у вухах; 3) відсутність ознак гнійного запалення вух. В той же
  11. Показання та протипоказання для виконання дихальних вправ Стрельникової.
    З часом стало відомим, що гімнастика Стрельникової благотворно впливає на організм в цілому та допомагає людині позбавитись від різних хвороб, і не тільки від тих, які пов'язані з органами дихання - від астми, пневмонії, бронхіту, хронічного нежиті, гіпотонії, гіпертонії, аритмії, остеохондрозу. Виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, варикозної хвороби вен, та багатьох інших хворою.
  12. ГРИПП
    ЭТИОЛ. РНК-сод. АГ: 1) S - нукреопептид (типы А, В, С); 2) Н - гемагглютинин (подтипы Н1, Н2, Н3); 3) N - нейраминидаза (подтипы N1, N2). А - H1N1, H2N2, H3N2 + множество АГ-вариантов. Дрейф - точечные изменения H- N-АГ; шифт - рекомбинации, появление новых подтипов. Вир. В изм-ся только по типу дрейфа, а тип С не им. N-АГ и мало изменчив. ИСТ: только больной человек. ПУТИ: возд-кап. СЕЗ: з. ИМ:
  13. ОЗЕНА (OZAENA)
    Озена - це хронічне захворювання порожнини носа, для якого є характерною атрофія слизової оболонки та кістково-хрящового скелета носа, густий липучій вміст, який засихає в кірки, що мають сморідний запах, гіпосмія або аносмія. Назва захворювання походить від грецького слова ozein - пахнути. В одній з монографій, що стосуються озени (Л.А. Зарицкий, К.М. Губи-на "Озена", Киев, "Здоровье", 1977)
  14. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  15. ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ
    Хворі на гострий синуїт потребують ліжкового режиму, а у важких випадках - стаціонарного лікування. Лікування хворих на гострий синуїт включає слідуючі заходи: 1. Протизапальна терапія. В якості стартових антибіотиків в лікуванні гострих синуїтів добре себе зарекомендували макроліди - кларитроміцин (клацид); напівсинтетичні пеніциліни - амоксииилін (амоксил-КМП), у тому числі захищені
  16. Клінічні ознаки гострих респіраторних вірусних захворювань
    Різні збудники вражають більшою мірою певні відділи дихальних шляхів: риновіруси та коронавіруси - переважно слизову оболонку носа, реовіруси - носа та глотки, парагрипозні віруси - гортані, вірус грипу - трахеї, РС-вірус - бронхів та бронхіол, аденовіруси - лімфоїдну тканину глотки та кон'юнктиви. Хоча у цілому, вони обумовлюють запалення усіх відділів дихальних шляхів, однак різною мірою.
  17. ХРОНІЧНІ СИНУЇТИ
    Причиною хронічних синуїтів є невилікований гострий синуїт. Переходу гострого процеса у хронічний сприяють слідуючі фактори. 1. Змінена реактивність організма, знижена опірність. 2. Фактори, що утруднюють відтікання секрету з приносових пазух (деформація носової переділки, хронічний гіпертрофічний риніт). 3. Неповноцінність слизової оболонки пазух. Прикладом останнього є синдром
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека