Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаОториноларингологія
« Попередня Наступна »
Мітін Ю.В.. Оториноларингологія (лекції ), 2000 - перейти до змісту підручника

ХРОНІЧНІ РИНІТИ

Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дистрофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках процес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запального та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне.

Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті.

1. Хронічний катаральний риніт.

2. Хронічний гіпертрофічний риніт:

1) дифузний;

2) обмежений.

3. Хронічний атрофічний риніт:

1) простий хронічний атрофічний риніт;

2) сморідний хронічний атрофічний риніт або озена.

4. Вазомоторний риніт:

1) алергічна форма -

а) постійний тип,

б) сезонний тип ( поліноз);

2) нейровегетативна форма.

Деякі фахівці пропонують виділяти гіпертрофічну та гіперпластичну форми хронічного риніту. На їх думку ці різні форми потребують різного терапевтичного підходу. Чи є необхідність клінічного розподілу гіпертрофічного та гіперпластичного ринітів? На це питання я б дав таку відповідь. Згідно з визначенням, гіперплазія - це різновид гіпертрофії, для якого характерним є збільшення кількості клітинних елементів. Проста гіпертрофія - це збільшення існуючих елементів тканини без збільшення кількості клітин. Ці поняття були введені німецьким вченим Рудольфом Вірховим і відносяться до морфологічних, a he до клінічних визначень. Дослідження у цьому напрямку при хронічному гіпертрофічному риніті можуть бути цікавими, але на сьогодні висновків, які б мали прикладне значення, зробити не можна.

Виникнення хронічних нежитів пов'язано із тривалою гиперемією, змінами кровонаповнення слизової оболонки порожнини носа. До виникнення такої ситуації може привести ціла низка факторів.

1. Часті гострі запальні процеси у порожнині носа - гострі риніти, в тому числі при різних інфекціях.

2. Подразнюючий вплив зовнішнього середовища. Мова перш за все йтиме про професійні шкідливості. Частіш за все це - пил, газ, сухе або вологе повітря, коливання температури. Механізм подразнюючої дії пилу на слизову оболонку залежить від характеру пилу. Мінеральний та металевий пил травмують слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. Мучний, крейдяний, бавовняний, шерстяний пил складається з м'яких часток. Він має обволікаючу дію та призводить до загибелі віймиготливого епітелію, метаплазії, порушення відтоку з залоз та бокалуватих клітин слизової оболонки.
Можливе утворення ринолітів (носових каменів). Пари та гази різних речовин викликають хімічне подразнення слизової оболонки носа, спричинюючи спочатку її гостре, а потім і хронічне запалення.

3. Тривале використання деяких лікарських препаратів. Зокрема приймання гіпотензивних засобів, перш за все похідних раувольфії. Зловживання ендоназальним використанням судинозвужуючих засобів.

4. Істотну роль у розвитку хронічних ринітів можуть відігравати загальні захворювання - сердцево-судинна патологія, захворювання нирок, хронічний закріп, алкоголізм.

5. Місцеві процеси - аденоїдні розрощення (особливо з явищами аденої диту), гнійні виділення при синуїтах, сторонні тіла носа. В таких випадках риніт є симптомом іншого захворювання.

6. Спадкова схильність, вади розвитку, дефекти носа, конституціональні особливості.

Після загальної характеристики хронічних ринітів я перехожу до викладення окремих нозологічних одиниць.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ХРОНІЧНІ РИНІТИ"
  1. Принципи лікування ГРВЗ
    Ліжковий режим, можливе лікування вдома за умови легкого/середньо тяжкого перебігу. 2. Повноцінне харчування, дієта № 13. 3. За наявності інтоксикації - рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода). При необхідності - внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія кристалоїдними розчинами, реосорбілактом. 4. Аскорбінова кислота, рутин в звичайних дозах. 5. Протигістамінні
  2. Система роботи командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни
    Насамперед слід зробити одне суттєве зауваження про те, що проблему зміцнення військової дисципліни у військовому середовищі тільки зусиллями самих командирів (начальників) та їхніх заступників не розв'язати, бо починаються ці порушення не тільки у військовому середовищі. Одним із основних факторів їх появи є хронічні, загальносуспільні І загальноармійські проблеми, які формують, а інколи й
  3. Класифікація родини CORONAVIRIDAE
    Родина коронавірусів (Соrоnaviridae) включає в себе два роди: Сoronavirus та Torovirus. В рід Torovirus включають торовіруси людини, ВРХ, коней, свиней, овець, кіз, кроликів і мишей, які дотепер залишаються мало вивченими. Характерною рисою коронавірусів є широкий спектр їх природних господарів в поєднанні з вираженим видовим обмеженням патогенності. По здатності вражати різні
  4. . НЕОБХІДНІСТЬ ОРІЄНТАЦІЇ НА ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я В СУЧАСНИХ УМОВАХ f
    Незважаючи на те, що валеологія як наука не нараховує й двох десятиліть, її витоки сягають у глибину тисячоліть й мають певні ознаки в язичництві, античних ритуалах, середньовічних схоластиках, у філософських, релігійних, наукових школах усіх континентів нашої планети. Бо на всіх етапах розвитку суспільства життя людини проходило у протиборстві з хворобами, що знайшло відображення в пошуках
  5. Клінічна характеристика захворювань, що входять в групу ГРВЗ
    Грип. В клініці грипу можна виділити два основних синдроми - інтоксикаційний та катаральний. Серед всіх ГРВЗ саме при грипі інтоксикаційний синдром найбільш значний. Особливостями цього синдрому є: висока короткочасна (3 - 5 днів) лихоманка після відчуття мерзлякуватості, значний м'язовий біль, типова локалізація головного болю - в надбрівних дугах, параорбітальних та скроневих ділянках.
  6. АКТУАЛЬНІСТЬ ОТРИМАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПРОДУКТІВ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНІ
    Збереження здоров'я та збільшення тривалості повноцінного життя є пріоритетним завданням як у масштабах країни, так і для кожної людини зокрема. Харчування населення належить до найважливіших чинників, що визначають здоров'я нації, її потенціал та перспективи розвитку. Здорове харчування є запорукою активного довголіття, підвищення стійкості організму до несприятливих впливів довкілля,
  7. Чума м'ясоїдних
    Чума м'ясоїдних (Pestis carnivorum, хвороба Карре, чума собак, інфекційна катаральна лихоманка собак) - гостра контагіозна хвороба, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок органів дихання, травлення й сечовиділення, а також ураженням центральної нервової системи, очей та шкіри. Історична довідка. Чуму м'ясоїдних установлено в Європі та Росії в другій половині
  8. ГРИПП
    ЭТИОЛ. РНК-сод. АГ: 1) S - нукреопептид (типы А, В, С); 2) Н - гемагглютинин (подтипы Н1, Н2, Н3); 3) N - нейраминидаза (подтипы N1, N2). А - H1N1, H2N2, H3N2 + множество АГ-вариантов. Дрейф - точечные изменения H- N-АГ; шифт - рекомбинации, появление новых подтипов. Вир. В изм-ся только по типу дрейфа, а тип С не им. N-АГ и мало изменчив. ИСТ: только больной человек. ПУТИ: возд-кап. СЕЗ: з. ИМ:
  9. Сальмонельоз птиці
    Сальмонельоз птиці (Salmonellosis avium, паратиф) - гостра контагіозна хвороба молодняку водоплавної птиці, що супроводжується явищами септицемії та гострого ентероколіту. Історична довідка. Хворобу, що спричинюється S. tuphimurium,вперше встановив у 1892 р. Леффлер у голубів. Згодом провідна роль сальмонел цього серовару була виявлена в патології різних видів диких і свійських водоплавних
  10. Клінічні ознаки гострих респіраторних вірусних захворювань
    Різні збудники вражають більшою мірою певні відділи дихальних шляхів: риновіруси та коронавіруси - переважно слизову оболонку носа, реовіруси - носа та глотки, парагрипозні віруси - гортані, вірус грипу - трахеї, РС-вірус - бронхів та бронхіол, аденовіруси - лімфоїдну тканину глотки та кон'юнктиви. Хоча у цілому, вони обумовлюють запалення усіх відділів дихальних шляхів, однак різною мірою.
  11. Туляремія
    Туляремія (Tularaemia) - природно-осередкове захворювання диких гризунів, хутрових звірів, сільськогосподарських і свійських тварин, що супроводжується геморагічною септицемією та паралічами у молодняку, абортами у дорослих тварин. На туляремію хворіють люди. Історична довідка. Хворобу вперше виявили Мак Кой і Чепін (1911) серед диких ховрахів у Каліфорнії, в провінції Туляре, звідки вона й
  12. Аспергілотоксикоз
    Аспергілотоксикоз (Aspergillotoxicosis, аспергільоз) - інтоксикаційне захворювання сільськогосподарських тварин і птиці, що виникає внаслідок згодовування кормів, уражених грибками аспергілами, і проявляється запальними явищами з утворенням мікозних гранульом в органах дихання і травлення, ураженням нервової сис- теми та дегенеративними змінами в різних органах. На аспергіло- токсикоз хворіє
  13. СТРЕС ЧИ ДИСТРЕС ЯК МІРИЛО АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗМУ
    Відомо, що кожна агресія, фізична або психічна, кожна емоція, навіть найприємніша, кожне навантаження викликають в організмі тривогу, мобілізуючи захисну енергію. Велика радість, як і важкі переживання, прискорюють дихання, биття серця, збільшують вміст цукру у крові. Завдяки цьому до всіх клітин і тканин організму надходить необхідна енергія для проходження кризи, для пристосування до нових
  14. Мінеральні речовини (від minera - - руда)
    Із 106 елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва в організмі людини виявлено 86. Серед двадцяти п'яти необхідних для нормальної життєдіяльності елементів - вісімнадцять вважаються абсолютно необхідними, а сім - корисними. Професор В.Р. Віл ьямс назвав їх "металами" життя. Мінеральні речовини поділяють на макроелементи (Nа, К, Са, Mg, Р, СІ, Б), потреба в яких визначається в г, і
  15. Меліоїдоз
    Меліоїдоз (Melioidosis, сапоподібна хвороба, сап Рангуна) - септико-піємічне захворювання гризунів, собак, котів, рідко сільськогосподарських тварин, що характеризується катарально-гнійним запаленням слизових оболонок, утворенням гнійних осередків та численних казеозних вузликів у різних органах і тканинах. Смертельно хворіє людина. Історична довідка. Перше свідчення про хворобу зроблено в
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека