загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ХРОНІЧНА ГІПЕРТРОФІЧНА НЕЖИТЬ (RINITIS CHRONICA HYPERTROPHKA)

Характерним для цього захворювання є розрощення та потовщення слизової оболонки носа, переважно у місцях локалізації кавернозної тканини. Частіш за все уражується нижня носова раковина, рідше -середня, іноді - задній край леміша та передня третина переділки носа.

Гіпертрофія може бути:

1) дифузною, коли гіпертрофічних змін зазнала вся нижня або середня носова раковина;

2) обмеженою, коли гіпертрофовані лише передні або задні кінці нижніх чи середніх носових раковин.

Виділення дифузної та обмеженої форм гіпертрофічного риніта є виключно важливим у практиці, оскільки визначає хірургічну тактику. Якщо гіпертрофована вся раковина, то виконують резекцію на протязі.

Цього не можна робити при обмеженій гіпертрофії, коли резекції підлягають тільки передні або задні кінці раковин. До слизової оболонки порожнини носа слід ставитись дбайливо і виконувати резекцію лише патологічно змінених ділянок.

Поверхня гіпертрофованої слизової оболонки може бути гладенькою або горбкуватою.

Паталогоанатомічні зміни при цій формі риніта полягають у гіпертрофії слизової оболонки, залоз, а в рідких випадках і кісткової тканини носових раковин.

Основною скаргою хворих є утруднення носового дихання. Можуть з'являтися слизові або слизово-гнійні виділення з носа. Окрім того можуть виникати скарги, що пов'язані із утрудненням носового дихання: головний біль, втомленість, гугнявість.

Діагноз встановлюється на підставі даних передньої та задньої риноскопії. Носові ходи звужені внаслідок збільшення об'єму носових раковин. Горбкуваті гіпертрофовані кінці носових раковин нагадують ягоду шовковиці або малини. Однак гіпертрофія може бути гладкою. Після проведення проби із судинозвужуючими краплями об'єм раковин не змінюється або зменшується несуттєво. Дуже важливо визначити, яка форма гіпертрофії (обмежена чи дифузна) наявна у хворого. Форму гіпертрофії слід виносити у діагноз, оскільки саме ці дані дозволяють вірно визначити обсяг хірургічного втручання.

Лікування. Консервативна терапія хронічного гіпертрофічного риніта не ефективна.

При помірно вираженій гіперплазії виконують припікання носових раковин гальванокаутером. Внаслідок глибокого припікання відбувається руйнування гіперплазованної тканини та зменшення об'єму носової раковини за рахунок рубцювання. Операція проводиться під місцевою поверхневою анестезією. Гальванокаутер вводять до заднього кінця нижньої носової раковини, потім щільно притискаючи наконечник до раковини, вмикають електричний струм і проводять гальванокаутером по раковині ззаду наперед і виводять його у розжарюваному стані.
трусы женские хлопок
Віднімання наконечника у холодному стані призводить до відриву утвореного струпу та виникнення кровотечі. У такий спосіб роблять одну, дві або три паралельні смуги. Наконечник гальванокаутера має бути розжарений до червоного кольору, оскільки в цьому випадку він має коагулюючі властивості і сприятиме зупинці кровотечі. Наконечник, розжаренний до білого кольору, таких властивостей не має.

В наш час з метою деструкції гіпертрофованої тканини використовують кріовплив.

При значній гіпертрофії, коли гальванокаустика та кріодеструкція не ефективні, виконують резекцію нижньої або середньої носової раковини. При дифузній гіпертрофії виконують резекцію носових раковин по протягу, тобто видаляють тканини уздовж всього вільного края раковини. Ця операція проводиться під місцевою поверхневою та інфільтраційною анестезією. Частину раковини, що підлягає видаленню, відсікають спеціальними носовими ножицями або щілиновидним конхотомом. При обмеженій гіпертрофії резекції підлягають лише кінці раковин. їх видаляють ріжучою носовою петлею,
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ХРОНІЧНА ГІПЕРТРОФІЧНА НЕЖИТЬ (RINITIS CHRONICA HYPERTROPHKA)"
  1. ХРОНІЧНІ РИНІТИ
    Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дистрофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках процес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запального та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне. Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті. 1. Хронічний катаральний риніт. 2. Хронічний
  2. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  3. Показання та протипоказання для виконання дихальних вправ Стрельникової.
    З часом стало відомим, що гімнастика Стрельникової благотворно впливає на організм в цілому та допомагає людині позбавитись від різних хвороб, і не тільки від тих, які пов'язані з органами дихання - від астми, пневмонії, бронхіту, хронічного нежиті, гіпотонії, гіпертонії, аритмії, остеохондрозу. Виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, варикозної хвороби вен, та багатьох інших хворою.
  4. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    Хронічні запальні процеси в гортані складають близько 8% всіх захворювань ЛОР-органів. Хронічні захворювання гортані є соціальною проблемою, тому що, викликаючи порушення голосу, призводять до втрати працездатності людей багатьох професій, інколи на довгий строк. Крім того, саме на фоні хронічних захворювань гортані нерідко розвивається рак гортані. У 16 - 20% хворих на рак гортані попереднім
  5. ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ
    При катаральному ларингіті на перший план виступають розлади місцевого кровообігу та зміни покривного епітелію, який у окремих ділянках може метаплазуватися з циліндричного в плоский, розрихлю-ватися й злущуватися. В підепітеліальному шарі відзначається круг-локлітинна інфільтрація. Основним симптомом, характерним для всіх форм хронічного ларингіту, є охриплість. Вираженість її різна - від
  6. ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    При атрофічному ларингіті хворих хвилює сухість, першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель з мокротинням, що погано евакуюється. Характерною є зміна голосу протягом доби. При тяжкому атрофічному процесі у гортані має місце стійке порушення голосу до афонії та порушення дихання при скупченні корок. При цьому під час ларингоскопії' визначається атрофія всієї слизової оболонки гортані.
  7. Перебіг гонореї
    На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї - гонокок - посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має
  8. Ознаки, характерні для всіх ГРВЗ
    Скарги: більше чи менше виражені симптоми загальної інтоксикації, катаральні симптоми - пирхотіння, значно рідше - біль в горлі, нежить, сухий кашель. 2. Помірна гіперемія, в основному дужок, м'якого піднебіння, язичка, задньої стінки глотки із наявністю зернистості (збільшені лімфатичні фолікули). 3. Гіперемія слизової оболонки носових ходів. 4. Мигдалики переважно інтактні (за
  9. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  10. ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
    Гіпертрофія піднебінних мигдаликів також буває в дитячому віці та звичайно супроводжується аденоїдами. Збільшені мигдалики заважають ротовому диханню, ковтанню їжі та мовоутворенню. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може супроводжуватись хронічним тонзилітом. Лікування: тонзилотомія за допомогою тонзилотома
  11. Патогенез гострих тонзилітів
    Ангіна - це інфекційне захворювання, для якого характерна висока контагіозність. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом. Джерелом інфекції є хвора людина та побутові предмети. Ангіна може бути проявом загострення хронічного тонзиліту. Велике значення має наявність хронічних вогнищ інфекції. При певних умовах сапрофітна мікрофлора стає патогенною. Захворювання ГРВЗ у значній мірі
  12. НЕГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВУХА
    До групи захворювань, об'єднаних загальною назвою "Негнійні захворювання вуха", відносяться наступні нозологічні одиниці: 1) гострий та хронічний катар середнього вуха; 2) нейросенсорна приглухуватість; 3) отосклероз; 4) хвороба Меньера. Для цих захворювань є спільними такі прояви: 1) зниження слуху: 2) шум у вухах; 3) відсутність ознак гнійного запалення вух. В той же
  13. Хронічний вірусний параліч
    Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взятку) - вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується ознаками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням дорослих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю. Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933 р., детальне
  14. РИНОГЕННІ ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ
    Синуїт або запалення приносових пазух - це запальний процес, що уражує слизову оболонку, підслизовий шар, а іноді - окістя та кісткові стінки приносових пазух. Яким чином, згідно латинської граматики, утворюється слово "синуїт"? Від слова "sinus" (пазуха), що належить до четвертої відміни, беруть родовий відмінок множини - sinuum. Відкидають закінчення "urn". Залишається основа слова "sinu" та
  15. ХРОНІЧНІ СИНУЇТИ
    Причиною хронічних синуїтів є невилікований гострий синуїт. Переходу гострого процеса у хронічний сприяють слідуючі фактори. 1. Змінена реактивність організма, знижена опірність. 2. Фактори, що утруднюють відтікання секрету з приносових пазух (деформація носової переділки, хронічний гіпертрофічний риніт). 3. Неповноцінність слизової оболонки пазух. Прикладом останнього є синдром
  16. ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    Морфологічна суть гіперпластичного ларингіту характеризується розростанням сполучної тканини у власному шарі слизової оболонки за рахунок появи ексудату, що призводить до потовщення м'яких тканин. При хронічному гіперпластичному ларингіті спостерігається гіперплазія багатошарового епітелію, а також метаплазія циліндричного епітелію в багатошаровий плоский з подальшою його гіперплазією. Внаслідок
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...