загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ХРОНІЧНА АТРОФІЧНА ПРОСТА НЕЖИТЬ (RHINITIS CHRONICA ATROPHICA SIMPLEX)

Для простої хронічної атрофічної нежиті характерним є ураження атрофічним процесом частини слизової оболонки порожнини носа, що відноситься до дихальної ділянки (regio respiratoria). Порушень нюху звичайно не відбувається, оскільки процес не поширюється на нюхальну зону (regio olfactoria). Простий хронічний атрофічний процес слизової оболонки носа може бути розлитим та відмежованим. При розлитій формі процес охоплює всю дихальну ділянку порожнини носа. При відмежованій звичайним є ураження передніх відділів порожнини носа. Таку форму атрофічної нежиті визначають як "передній сухий риніт".

Окрім причин хронічних ринітів, про які я розповідав на початку лекції, слід відмітити, що атрофічна нежить може розвиватись після поширених хірургічних втручань у порожнині носа - надмірно "радикальної" резекції носових раковин, водночас виконаних конхотомії, резекції носової переділки, поліпоетмоїдотомії. В нашій клініці знаходились хворі після таких поширених втручань з настільки вираженними атрофічними змінами, що діагноз при направленні у стаціонар був - озена.

Після ендоназальних операцій у порожнині носа можуть утворюватись синехії - рубцеві спайки між переділкою та латеральною стінкою порожнини носа. Синехії можуть поєднуватись з атрофічним процесом й спричинювати значне утруднення носового дихання.

Атрофічний процес у порожнині носа нерідко поєднується із аналогічним процесом у глотці.

Паталогоанатомічна картина характеризується метаплазією багато-рядного миготливого циліндричного епітелію у багатошаровий плоский епітелій.

Хворі на атрофічний риніт скаржаться на сухість у носі та глотці. Може бути утруднення носового дихання із утворенням кірок.

Найбільш частими клінічними симптомами є:

1) незначний густий слизовий або слизово-гнійний вміст, який прилипає до слизової оболонки та висихає, внаслідок чого утворюються кірки;

2) у зв'язку з відірванням кірок нерідко виникають нерясні носові кровотечі.

Діагноз встановлюють на підставі даних передньої та задньої риноскопії: носові ходи широкі, носові раковини зменшені в об'ємі, з блідою, тонкою, сухою слизовою оболонкою, яка подекуди вкрита кірками або густим слизом.
трусы женские хлопок
Після видалення кірок можна побачити задню стінку глотки.

Лікування хронічного простого атрофічного риніта поділяється на загальне та місцеве.

Загальне лікування складається з призначення стимулюючих засобів: біостимуляторів, вітамінів групи В, нікотинової кислоти.

Головним у місцевій терапії є призначення подразнюючих процедур. Вони базуються на використанні препаратів йода, які подразнюють слизову оболонку та стимулюють функцію залоз. До таких процедур належать.

1. Зрошення носової порожнини за допомогою пульвелізатора ізотонічним розчином хлоріда натрія із додаванням до нього йода (200 мл фізіологічного розчину та 6-8 крапель 10% йодної настоянки). З цією метою можна використовувати аерозольний препарат "Йокс" ("Dox").

2. Змащення слизової оболонки носа розчином Люголя (йод-гліцерином).

Rp: lodi puri 0,1

Kaliijodidi 0,2

Glyicerini 10,0

M.D.S. Для змащення слизової оболонки носа та глотки.

Змащують слизову оболонку щодня (1 раз на добу) протягом 10 днів. Проводячи цю процедуру розраховують на подвійний ефект: механічне подразнення слизової оболонки та вплив препарата йода.

3. Лужно-калієві інгаляції поєднані з масляними інгаляціями. Лужно-калієві інгаляції містять у собі.

Rp: Natrii hydrocarbonatis _

Natrii tetraboratis aa 1,0

Kalii jodidi 0,25

Aquae destillatae 100,0

M.D.S. Суміш для інгаляцій.

Хворий отримує лужно-калієву інгаляцію, а через 10-15 хвилин - заспокійливу масляну інгаляцію (масло шипшини, персикове, абрикосове тат.ін.).

В теперішній час з'явились нові фармацевтичні препарати, які за своїми фізіологічними властивостями є аналогами носового секрета. Ці препарати використовують для місцевої замісної терапії при хронічних ринітах та після операції у порожнині носа і приносових пазух, тобто при порушенні нормального виділення назального секрета.

Фармакологічні властивості цих препаратів дозволяють ефективно зволожити слизову оболонку порожнини носа, розм'якшити сухі кірки в носі і забезпечити більш легке виділення останніх.
Зволоження слизової оболонки носа веде до нормалізації функції війок миготливого епітелія. При атрофічному риніті ці препарати зменшують відчуття сухості, більш ефективним стає туалет носа, покращується носове дихання. Використання їх при вазомоторному риніті дозволяє зменшити кратність використання судинозвужуючих препаратів (деконгенсантів), скорочує період реабілітації після операцій в порожнині носа та на при-носових пазухах.

Ці препарати можна порівняти за ефектом із штучною сльозою, яка широко використовується в офтальмології. В наш час у аптечній мережі України наявний лише один такий препарат - "Салін".

Носовий спрей "Салін" - сольовий розчин, що є ізотонічним по відношенню до носового секрета та фізіологічно сумісний із слизовою оболонкою порожнини носа. Активним інгредієнтом препаратає 0,65% розчин хлоріда натрія. Допоможні інгредієнти - гідрокарбонат натрія, фенілкарбінол та очищена вода. Препарат розпилюють у порожнині носа згідно з потребою, звичайно до 6-8 разів на добу.

Якщо у порожнині носа наявні синехії, їх розтин проводять ножицями. Ця маніпуляція технічно є досить простою. Однак, якщо обмежитись тільки цим, очікуваного результату не буде досягнено, оскільки у цьому місці знов з'являться синехії. Для того, аби цього уникнути, необхідно після розтину синєхій ввести прошарок між переділкою носа та його латеральною стінкою. Прошарок може бути виготовлений з тонкої тефлонової пластинки або з рентгенівської плівки, після того як з неї змито емульсію. Цю прокладку залишають у порожнині носа протягом 7-10 днів. Такий захід є надійною профілактикою рецидивів утворення синєхій у порожнині носа.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ХРОНІЧНА АТРОФІЧНА ПРОСТА НЕЖИТЬ (RHINITIS CHRONICA ATROPHICA SIMPLEX)"
  1. ХРОНІЧНІ РИНІТИ
    Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дистрофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках процес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запального та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне. Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті. 1. Хронічний катаральний риніт. 2. Хронічний
  2. ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    При атрофічному ларингіті хворих хвилює сухість, першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель з мокротинням, що погано евакуюється. Характерною є зміна голосу протягом доби. При тяжкому атрофічному процесі у гортані має місце стійке порушення голосу до афонії та порушення дихання при скупченні корок. При цьому під час ларингоскопії' визначається атрофія всієї слизової оболонки гортані.
  3. ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
    Хронічні запальні процеси в гортані складають близько 8% всіх захворювань ЛОР-органів. Хронічні захворювання гортані є соціальною проблемою, тому що, викликаючи порушення голосу, призводять до втрати працездатності людей багатьох професій, інколи на довгий строк. Крім того, саме на фоні хронічних захворювань гортані нерідко розвивається рак гортані. У 16 - 20% хворих на рак гортані попереднім
  4. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  5. Показання та протипоказання для виконання дихальних вправ Стрельникової.
    З часом стало відомим, що гімнастика Стрельникової благотворно впливає на організм в цілому та допомагає людині позбавитись від різних хвороб, і не тільки від тих, які пов'язані з органами дихання - від астми, пневмонії, бронхіту, хронічного нежиті, гіпотонії, гіпертонії, аритмії, остеохондрозу. Виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, варикозної хвороби вен, та багатьох інших хворою.
  6. ХРОНІЧНА ГІПЕРТРОФІЧНА НЕЖИТЬ (RINITIS CHRONICA HYPERTROPHKA)
    Характерним для цього захворювання є розрощення та потовщення слизової оболонки носа, переважно у місцях локалізації кавернозної тканини. Частіш за все уражується нижня носова раковина, рідше -середня, іноді - задній край леміша та передня третина переділки носа. Гіпертрофія може бути: 1) дифузною, коли гіпертрофічних змін зазнала вся нижня або середня носова раковина; 2) обмеженою, коли
  7. ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ
    При катаральному ларингіті на перший план виступають розлади місцевого кровообігу та зміни покривного епітелію, який у окремих ділянках може метаплазуватися з циліндричного в плоский, розрихлю-ватися й злущуватися. В підепітеліальному шарі відзначається круг-локлітинна інфільтрація. Основним симптомом, характерним для всіх форм хронічного ларингіту, є охриплість. Вираженість її різна - від
  8. Перебіг гонореї
    На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї - гонокок - посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має
  9. Ознаки, характерні для всіх ГРВЗ
    Скарги: більше чи менше виражені симптоми загальної інтоксикації, катаральні симптоми - пирхотіння, значно рідше - біль в горлі, нежить, сухий кашель. 2. Помірна гіперемія, в основному дужок, м'якого піднебіння, язичка, задньої стінки глотки із наявністю зернистості (збільшені лімфатичні фолікули). 3. Гіперемія слизової оболонки носових ходів. 4. Мигдалики переважно інтактні (за
  10. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  11. ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
    Гіпертрофія піднебінних мигдаликів також буває в дитячому віці та звичайно супроводжується аденоїдами. Збільшені мигдалики заважають ротовому диханню, ковтанню їжі та мовоутворенню. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів може супроводжуватись хронічним тонзилітом. Лікування: тонзилотомія за допомогою тонзилотома
  12. Тема: Простейшие
    Классификация простейших. Патогенные для человека простейшие. Морфология, физиология, экология, циклы развития
  13. Патогенез гострих тонзилітів
    Ангіна - це інфекційне захворювання, для якого характерна висока контагіозність. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом. Джерелом інфекції є хвора людина та побутові предмети. Ангіна може бути проявом загострення хронічного тонзиліту. Велике значення має наявність хронічних вогнищ інфекції. При певних умовах сапрофітна мікрофлора стає патогенною. Захворювання ГРВЗ у значній мірі
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...