Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаОториноларингологія
« Попередня Наступна »
Мітін Ю.В.. Оториноларингологія (лекції ), 2000 - перейти до змісту підручника

ГОСТРИЙ ГНІЙНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ. МАСТОЇДИТ. АНТРОТОМІЯ

Гострий гнійний середній отит (otitis media purulenta acuta) - це гостре гнійне запалення слизової оболонки повітроносних порожнин середнього вуха. З даного визначення необхідно зробити два важливих висновки: по-перше, захворювання є інфекційним; по-друге, до процесу залучаються усі відділи середнього вуха - слухова труба, барабанна порожнина, сосковидний відросток, а не тільки барабанна порожнина.

Значення цього захворювання полягає в наступних твердженнях.

1. Частота захворювання. Серед вушних захворювань перше місце за частотою посідає гостре гнійне запалення середнього вуха. Гострий гнійний середній отит складає 25-30% усіх вушних захворювань. Другою яскравою цифрою є інший показник- в дитячій практиці гострий гнійний середній отит становить 15-16% усіх, як амбулаторних, так і стаціонарних, оториноларингологічних хворих.

2. Гострий гнійний середній отит може призвести до стійкого зниження слуху, як за кондуктивним, так і за перцептивним типом. В цьому є соціальне значення захворювання. Наші дослідження останніх років свідчать, що процент нейросенсорної приглухуватості при гострих гнійних середніх отитах надзвичайно великий - близько 50%. Дообстеження цих хворих показує, що близько 12% хворих у майбутньому страждають на хронічну нейросенсорну приглухуватість.

3. Одним із наслідків гострого гнійного середнього отиту може бути перехід його у хронічну форму, що також веде до розвитку приглухуватості.

4. Значення гострого гнійного середнього отиту обумовлене і тим, що він може вести до розвитку отогенних внутрішньочерепних ускладнень (менінгіту, тромбозу мозкових синусів, абсцесу великих півкуль мозку та мозочка) і отогенного сепсису. На сьогоднішній день у структурі отогенних внутрішньочерепних ускладнень перше місце посідає менінгоенцефаліт, який розвивається при гострому гнійному середньому отиті. У попередні роки отогенні внутрішньочерепні ускладнення в більшості випадків розвивалися при хронічному гнійному епітимпаніті.

Етіологія гострого гнійного середнього отиту. Безпосередньою причиною запального процесу в середньому вусі є різні види патогенної вірусної та бактеріальної мікрофлори. Що стосується вірусів, то це, насамперед, респіраторні віруси (віруси грипу, парагрипу, аденовірусні інфекції). Тут можливі два варіанти ураження слизової оболонки середнього вуха. Спочатку - це вірусне катаральне або геморагічне ушкодження, до якого потім приєднується бактеріальна флора і процес стає гнійним. Другий варіант, коли на фоні гострої респіраторної вірусної інфекції слизова оболонка середнього вуха первинно ушкоджується бактеріальною флорою. Бактеріальна флора частіше є коковою - стафілококи, стрептококи, пневмококи. Гострий гнійний середній отит може бути спричинений кишковою, дифтерійною та туберкульозною паличками.

Патогенез. Розглянемо його основні ланки.

1. Захворювання розвивається на фоні зниженої опірності організму, оскільки інфекційний процес визначається взаємодією мікро- і макроорганізмів. Відомо, що мікрофлора до певного моменту є умовнопатогенною, а при зниженні опірності організму вона стає патогенною. Стан захисних сил організму визначається традиційними факторами:1) соціально-побутовими умовами; 2) наявністю загальних захворювань - діабет, туберкульоз та інші; 3) перенесеними гострими інфекційними захворюваннями - скарлатина, кір, дифтерія, грип, тифи та інші.

2. Шляхи проникнення інфекції у середнє вухо.

А. Рино-тубарний шлях. Це основний, найчастіший шлях проникнення інфекції у середнє вухо. Інфекція з порожнини носа через слухову трубу проникає в барабанну порожнину. Тому в типових випадках спочатку розвивається гострий риніт, а потім - гострий отит.

Б. Проникнення інфекції у середнє вухо через зовнішній слуховий прохід. Цей шлях можливий тільки при порушенні цілості барабанної перетинки внаслідок побутової або бойової травми.

Різновидів таких травм ми зустрічаємо безліч. Найчастіше це удар по вуху. У зварювальників та ливарників іноді невеликі часточки розжареного металу проникають через зовнішній слуховий прохід і пропалюють барабанну перетинку, в деяких випадках травмуючи і медіальну стінку барабанної порожнини. У мене був пацієнт - електрозварювальним у якого частинка металу зруйнувала барабанну перетинку і пропалила канал лицевого нерва. Травма середнього вуха ускладнилась периферичним паралічем лицевого нерва. Я зробив йому операцію - декомпресію лицевого нерва, однак без успіху. Наступна операщя була проведена в Київському НДІ нейрохірургії, де йому накладено анастомоз між лицевим та язиковим нервами. Результат цієї операції був добрим.

Я спостерігав двох жінок, які отримали розрив барабанної перетинки гострим кінцем металевого гребінця. Це трапилось в перукарні. Одна жінка сама собі травмувала барабанну перетинку таким же гребінцем. Інша моя пацієнтка постраждала, коли сідала в поїзд. Чоловік, який стояв поруч, розкрив парасолю. Зламана шпиця пройшла через зовнішній слуховий прохід та викликала розрив барабанної перетинки і травму лабіринта. Це і було причиною розвитку гострого гнійного середнього отиту і лабіринтиту. Потім гострий отит перейшов у хронічну форму.

Ще одне спостереження - дівчинка чухала собі вухо шпицею, поруч проходила мама, яка випадково штовхнула руку дівчинки, результат - розрив барабанної перетинки.

І, насамкінець, ше один випадок. Жінка 31 року проходила повз групи підлітків, що підірвали петарду. В результаті вибуху у жінки виникла округлої форми центральна перфорація барабанної перетинки. Через місяць з'явилась гноєтеча з вуха, яку необхідно було лікувати в стаціонарі.

При свіжих розривах барабанної перетинки надають таку допомогу: під операційним мікроскопом зіставляють краї розірваної барабанної перетинки, поверх яких накладають фібринну плівку або курячий амніон.

Б. Гематогенний шлях проникнення інфекції в середнє вухо.
Цей шлях є основним при інфекційних захворюваннях - грипі, скарлатині, тифах та інших.

3. Виключну рол ь у патогенезі гострого середнього отиту відіграє стан носа та носоглотки, тому що найчастіший шлях проникнення інфекції у середнє вухо - тубарний. Аденоїди, аденоїдит, гіпертрофічний риніт, викривлення перегородки носа, гнійні синуїти та інша патологія носа, приносових пазух, носоглотки призводять до порушення вентиляційної, дренажної функції слухової труби, а внаслідок цього - і захисної функції. При цьому можливість інфікування середнього вуха значно збільшується. Провокуючим фактором для виникнення гострого середнього отиту іноді є хірургічне втручання в порожнині носа і носоглотки, тампонада носа (передня і особливо задня). Нерідко у дітей спостерігається рецидив або загострення середнього отиту після аденотомії.

4. Певну роль у перебігу гострого середнього отиту має структура сосковидного відростка (пневматичний, диплоетичний, склеротичний). Нормальною і найсприятливішою для функціонування середнього вуха є пневматична будова сосковидного відростка. Мастоїдит частіше виникає при диплоетичній будові, внутрішньочерепні ускладнення - при склеротичній.

5. Зміни у вусі, які виникли після раніше перенесених захворювань, знижують місцеві захисні механізми і створюють у вусі місце найменшого опору в організмі. Виникає схильність до повторних гострих середніх отитів, до виникнення рецидивуючого середнього отиту, до затяжного перебігу захворювання.

6. В залежності від віку гострий отит має особливості перебігу. Діти хворіють на гострий отит дуже часто. Причини цього нижченаведені.

А. Особливості анатомічної будови вуха у дітей.

У новонароджених і немовлят слухова труба коротка, широка, лежить більш горизонтально, нерідко зяє. При цьому немовлята більшу частину доби лежать, виникає зригування, і інфікований вміст проникає у середнє вухо.

У майбутніх повітроносних порожнинах середнього вуха новонароджених та немовлят є міксоїдна тканина. Вона створює сприятливе середовище для мікроорганізмів. Міксоїдна тканина - це рихла, драглиста сполучна тканина з малою кількістю кровоносних судин. Міксоїдна тканина поступово перетворюється в тонку сполучнотканинну оболонку, яка покриває під епітелієм усі стінки порожнин середнього вуха та утворень, що до нього входять. Таким чином розвивається мукоперіост, який одночасно виконує функції слизової оболонки і окістя.

Б. Відсутність у немовлят набутого імунітету. Особливо це важливо, коли малюк знаходиться на штучному годуванні.

В. Діти більше схильні до загальних інфекційних захворювань (кір, скарлатина та інші).

Г. У дітей частіше спостерігається гіперплазія лімфаденоїдної тканини глотки. Гострі тонзиліти, аденоїдити сприяють виникненню затяжного перебігу гострого середнього отиту.

Патологічна анатомія гострого гнійного середнього отиту. При попаданні інфекції на слизову оболонку середнього вуха розвиваються явища мукоїдного набухання, дрібноклітинна інфільтрація, артеріальна гіперемія, накопичується ексудат. Спочатку ексудат може бути серозним або геморагічним, але швидко переходить у гнійний. Кількість ексудату збільшується, тиск у барабанній порожнині підвищується. Слизова оболонка різко потовщується, покривається виразками, іноді розростається грануляційна тканина. Тиск ексудату на барабанну перетинку веде до місцевого порушення трофіки в ній, внаслідок цього наступає її прорив і з'являється гноєтеча з вуха - оторея.

Дякуючи місцевим та загальним імунним реакціям організму запальні явища стихають і після цього наступають репаративні процеси. Гранулювання країв перфорації барабанної перетинки може привести до її закриття. Слизова оболонка відновлюється.

Якщо репаративні процеси невиразні, то залишається перфорація з ущільненими краями. Можуть утворюватися злуки між слизовою оболонкою стінок барабанної порожнини, барабанною перетинкою, слуховими кісточками.

Ці індивідуальні особливості патологоанатомічних змін залежать у значній мірі від реактивності організму. Однак при інших тотожних умовах мають значення і біологічні властивості збудника.

Так, гострий гнійний середній отит, викликаний слизовим стрептококом (капсульний кок), отримав у клініці назву otitis mucosus. Отит цього типу має в'ялий, повільний перебіг і веде до розповсюдження грануляцій углиб скроневої кістки і часто до мастоїдиту.

Інший приклад - фузоспірохетозний середній отит, який викликається веретеноподібною паличкою та спірохетою порожнини рота. При цьому типі отиту загальні симптоми мало виразні, біль у вусі відсутній або незначний. Є тенденція до розповсюдження процесу на сосковидний відросток. Нерідко утворюються нориці в завушній ділянці. Характерна велика перфорація барабанної перетинки, значна кількість виділень з неприємним запахом, а також утворенням кровоточачих поліпів у барабанній порожнині.

Клінічна картина. Гострий гнійний середній отит характеризується бурхливим розвитком, виразною загальною реакцією організму, появою гнійного секрету в барабанній порожнині.

Гостре гнійне запалення середнього вуха, як правило, проходить три стадії.

1 стадія - розвиток запального процесу та наростання клінічних симптомів або неперфоративна стадія.

2 стадія - перфоративна.

3 стадія - репаративна або зворотнього розвитку захворювання. Тепер зупинимося на описанні симптомів гострого гнійного середнього отиту в залежності від стадії захворювання.

1 стадія. Основною скаргою хворого в цій стадії є біль у вусі - оталгія. Біль відчувається у глибині вуха. Хворі визначають його як колючий, свердлячий, пульсуючий, стріляючий. Біль підсилюється ближче до ночі, не дає спокою, заважає хворому спати.

Біль спричинений тиском ексудату на n.tympanicus (із n.glosopharyngeus), який продовжується в n.petrosus minor і зв'язаний з ganglion oticum (III гілка V черепного нерва).
Ексудат створює тиск і на барабанну перетинку, в якій розміщені нервові закінчення гілочок із plexus tym-panicus і n. auriculotemporalis ( III гілка V нерва). Ці нервові зв'язки ведуть до того, що біль часто іррадіює в зуби, скроню і всю відповідну половину голови. Біль підсилюється при ковтанні, чханні, кашлі тому, що при цьому підвищується тиск у барабанній порожнині. Біль стихає після самовільного прориву барабанної перетинки або парацентезу.

Приклад іррадіації болю можна прочитати в оповіданні А.П.Чехова "Хірургія". Дячок Вонмігласов скаржиться фельдшеру Курятину Сергію Кузьмичу: "'Сел намедни со старухой чай пить и - ни боже мой, ни капельки, ни синь-порох, хоть ложись да помирай... Хлебнешь чуточку и СИЛУ моей нету! А кроме того, что в самом зубе, но и во всю зту сторону... Таки ломит, так иломит! Вухоотдает, извините, словновнем гвоздик или другой какой предмет: так и стреляет, так и стреляет!"

Цей приклад з оповідання А.П.Чехова показує, що біль від зуба може іррадіювати у вухо. Таких хворих я спостерігав чимало. Хворого турбує біль у скроні і вусі при нормальній отоскопічній картині. При огляді виявляється хворий зуб з цієї ж сторони, після санації якого біль у вусі зникає.

В першій стадії гострого гнійного середнього отиту больовий симптом є основним.

Наступним симптомом в цій стадії є відчуття закладеності вуха і шум у ньому. Хворий звертає увагу на зниження слуху. Це пов'язано з обмеженістю рухливості барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок, тобто слух знижений за типом порушення звукопровідного апарату. Однак, у певної кількості хворих спостерігається і порушення звуко-сприймаючого апарату. Останнє важливо вчасно виявити і провести терапію нейросенсорної приглухуватості. У зв'язку з цим усім хворим на гострий гнійний середній отит необхідно проводити аудіометрію.

В 1 -й стадії захворювання загальні об'єктивні симптоми такі:

1) підвищення температури тіла до 38-39°С і вище, температура тіла буває високою, як правило, до появи перфорації барабанної перетинки;

2) порушується самопочуття хворого: загальна слабкість, поганий сон та апетит;

3) запальні зміни гемограми: нейтрофільний лейкоцитоз, зсув лейкоформули вліво, ШОЕ значно прискорюється.

Заключний діагноз ставиться на основі отоскопи. На початку захворювання спостерігається ін'єкція судин барабанної перетинки заходом держальця молоточка і по радіусу від нього. Це обмежена гіперемія, яка з часом стає розлитою. Пізніше з'являється запальна інфільтрація барабанної перетинки. Рельєф барабанної перетинки згладжується, опізнавальні знаки зникають. Першим зникає світловий рефлекс, останнім - латеральний відросток молоточка.

До місцевих симптомів відноситься біль при пальпації ділянок соско-видних відростків. Біль пояснюється запальною реакцією з боку окістя сосковидного відростка (периостітом). При проведенні диференціального діагнозу середнього та зовнішнього отитів слід пам'ятати, що при останньому біль у вусі різко підсилюється при натискуванні на козелок.

Зараз я зупинюсь на клініці гострого середнього отиту в другій стадії захворювання. В цій стадії виникає перфорація барабанної перетинки і гноєтеча з вуха. Спочатку гній виділяється у великій кількості, а потім поступово зменшується. Основним симптомом в цій стадії захворювання є гноєтеча з вуха - оторея. В цій стадії відмічається стихання болю у вусі, покращення загального стану, літичне падіння температури,

Контурів перфорації барабанної перетинки, як правило, не видно, тому що вона щілиноподібної форми. Особливо, коли перфорація знаходиться в передньо-нижньому квадранті барабанної перетинки, що найгірше доступний огляду. Про місце перфорації можна судити, коли є пульсуючий рефлекс - гній виділяється маленькими краплями через перфорацію синхронно пульсу - "пульсує".

Розвиток та перебіг (довготривалий, рецидивуючий) гострого гнійного середнього отиту може бути обумовлений алергічним станом організму. Алергічний характер захворювання особливо чітко проявляється у другій стадії. Для такого отиту характерний швидкий розвиток процесу, нерідко на фоні задовільного загального стану хворого та нормальної або субфібрильної температури. Отоскопічна картина характеризується набряком барабанної перетинки, перфорація в ній буває досить великих розмірів, виділення переважно прозорі (слизові або слизово-гнійні). Відмічається схильність до утворення поліпів. Характерна непостійність отоскопічної картини. Велике діагностичне значення має збільшення еозинофілів у крові та виділенняхз вуха. Позитивний результат гіпосенсебілізуючої терапії підтверджує алергічний характер захворювання (therapia exjuvantibus).

Насамкінець, ми підходимо до характеристики третьої стадії захворювання - репаративної або зворотнього розвитку. Стихає запальний процес, зупиняється гноєтеча. Гіперемія барабанної перетинки поступово зменшується і повертається звичайний її колір. Основним симптом в цій стадії є зниження слуху. Слід пам'ятати, що припинення оталгії та отореї не є видужанням. Необхідно, щоб відновився слух.

Що відбувається з перфорацією барабанної перетинки?

1. Невелика перфорація гоїться шляхом регенерації всіх трьох шарів, не залишаючи ніяких слідів.

2. При великій перфорації середній фіброзний шар не регенерує і тоді залишаються атрофічні ділянки, що може спричинити до погіршення слуху.

3. Іноді на місці перфорації утворюється рубцьова тканина з відкладанням у ній солей вапна. Перфорація гоїться вторинним натягом. При отоскопії лікар бачить рубець білого кольору, що свідчить про те, що в анамнезі у хворого був гострий гнійний середній отит.

4. Якщо перфорація не закривається, то слизова оболонка барабанної перетинки злютовується по краю із зовнішнім (епідермальним) шаром і утворюється стійка перфорація.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ГОСТРИЙ ГНІЙНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ. МАСТОЇДИТ. АНТРОТОМІЯ"
  1. Мастоїдит
    Мастоїдит - запальне захворювання кістки сосковидного відростка. Як правило, мастоїдит буває вторинним - як ускладнення гострого гнійного середнього отиту, або розвивається в результаті загострення хронічного гнійного середнього отиту. Виключно рідко буває первинний мастоїдит, тобто самостійне захворювання, яке виникло без попереднього гострого або хронічного середнього отиту. Первинно мастоїдит
  2. Особливості перебігу гострого гнійного середнього отиту в ранньому дитячому віці
    Анатомо-фізіологічні особливості структури середнього вуха у немовлят та дітей молодшого дошкільного віку визначають не тільки частоту виникнення отитів, про що я вже говорив у розділі "Патогенез", але і перебіг захворювання та впливають на діагностику. Це наступні моменти. 1. У дітей барабанна перетинка значно товща, ніж у дорослих. Це заважає самовільному прориву гною і переходу захворювання
  3. РОЗЛИТА ФЛЕГМОНА ШИЇ
    Дифузне нагноєння клітковини шиї має назву розлитої флегмони шиї. Патологічний процес викликають гноєрідні бактерії, інколи анаероби. В залежності від флори виникає гнійна, гнильна або анаеробна форми флегмони. Гостре запалення поверхневих шийних лімфатичних вузлів нерідко ускладнюється поверхневою флегмоною шиї. Запалення глибоких шийних лімфатичних вузлів часто призводить до розвитку
  4. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ (LARYNGITIS PHLEGMONOSA)
    Під флегмонозним ларингітом розуміють гостре запальне захворювання гортані, коли гнійний процес розповсюджується не тільки в підслизовому шарі, але і в м'язах та зв'язках гортані, можуть утворюватися абсцеси в ділянці надгортанника, черпаконадгортанних складок, черпаковидних хрящів. Частим проявом флегмонозного ларингіту є гнійне запалення надгортанника (епіглотит) та його абсцедування (абсцес
  5. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  6. ПСИХОЛОГІЯ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА
    Дошкільне дитинство включає такі періоди: немовлячий - до року (новонароджений до 2 міс); ранній вік - 2,3-й роки життя; дошкільний вік - 4,5,6-й роки життя (4 рік - молодший дошкільник, 5 рік - середній дошкільник, 6 рік - старший
  7. ЛАБІРИНТИТ (labyrinthitis)
    Одним з ускладнень гострого та хронічного гнійного середнього отиту є лабіринтит. Інфекція з порожнин середнього вуха проникає у внутрішнє вухо і викликає в ньому запальний процес. Лабіринтит є запальним інфекційним захворюванням внутрішнього вуха. Етіологія лабіринтиту. Безпосередньою причиною лабіринтиту є мікроби - збудники гострого і хронічного гнійного середнього отиту. Некротичний
  8. Хронический серозный средний отит. Н-65.2
    {foto58} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных
  9. Наружный отит. Н-60
    {foto34} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных показателей. 3. Улучшение клинических симптомов заболевания (боль, понижение слуха, выделения из
  10. Наружный отит неуточнённый. Н-60.9
    {foto41} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных показателей. 3. Улучшение клинических симптомов заболевания (боль, понижение слуха, выделения из
  11. Наружный отит при микозах. Н-62.2
    {foto52} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных показателей. 3. Улучшение клинических симптомов заболевания (боль, понижение слуха, выделения из
  12. Злокачественный наружный отит. Н-60.2
    {foto36} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных показателей. 3. Улучшение клинических симптомов заболевания (боль, понижение слуха, выделения из
  13. Средний отит неуточнённый. Н-66.9
    {foto68} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных показателей. 3. Улучшение клинических симптомов заболевания (боль, понижение слуха, выделения из
  14. Острый гнойный средний отит. Этиология, патогенез, клиника
    Острый средний отит - воспаление всех полостей среднего уха (барабанная полость, слуховая труба, ячейки сосцевидного отростка). Выделяют две стадии в развитии заболевания: 1. Доперфоративная стадия (острый катаральный отит) 2. Перфоративная стадия (острый гнойный отит). Этиология Возбудители - стрептококки, пневмококки, стафилококки и значительно реже другие виды микробов. Пути
  15. Хронический слизистый средний отит. Н-65.3
    {foto59} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных показателей. 3. Улучшение клинических симптомов заболевания (боль, понижение слуха, выделения из
  16. Гнойный средний отит неуточнённый. Н-66.4
    {foto67} Исход лечения: Клинические критерии улучшения состояния больного: 1. Нормализация температуры. 2. Нормализация лабораторных показателей. 3. Улучшение клинических симптомов заболевания (боль, понижение слуха, выделения из
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека