Гортанна ангіна (angina laryngis) - гостре воспаленіелімфаденоідной тканини гортані (в області черпалонадгортанних складок, межчерпаловідного простору, в морганіевих шлуночках, в грушоподібних синусах і окремих фолікулах).
Як самостійне захворювання зустрічається рідко, воно може виникнути в результаті переохолодження, після грипу, при TjfeBMe гортані стороннім тілом і т.д.
К л і н і ч е с к а я к а р т и н а. Турбує біль при ковтанні, хворобливість при поворотах шиї, сухість у горлі. У ряді випадків можна відзначити зміну голосу, охриплість, утруднення дихання. Стеноз гортані виникає порівняно рідко. Температура тіла при гортанний ангіні частіше підвищена до 37,5-38,0 СС, пульс прискорений, бувають озноби, пітливість. При пальпації шиї у таких хворих можна виявити збільшені, різко болючі лімфатичні вузли, звичайно з одного боку. При ларингоскопії визначаються гіперемія і інфільтрація слизової оболонки гортані на одній стороні або на обмеженому її ділянці. Іноді видно окремі фолікули з точковими нальотами. При затяжному перебігу захворювання можливе утворення абсцесів на мовній поверхні надгортанника, черпалонадгортанной складці або іншій ділянці.
Д і а г н о с т і до а грунтується на даних анамнезу і огляду. Скарги хворих подібні з такими при ангіні піднебінних мигдалин, тому можлива помилка. Коли при фарінгоскопіі не вдається виявити запалення в глотці, слід вдатися до ларингоскопії, що дозволить поставити правильний діагноз; в ряді випадків гортанна ангіна діагностується як гострий інфільтративний ларингіт.
Гортанні ангіну слід диференціювати від дифтерії, при якій буває така ж картина. Однак знання особливостей клінічного перебігу дифтерії і даних бактеріологічного дослідження нальотів або слизу з гортані допоможе встановити правильний діагноз.
При гортанний ангіні запальний процес найчастіше займає обмежену ділянку.
Л е ч е н і е те ж, що і при гострому катаральному ларингіті, проте у важких випадках необхідна масивна антибактеріальна терапія. При значному стенозі показана трахеостомія.
Хворий повинен дотримуватися домашній режим, щадну дієту. На шию кладуть тепло, призначають лужні інгаляції. Протизапальна терапія включає введення в організм антибіотиків; обов'язково гіпосенсібілізірующе лікування.
П р о г н о з, як правило, сприятливий, при абсцедировании і появу стенозу гортані погіршується.
|
- Диференціальна діагностика ангін Порівняльні ознаки різних форм ангін
- Класифікація ангін. Принципи лікування
ангін I. За Б.С.Преображенскому. Заснована на Фарінгоскопічно ознаках, доповнених даними, отриманими при лабораторному дослідженні, іноді відомостями етіологічного або патогенетичного характеру. Розрізняють такі форми ангін: катаральна; фолікулярна; III - лакуна рная; IV - фібринозна; V - герпетична; VI - флегмонозна
- Гортанна ангіна. Етіопатогенез, клініка, лікування
гортані (в області черпало-надгортанних складок, межчерпаловідного простору, в грушоподібних синусах і окремих фолікулах). Етіопатогенез. Захворювання може виникнути в результаті переохолодження, після грипу, при травмі гортані стороннім тілом і т.д. Клініка. Хворого турбує біль при ковтанні, хворобливість при поворотах шиї, сухість у горлі. У ряді випадків можна відзначити
- оснащення робочого місця ДЛЯ ОГЛЯДУ ЛОР ХВОРИХ В ЧАСТИНІ
гортанне 1 шт. - Дзеркало носоглоточное 1 шт. - Ватодержатель для вуха і носа 4 шт. - Ватодержатель для гортані 1 шт. - Пінцет вушний 1 шт. - Ручка для
- Плямистий сифилид (розеола)
ангіна). Уражена обл. має застійно-червоний колір, іноді з мідним відтінком, гладку поверхню, різкі обриси. Сліз.обол. в цій обл. злегка набрякла. Відчувається незручність при ковтанні, нерідко невелика хворобливість. Дозвіл еритематозній ангіни починається з центральної частини. При вторич. свіжому сіф. плямистий сифилид в роті поєднується з розеолезнимі і папульозний висипаннями на шкірі,
- Диференціальна діагностика дифтерії зіву (інфекційний мононуклеоз, ангіни)
ангіни характерні наступні відмінності: гострий початок (з ознобом, ломота в тілі і суглобах) захворювання, інтоксикація (виражена загальна слабкість, головний біль, збудження), а також гнійний характер тонзиліту. 2. Для інфекційного мононуклеозу характерні наступні відмінності: поліаденіт, гепатоліенальнийсиндром, плівчастий з кришаться, а не щільним нальотом на мигдалинах тонзиліт, лімфомоноцитоз
- Ангіни. Етіологія, симптоми, профілактика, догляд за хворими дітьми
ангіни: катаральна, фолікулярна, лакунарна. Загальні симптоми: загальна слабкість, нездужання, підвищення температури тіла, біль у горлі, головний біль, відчуття ломоти в суглобах; зниження апетиту. При гнійних ангінах нерідко збільшені і болючі лімфовузли.
- Анатомія
гортані залежить від детального знання анатомії дихальних шляхів. У людини існує два отвори для входу повітря: ніс, порожнина якого повідомляється з носоглоткою, і рот, що переходить в ротоглотки. У передньому відділі ці порожнини розділені небом, але в задніх відділах зливаються (мал. 5-1). У підставі мови розташований надгортанник, функція якого полягає у відділенні гортані від гіпофарінксом
- Ангіна
ангіну та її ускладнення (паратонзиллит, паратонзіллярний абсцес), визначити клінічну форму хвороби і призначити адекватне лікування; вміти вести диспансерне спостереження. Завдання для самостійного вивчення теми. Користуючись підручником, методичними вказівками і лекційним матеріалом для придбання необхідних базисних знань, засвойте до практичного заняття наступні розділи: 1.
- Диференціальний діагноз
ангіну, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія і т.п. 1. Інфекційний мононуклеоз. Викликається вірусом Епштейна - Барра. Частіше хворіють діти. Може бути збільшення лімфовузлів, помірна спленомегналія. Загальний стан страждає мало, немає прогресуючого перебігу, може проходити самостійно. Важка гранулоцитопенія не характерна. немає геморагічного діатезу. Серологічна діагностика:
- гортані КОНЯ
гортані лежить між гілками нижньої щелепи. Строго кажучи, початком гортані є гортанна щілину, обмежена голосовими складками і черпаловіднимі хрящами. Однак, оскільки гортань витягнута вгору від дна гортаноглоткі завдяки освіті з кожного боку черпаловидно-надгортанних складок, що пов'язують надгортанник з черпаловіднимі хрящами, то гортань має переддень,
|