ГоловнаПсихологіяВійськова психологія і педагогіка
« Попередня Наступна »
Ягупов В. Військова психологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Гомеостатичний метод

Існують також апаратні методи вивчення групової діяльності. Одним із найвідоміших апаратних методів є гомеостатичний метод Ф.Д. Горбова (1976), що допомагає виявити лідера групової діяльності. Цей пристрій було створено для визначення психофізіологічної сумісності людей у груповій діяльності. Він грунтується на моделюванні спільної та взаємозв'язаної діяльності на спеціальному пристрої, який називається гомеостат (рис. 9-6).

Принцип роботи гомеостата. У ньому використовується принцип взасмоперехресних зв'язків, завдяки яким кожен досліджуваний, розв'язуючи свою частину завдання, впливає на результати діяльності всіх інших досліджуваних. Він має можливість обертати один із важелів



керування (х, y, z); оберт ручки впливає на положення індикаторів (и, г, w), котрі перебувають у полі зору досліджуваних. Між важелями керування та індикаторами розміщено підсилювальні ланки Ко та Кв. Перша задає ступінь впливу головного керування, а друга - ступінь взаємного впливу керівних дій, які можуть бути як негативними, так і позитивними.

Завдання групи досліджуваних полягає в тому, щоб, обертаючи ручку якомога швидше, встановити стрілку індикатора в нульове положення. Дослідник зі свого пульта керування має можливість варіювати складність завдані*. Завдання тільки тоді вважається розв'язаним, коли всі члени групи досліджуваних встановлюють стрілки в нульове положення.

Гэмеоспшт сконструйовано так, що при розв'язанні легких завдань стратегія групи ґрунтується на однозначних тактичних діях досліджуваних, але якщо завдання важке, то ця стратегія успіху не забезпечує. Хто-небудь із досліджуваних обов'язково має відхилитися від «звичайної» тактики. Такий досліджуваний, умовно названий лідером, вже не прагне негайно встановити свою стрілку на «нуль», що він робив раніше, а чекає, коли вона сама переміститься в потрібному напрямку під впливом партнерів або, що притаманне активнішим і цілеспрямованим особам, навмисно відводить її від «нуля». Такий досліджуваний, діючи ніби проти своїх інтересів, поступово зменшує амплітуду коливань всіх стрілок, приводячи таким чином на цьому рівні усю систему в стан рівноваги (у цих експериментах до нуля).


У процесі експерименту реєструється рух стрілок усіх індикаторів та ручок керування. Обчислюючи коефіцієнти крос-кореляції між досліджуваними, офіцер може визначити ступінь спрацьованості групи та розподіл у ній ролей. Виявлено, що на гомеостаті успішніше розв'язують завдання ті групи, в яких роль лідерів виконують її формальні керівники. Зазвичай ці ж групи успішніше виконують і поставлені бойові завдання, особливо коли діяльність має спільний та взаємозв'язаний характер.

Цей експеримент з моделювання групової діяльності дає змогу глибше зрозуміти функції лідера в групі не тільки як кмітливого члена групи, що має такі психічні риси, як витримка, самовладання, здатність швидко й адекватно оцінювати ситуацію, а й допомагає оцінювати здібності і точно координувати дії всієї групи в цілому. Експеримент засвідчує також, що складна групова взаємозалежна діяльність не може бути ефективною, якщо в групі не сформувалася необхідна психологічна сумісність, яка регламентує суворий розподіл функціональних обов'язків між її членами - «лідер і відомі».
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Гомеостатичний метод"
  1. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
    Адаптація (лат. adaptatio - пристосування) - сукупність реакцій пристосування живого організму до зміни умов існування, вироблених в процесі тривалого еволюційного розвитку (філогенезу) і здатних перетворюватись, удосконалюватись протягом індивідуального розвитку (онтогенезу). Термін запропоновано канадським ученим Г. Сельє в 1936 році. Адаптація - це цілеспрямована системна реакція організму, що
  2. Адаптація,реактивність організму. Концепція стресу за Г.Селье. Практичні додаткові теорії
    Життя на всіх рівнях її розвитку - «постійне пристосування... до умов існування» (І. М. Сеченов). «...Кожний організм є динамічне поєднання стійкості і мінливості, в якому мінливість служить його пристосовним реакціям і, отже, захисту його спадково закріплених констант» (П. До. Анохин). Адаптація організму до умов середовища, що постійно змінюються, - процес пристосування організму, що безупинно
  3. ЭКЗОГЕННЫЕ АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ АЛЬВЕОЛИТЫ
    Экзогенные аллергические альвеолиты (син.: гиперчувствительный пневмонит, интерстициальный гранулематозный альвеолит) - группа заболеваний, вызываемых интенсивной и, реже, продолжительной ингаляцией антигенов органических и неорганических пылей и характеризуются диффузным, в отличие от легочных эозинофилий, поражением альвеолярных и интерстициальных структур легких. Возникновение этой группы
  4. ЛЕЧЕНИЕ
    1. Общие мероприятия, направленные на разобщение больного с источником антигена: соблюдение санитарно-гигиенических требований на рабочем месте, технологическое совершенствование промышленного и сельскохозяйственного производства, рациональное трудоустройство больных. 2. Медикаментозное лечение. В острой стадии - преднизолон 1 мг/кг в сутки в течение 1-3 дней с последующим снижением дозы в
  5. КЛАССИФИКАЦИЯ БРОНХОЭКТАЗОВ
    (А.И.Борохов, Н.Р.Палеев, 1990) 1. По происхождению: 1.1. Первичные (врожденные кисты) бронхоэктазы. 1.1.1. Одиночные (солитарные). 1.1.2. Множественные. l..l-З.Кистозное легкое. 1.2. Вторичные (приобретенные) бронхоэктазы. 2. По форме расширения бронхов: 2.1. Цилиндрические. 2.2. Мешотчатые. 2.3. Веретенообразные. 2.4. Смешанные. 3. По тяжести течения
  6. БОЛЕЗНЬ (СИНДРОМ) ШЕГРЕНА
    Сочетание сухого кератоконъюнктивита, ксеростомии и хронического полиартрита было настолько детально описано шведским офтальмологом Шегреном (Шегрен, 1933), что вскоре привлекло внимание клиницистов различных стран к этому весьма своеобразному клиническому феномену, хотя единичные наблюдения подобной триады или отдельных проявлений секреторной железистой недостаточности описывались и ранее. За
  7. ЛЕЧЕНИЕ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ
    Каких-либо устоявшихся схем лечения БА не существует. Можно говорить только о принципах терапии данного контингента больных, выдвигая на первый план принцип индивидуального подхода к лечению. Наиболее простым и эффективным методом является этиотропное лечение, заключающееся в устранении контакта с выявленным аллергеном. При повышенной чувствительности к домашним аллергенам или профессиональным
  8. РЕВМАТОИДНЫЙ АРТРИТ. БОЛЕЗНЬ БЕХТЕРЕВА
    Ревматология как самостоятельная научно-практическая дисциплина формировалась почти 80 лет назад в связи с необходимостыо более углубленного изучения болезней этого профиля, вызванной их широким распространением и стойкой нетрудоспособностью. В понятие "ревматические болезни" включают ревматизм, диффузные заболевания соединительной ткани, такие как системная красная волчанка, системная
  9. ДЕФОРМИРУЮЩИЙ ОСТЕОАРТРОЗ. ПОДАГРА.
    ДЕФОРМИРУЮЩИЙ ОСТЕОАРТРОЗ (ДОА). В 1911 году в Лондоне на Международном конгрессе врачей все заболевания суставов были разделены на две группы: первично-воспалительные и первично-дегенеративные. Ревматоидный артрит и болезнь Бехтерева относятся к первой группе. Представителем второй группы является ДЕФОРМИРУЮЩИЙ ОСТЕОАРТРОЗ (ДОА),представляющий собой: дегенеративно-дистрофическое заболевание
  10. ЛЕЧЕНИЕ
    Лечение гипертонической болезни представляет серьезную проблему, еще очень далекую до своего разрешения. По мере развития медицинской науки, постоянно меняются подходы к терапии этого состояния, конечные цели лечения, создаются новые прогрессивные революционные лекарственные средства с чрезвычайно сложными механизмами коррекции АД. Во многих странах мира были приняты федеральные
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека