Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаШкірні та венеричні хвороби
« Попередня Наступна »
Шпаргалка. Дерматовенерологія, 2011 - перейти до змісту підручника

Гидраденит

Гнійне запалення апокрінних потових залоз в пахвових западинах (зазвичай одностороннє), пахових складках, рідше - навколо сосків, в області великих статевих губ, мошонки і ануса.

Етіологія. Збудник - золотистий стафілокок, через гирло Волосян. фолікула в вивідний проток залоз.

Патогенез. Предполагающ. фактори-загальне ослаблення орг-зма,? пітливість і лужна реакція поту, особливо при недотриманні гігієнічних умов, мацерації, мікротравмах, порізах при голінні, наявності расчесов. Розвиток залоз настає в період статевого дозрівання, у жінок більше, до старості функція залоз?=> У людей похилого віку гідраденіт не зустрічаючи-ся; у жінок буває частіше.

Клініка і перебіг. Початок захворювання-при пальпації поодинокі невеликі щільні холмообразние вузли, відчувають легкий суд або невелику хворобливість. Вузли швидко збільшуються в розмірі, спаиваются з шкірою, набувають грушоподібної форми і вибухають у вигляді сосків; шкіра синьо-червона, набряк тканин, болючість посилюється. Ізольовані вузли можуть зливаються, розм'якшуються, з'являється флуктуацій, настає їх мимовільне розтин з виділенням сметанообразного гною з домішкою крові. Некротичний стрижень не утворюється. Іноді виникає розлитої щільний, доскообразний інфільтрат. Хворобливість виникає при русі і в спокої. Дозрівання гідраденіту супроводжується загальним нездужанням, помірним? t? C, виражений. хворобливістю. Після розтину вузлів зменшується почуття напруження і болю, через кілька днів відбувається рубцювання виразок (процес розсмоктування інфільтрату більш тривалий). Можливі рецидиви хвороби та надають процесу затяжний перебіг. Середні строки перебігу - 10-15 днів, однак частіше рецидивуючий перебіг (у огрядних, з діабетом).

Не залишаючи слідів або легку пігментацію. Тенденції до распростр-ю по периферії не мають, при більш. кол-ве располаг-ся групами, поблизу один від одного, не зливаючись.


Окремі остіофоллікуліти розростися-ся до величини великої горошини, зазвичай пронизані в центрі пушкових волоссям (стафилококковое імпетиго Бок-Харта, часто спостережуваному на тильній поверхні кистей як ускладнення корости).

Частинилокалізує-я остиофолликулитов - шкіра обличчя, шиї, передпліччя, гомілок, стегон. Виникненню сприяють механич. подразнення шкіри (гоління, тертя, мацерація шкіри під компресами), постійний вплив на шкіру шкідливих агентів (гас, бензин, мастила, дьоготь та ін.) В останньому випадку фолікуліти носять професіонал. хар-р, виник. в означає. кол-ве і часто явл-я більш глибокими.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Гидраденит"
  1. Клінічні прояви інфекційних процесів різної локалізації
    Поверхневі абсцеси. Шкіра та підшкірні тканини. Імпетиго - поверхнева інфекція, викликана гемолітіческнмі стрептококами групи А, іноді в поєднанні з золотистим стафілококом. Це перш за все захворювання дітей, поширене в теплий період року, що характеризується наявністю множинних еритематозних вогнищ, що виявляються інтенсивним свербінням і формуванням гнійних пухирців (пустул). У
  2. анаеробної інфекції
    Денніс Л. Кеспер (Dennis L. Kasper) Визначення. Анаеробні бактерії - це мікроорганізми, для зростання яких потрібно низька напруга кисню і які не можуть рости на поверхні щільного живильного середовища в присутності 10% вуглекислоти. Мікроаерофільні бактерії можуть рости при вмісті її в атмосфері в кількості 10%, а також в анаеробних або аеробних умовах. Факультативні
  3. ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ, викликають бактерії
    Гнійничкові захворювання шкіри (піодерміти). Гнійничкові захворювання займають одне з перших місць у загальній захворюваності населення, а серед шкірних захворювань є найпоширенішими. Гнійничкові захворювання шкіри - піодерміти (від грецького слова «півонія» - гній, «дерма» - шкіра), викликаються гнійними мікробами - стафілококами і стрептококами. Стафілококи і стрептококи
  4. ГНІЙНИЙ гідраденіті
    Гнійний гідраденіт ("хмиз вим'я") - локальне хворобливе запалення апокрінних залоз в результаті закупорки і розриву проток. Зустрічається переважно у жінок в пахвовій області, рідше в паховій і періанальної області. Основний збудник S.aureus. Вибір антимікробних препаратів Препарати вибору: цефалексин, оксацилін. Альтернативні препарати: цефазолін,
  5. Вітчизняні хірурги: від С. П. Федорова до Б. В. Петровського
    Сергій Петрович Федоров (1869-1936) в 1891 р. з відзнакою закінчив медичний факультет Московського університету і в 1891-1892 рр.. працював під керівництвом свого батька в хірургічному відділенні Басманний лікарні. У 1892-1903 рр.. Федоров навчався, а потім і працював у факультетської хірургічної клініці Московського університету під керівництвом професора А.А.Боброва-ординатором,
  6. гнійничкових ХВОРОБИ ШКІРИ (піодерміти)
    Інфекційні захворювання шкіри та підшкірної жирової клітковини за частотою поширення стоять на 4-5 місці серед усіх захворювань людини. Найбільшого поширення серед всіх інфекційних хвороб шкіри мають піодерміти. Питома вага піодермітов в структурі шкірних захворювань становить 30-40%. Загальноприйнятою класифікації піодермії немає. Форми піодермітов диференціюють: 1. За
  7. Класифікація гнійничкових захворювань шкіри за етіологічним принципом
    Стафілококові піодерміти: 1) остіофоллікуліт (стафилококковое імпетиго, імпетиго Бокхарта), 2) фоллікулліт; 3) фурункул; 4) карбункул; 5) гідраденіт; 6) сикоз. Стафілококові піодерміти новонароджених, дітей грудного та раннього дитячого віку: 1) везикулопустулез (періпоріт), 2) епідемічна пухирчатка новонароджених; 3) ексфоліативний дерматит Ріттера;
  8. Піодермії, короста, педикульоз.
    Піодермії за своєю поширеністю серед населення займають перше місце. За своєю етіології вони бувають стафілококові, стрептококові і змішані. За глибиною ураження діляться на глибокі і поверхневі. Патогенез до кінця ще не з'ясований. Стафілококові і стрептококові мікроорганізми мають родинні, перехресно-реагують з тканинами макроорганізму антигени, які полегшують їх
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека