загрузка...
« Попередня Наступна »

Етичні принципи у роботі психолога

Сучасний рівень науки і практики та їх зростаючий вплив на соціальні та економічні процеси вимагають спеціального регламентування дій психологів, як у процесі дослідницької роботи, так і в ході реалізації їх рекомендацій.

Підвищення ефективності роботи психологів у різних галузях, виключення випадків дискредитації психології вимагають введення в практику етичних принципів і правил роботи психолога. Це означає, що сьогодні рівень професіоналізму психолога визначається не тільки його теоретичною, методологічною та методичною підготовкою, але й здатністю будувати свою діяльність з врахуванням етичних норм, принципів, стандартів.

Принципи - ті керівні положення, якими психолог керується у своїй роботі.

У своїй роботі психолог керується принципами, спільними для всіх професійних етик: повага до особистості, захист прав людини, почуття відповідальності, чесність та щирість по відношенню до клієнта, обачливість у застосуванні інструментів та процедур, професійна компетентність, твердість у досягненні мети втручання і його наукової основи.

Етичні принципи роботи психолога формують умови за яких зберігаються і посилюються його професіоналізм, гуманність дій, повага людей, з якими він працює.

Загальновизнаної системи етичних принципів, яких слід дотримуватися психологу, на сьогоднішній день немає, хоча спроби створення таких систем були і не одноразово (В.М. Кондратов, 1990; Є.О.Климов, 1986; Є.Мелібруда, 1986; Л.А.Петровська, 1982; Пряжніков М.С., 1994; Професійний кодекс етики для психологів, ФРН, 1990; Професійний кодекс етики для психологів, Мадрид, 1987, Етичний кодекс психолога, Україна, 1990).

Етичні принципи покликані забезпечити:

- вирішення професійних завдань у відповідності з етичними нормами;

- захист людей, з якими психологи вступають у професійну взаємодію: студентів, педагогів, супервізорів, учасників досліджень та ін осіб, з якими працює психолог;

- збереження довіри між психологом та клієнтом;

- закріплення авторитету психолога, психологічної служби серед учнів, батьків, громадськості.

Умовно етичні принципи можна виділити в два рівні [6, c.316-322]:

1) очевидні етичні принципи («банальні», самоочевидні) - принципи типу «не кричи на клієнта», «не бий клієнта», «не проводи консультацію в нетверезому стані», «не вбивай клієнта» і т.д. Такого роду правила є само собою зрозумілими, але, на жаль, і їх іноді порушують.

Наприклад, психолог-консультант невиправдано ображає клієнта, доводячи його до істерики, чи використовує зовсім неадекватні методи роботи (у профконсультації під виглядом інновацій один доволі «солідний спеціаліст» застосовував метод голковколювання, та ще й в затемненій кімнаті при свічках і з напівоголеним тілом збентеженого підлітка) [6].

Тому виділення очевидного рівня все ж таки є правомірним.

2) традиційні етичні принципи сформульовані на основі кодексів професійної етики, загальнолюдських цінностей, норм моралі, узагальнення результатів різних етичних систем і т.д.

До традиційного рівня відносяться такі етичні принципи у роботі психолога:

1) принцип ненанесення шкоди досліджуваному/клієнту («Не нашкодь!») вимагає від психолога такої організації роботи, щоб ні її процес, ні її результати не наносили шкоди досліджуваному, його здоров'ю, стану чи соціальному положенню. Виконання принципу регламентують правила стосунків психолога з досліджуваним/клієнтом, замовником і вибору адекватних методів дослідження та консультування.

Цей принцип застосовується до багатьох напрямів практичної психології. Він швидше відноситься до очевидного рівня, як такий, який розуміється сам собою. Для профконсультанта такий принцип можна було б перефразувати «зроби краще».

Чимало практикуючих психологів вважають принцип «Не нашкодь!» головним законом у своїй роботі;

2) принцип компетентності психолога вимагає від психолога братися за вирішення тільки тих питань, з якими він професійно обізнаний, для рішення яких він володіє практичними методами роботи та наділений відповідними правами й повноваженнями для виконання психокорекційних чи інших впливів («роби, що знаєш, що вмієш і на що маєш право»). Виконання принципу забезечується правилами, які регламентують відносини психолога з замовником, досліджуваним/клієнтом, результатами дослідження;

3) принцип неупередженості психолога не допускає ставлення до досліджуваного/клієнта, формулювання висновків і здійснення дій психологічного характеру, які суперечать науковим даним, які б суб'єктивні враження досліджувавний/клієнт не викликав своїм виглядом, юридичним чи соціальним положенням, яким би позитивним чи негативним не було ставлення замовника до досліджуваного. Принцип дотримується, якщо виконуються правила, які регламентують вплив на результати дослідження особистості самого досліджуваного/клієнта, психолога і замовника;

4) принцип конфіденційності діяльності психолога вимагає того, щоб матеріал, отриманий психологом у процесі його роботи з досліджуваним/клієнтом на основі довірливих стосунків, не підлягав свідомому чи випадковому розголосу поза погодженими умовами та був представлений таким чином, щоб не міг скомпрометувати ні досліджуваного/клієнта, ні замовника, ні психолога, ні психологічну науку. Принцип виконується у тому випадку, якщо відповідними правилами регламентуються процес обміну інформацією психологічного характеру між замовником і психологом, між замовником і досліджуваним.

Цей принцип не слід розуміти буквально. Наприклад, в умовах роботи профконсультанта в школі все ж таки доводиться повідомляти деякі результати своєї роботи (найзагальнішого плану) адміністрації, яка теж має право знати, що саме робить психолог-консультант з довіреними їй (адміністрації) учнями. Але категорично забороняється повідомляти відомості про школярів, які можуть нанести їм хоча б яку-небудь шкоду, навіть тоді, коли самі школярі будуть заявляти, що їм «все рівно, що про них будуть розповідати».
трусы женские хлопок


Щоб розібратися в тому, що може принести шкоду клієнту, а що ні, необхідний досвід та професійне «чуття»;

5) принцип поінформованої згоди вимагає, щоб психолог, замовник і досліджуваний/клієнт були повідомлені про етичні принципи та правила психологічної діяльності, цілі, засоби і можливі результати психологічної діяльності та приймали в ній добровільну участь. За винятком випадків, передбачених положеннями Етичного кодексу та юридичних документів.

Серед етичних правил у роботі психолога визначимо такі:

1. Не оцінюй! Зрозуміло, що взагалі без оцінок працювати практично неможливо. Тому варто цей принцип уточнити таким чином: «Не начіпляй ярликів!». Суть його в тому, щоб психолог не висловлював оцінок, особливо негативних, вголос. Краще так організувати роботу, щоб на якому-небудь її етапі сам клієнт, який «прозрів», почав розповідати про свої недоліки.

2. Приймай людину такою, якою вона є! У К.Роджерса цей принцип звучить так: «Безумовне позитивне прийняття». Мається на увазі визнання з боку психолога права клієнта на будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу психолога, психотерапевта (Петровська Л.А., 1986). При цьому клієнт може володіти дійсно огидними якостями і «безумовне прийняття» такого клієнта виглядало б самообманом. Слово «приймати» має різні значення: погодитись з чим-небудь, віднестися до чого-небудь позитивно; сприйняти, але це не завжди означає признати, визнати, позитивно поставитись. Наприклад, ми говоримо «зрозуміти негідника» і це зовсім не означає, що ми позитивно сприймаємо все те, що він вчинив. Тому, щоб уникнути непорозумінь, дане правило можна переформулювати так: «Зрозумій кожного клієнта, який тобі довірився».

В.Франкл, засновник логотерапії, вважає, що слід допомагати людині у «самотрансценденції», тобто забезпечувати для неї умови «виходу за рамки самої себе», а не просто залишатися такою, якою вона вже є... Уся його йоготерапія орієнтована на принцип «бути-могти».

В.Франкл писав: «Якщо ми будемо приймати людей такими, якими вони є, ми зробимо їх гіршими. Якщо ми будемо поводитися з ними як з тими, ким вони хочуть бути, то ми приведемо їх туди, куди їх слід привести» [6].

3. Поважай своїх колег по роботі, їх право на професійну творчість і самостійний вибір методів роботи! Критика колег та дискусії повинні проводитися аргументовано, тактовно та конструктивно. Ідеальний варіант конструктивної критики - допомогти своєму колезі з поки що недосконалої нової методики (чи психолого-педагогічного прийому) зробити що-небудь ефективне та цікаве. Але на таке не кожен спроможний, оскільки в цьому випадку необхідно в собі подолати заздрість по відношенню до того, хто «осмілився творити», а також вийти за межі існуючих стереотипів роботи і навіть у слабкій поки що ідеї зуміти побачити перспективні моменти.

4. Не з'ясовуй стосунків з колегами по роботі в присутності клієнтів, учнів/студентів»! Таке з'ясування стосунків може призвести до зниження довіри клієнтів/досліджуваних, учнів до психолога: якщо психолог сам допускає по відношенню до себе таку образу, тоді як він може, наприклад, консультувати.

5. Дотримуйся міри взаємної відвертості з клієнтом! Психологу слід завжди пам'ятати, що у кожної людини може залишатися невелика схованка душі, недоступна для жодної людини у цім світі. Не слід змушувати клієнта розповідати найсокровенніші таємниці його життя. Психологу, в свою чергу, слід зберігати деяку дистанцію з клієнтом, оскільки, можна втратити його повагу та довіру.

6. Не забирай у клієнта право самому відповідати за свої вчинки! Найважливіша мета психологічної допомоги - не просто вирішення конкретної проблеми клієнта, а прагнення сформувати в нього здатність та почуття відповідальності за свою долю.

Лише в тому випадку, коли клієнт не готовий до такої відповідальності, чи психолог усвідомлює, що він сам не готовий допомогти в цьому клієнту, психологу доведеться взяти основну відповідальність за прийняте рішення на себе. Але ця «відповідальність» реально не замінить відповідальності самої людини за своє життя.

7. Не виставляй свої знання напоказ, прагни допомагати клієнту спочатку самостійно формулювати ті чи інші положення та висновки! Цей принцип може проявлятися хоча б в тому, що психолог повинен миттєво замовкати щоразу, коли клієнт хоче що-небудь сказати, навіть тоді, коли сам психолог «ще не договорив», а клієнт хоче сказати «яку-небудь дурницю».

8. Не дезінформуй клієнта! Іноді психолог для «збереження честі мундиру» чи задля «підтримки свого іміджу» говорить про те, чого сам не знає, чи боїться зізнатися у раніше сказаній неправді... Це може призвести до прийняття клієнтом невірних рішень та ускладнити його життя.

Схожі правила (принципи) виділяються у різних етичних системах, кодексах. Наприклад, в «Етичному стандарті психологів» Мадрид, Іспанія, пункт 36 висвітлює таке: «Якщо умови експерименту вимагають дезінформації чи обману досліджуваного, психолог повинен переконатися в тому, що це не призведе до якої-небудь шкоди для учасників дослідження, і в будь-якому випадку експериментальний характер і необхідність обману повинні бути розкриті по закінченню експериментальної програми» [3].

Але слід пам'ятати і про те, що у психологічному консультуванні часто виникають ситуації, коли «щира правда» (наприклад, правда, сказана прямо у вічі) можуть сильно травмувати клієнта й ускладнити для нього життєву ситуацію. У такому випадку відмова від дезінформації клієнта вступає у деяке протиріччя з принципом «Не нашкодь!» чи з принципом «Не оцінюй клієнта!».

Дане правило перегукується з іншим «Не обманюй клієнта!». Цікаво, що далеко не всі мислителі відкидали «необхідну брехню».

Наприклад, відомий німецький філософ епохи Просвітництва, Х.Вольф, вважав, що якщо людину змушують брехати обставини і така брехня не наносить шкоди іншій людині, то вона цілком виправдана.

А.Шопенгауер називав наполегливе заперечення необхідної брехні «жалюгідною латкою на одязі убогої моралі».


В.В.Знаков зазначає, що задовільне вирішення проблеми правди та брехні на сьогодні «навряд чи можливе» і це питання є одним із актуальних для психології.

Але психологу-практику все ж таки доводиться вирішувати подібні завдання у своїй роботі, і головною умовою правильного рішення тут є не які-небудь однозначні рекомендації, а розвинута професійна совість, яка ґрунтується на досвіді та загальному розумінні ситуації психологом.

9. Дотримуйся принципу добровільності участі клієнта у психологічних процедурах! Дане правило виходить з поваги до особистісного достоїнства, прав і свобод, проголошених та гарантованих Конституцією й іншими документами.

Робота з клієнтом допускається тільки після його згоди.

Наприклад, повна реалізація цього принципу в умовах школи може призвести до того, що більшість учнів не будуть приходити на психологічні та профорієнтаційні заняття. Дане правило/принцип необхідно в цьому випадку об'єднати з принципом обов'язковості, особливо при проведенні профконсультацій, особистісних опитувальників, ігрових та психотерапевтичних форм роботи. Для самих школярів менше буде мук щодо того, куди можна не ходити, а де слід бути обов'язково.

При консультуванні/дослідженні дорослих клієнтів/досліджуваних правило добровільності повиненно реалізовуватися більш повно (за винятком випадків обов'язкового проходження співнесіди з профконсультантом, де у клієнта також залишається право добровільно вибирати ту чи іншу міру відвертості та глибини розгляду своїх проблем з психологом; судмедекспертизи).

10. Поважай себе як людину та як спеціаліста! Часто доводиться чути: «головний засіб роботи психолога - його власна особистість». Але особистість - це вища цінність, вона не повинна виступати засобом. Бути засобом для досягнення яких-небудь цілей особистість може тільки при викривленому розумінні ринкових відносин, коли все, що завгодно (особистість, кохання, дружба), може бути товаром, засобом для збагачення чи для отримання яких-небудь благ. Е.Фромм характеризує особистість ринкового типу фразою «Я те, що Вам потрібно». Психологу слід її трохи перефразувати: «Моя особистість буде такою, якою вона потрібна для вирішення Ваших проблем, але не такою, якою вона потрібна мені для власного розвитку».

Якщо психолог-спеціаліст ставиться до самого себе як до засобу, то чи зможе він повноцінно допомагати іншим людям? Засобами у роботі психолога повинні виступати психологічні методики, внутрішні засоби його професійної діяльності: знання, досвід, вербальні та невербальні засоби спілкування тощо. Слід пам'ятати, що поважаючи себе, ми починаємо краще розуміти та поважати своїх клієнтів.

11. Будь неупередженим по відношенню до клієнта! Яке б суб'єктивне враження клієнт не справив на психолога своїм зовнішнім виглядом, юридичним чи соціальним статусом, психолог повинен уникати будь-якого упередженого ставлення до нього.

12. Застосовуй тільки безпечні методи та методики у роботі з клієнтом/досліджуваним! У своїй роботі психолог повинен застосовувати тільки безпечні, не шкідливі для здоров'я клієнта/досліджуваного методи роботи.

13. Попереджай можливі неправильні дії замовника! Психолог інформує досліджуваного/клієнта про характер інформації, яка може бути передана замовнику і тільки після згоди клієнта/досліджуваного психолог передає таку інформацію.

14. Співпрацюй із замовником! Психолог зобов'язаний повідомити замовника про реальні можливості сучасної психологічної науки в галузі поставлених замовником питань, про межі своєї компетентності та своїх можливостей.

15. Спілкуйся з досліджуваним/клієнтом на професійному рівні! Дане правило вимагає від психолога володіння методами психодіагностичної бесіди, спостереження, психологічного впливу на такому рівні, щоб він, з одного боку, дозволяв ефективно вирішувати поставлене завдання, а з іншого - підтримував у досліджуваного/клієнта почуття задоволення від спілкування з психологом.

16. Обґрунтовуй результати досліджень! При формулюванні результатів дослідження психолог використовує терміни та поняття, прийнятні у психологічній науці.

17. Використовуй адекватні методики! Методики, які використовує у своїй роботі психолог, повинні бути адекватними меті дослідження, віку, статі, освіті, стану досліджуваного, умовам експерименту і т.д.

18. Результати дослідження повинні відповідати вимозі науковості! У результатах дослідження повинно бути тільки те, що на сто відсотків отримає будь-який інший дослідник такої ж спеціалізації та кваліфікації, якщо він повторно здійснить інтерпретацію первинних даних, які пропонує психолог.

19. Дані психологічного характеру, які передаються замовнику, повинні бути виважені! Психолог передає замовнику результати дослідження у термінах і поняттях, відомих замовнику, у формі конкретних рекомендацій. Він не дає жодних відомостей, які могли б погіршити положення досліджуваного чи замовника.

20. Кодуй дані про клієнтів/досліджуваних! Усім матеріалам психологічного характеру слід присвоїти відповідний код/ шифр, відомий тільки психологу.

21. Контрольовано зберігай відомості психологічного характеру! Психолог повинен попередньо узгодити з замовником список осіб, які матимуть доступ до матеріалів, що характеризують досліджуваного, місце та умови зберігання, мету використання та строки знищення.

22. Коректно використовуй дані психологічного характеру! Дані психологічного характеру про досліджуваного не повинні підлягати відкритому обговоренню, передачі чи повідомленню будь-кому іншому, окрім форм та цілей, рекомендованих психологом.

Порушення принципів, правил розцінюють як неправильні дії психологів, які можуть призвести до не найкращих наслідків як длякліжнта, так і для психолога та психологічної науки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Етичні принципи у роботі психолога"
  1. ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ, ДОСЛІДЖЕНЬ
    1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об'єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети і завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог
  2. Т.А.Колтунович. Етичний кодекс психолога, 2007
    У виданні висвітлено основні етичні проблеми, їх рівні, принципи, протиріччя, зваби, які трапляються у роботі психолога, подано зразки етичних стандартів, норм, правил та кодексів інших країн, етичний кодекс психолога, прийнятий Товариством психологів України. Навчальний матеріал викладено за модульним принципом. Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів спеціальності
  3. Предмет, функції та завдання дисципліни
    Дисципліна «Етичний кодекс психолога» призначена для викладання студентам спеціальності «Психологія», «Практична психологія», «Соціальна психологія», «Педагогічна психологія». Це відносно нова дисципліна, яка сформувалася на межі психології, етики, юриспруденції. Етичний кодекс психолога - дисципліна, спрямована на вивчення основних норм, правил та цінностей, яких повинен дотримуватися
  4. Етичні проблеми та зваби практичної психології
    Здоровою є людина не вільна від проблем, а та, котра вміє з ними поводитись. Н. Пезешкіан Якщо у психолога немає професійної гідності й совісті, то в нього немає й етичних проблем. Наслідки спілкування з психологом мають велику особистісну значимість для клієнта. Яким буде втручання психолога - розвиваючим чи руйнуючим особистість клієнта - залежить від дотримання психологом етичних
  5. Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологів
    Серед етичних проблем у науково-дослідницькій діяльності психолога виокремимо такі [6, c.289-294]: 1) Надмірне експериментування. Психолог заради отримання «цікавих результатів» ставить інтереси науки чи свої кар'єрні інтереси вище за інтереси клієнтів. Звичайно, і психолог-дослідник, і психолог-практик повинні вести науковий пошук, але як тільки вони відчують, що почали ставитися до клієнтів
  6. НЕ 2.2. Основні етичні протиріччя, принципи, правила та стандарти у роботі психолога
    НЕ 2.2. Основні етичні протиріччя, принципи, правила та стандарти у роботі
  7. Етичні стандарти психолога
    Усі етичні стандарти у роботі психолога ґрунтуються на етичних принципах психолога та спрямовані на дотримання прав і свобод людини, досягнення гуманітарних та соціальних цілей (благополуччя, здоров'я, високої якості життя, повного розвитку індивідів чи груп у різних формаціях чи соціальному житті і т.д.). В Україні поки що немає окремо визначених етичних стандартів психолога. Тому дане
  8. Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик
    Професійно-етичні норми - це вимоги, які висуваються до рівня професійної кваліфікації психолога, реалізації ним у своїй діяльності специфічних моральних норм поведінки як у взаємостосунках з колегами, науковим співтовариством, так і з досліджуваними (клієнтами). Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик стосуються діяльності трьох категорій
  9. Характеристика розділів етичного кодексу психолога
    На І Установчому з'їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери інтересів [1]. Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному
  10. Професійний кодекс етики для психологів
    (Бонн, ФРН, 1986 р.) [2, с.148-153] Даний кодекс трохи відрізняється від аналогічних текстів, наприклад від «Етичних принципів психолога», опублікованих Американською психологічною асоціацією: як це прийнято в ФРН для всіх вільних професій, кодекс містить не тільки етичні принципи, але й інтерпретацію деяких законодавчих положень, які стосуються психологів. Зокрема, закон про фармакологічну
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...