загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Епідеміологія дисліпідемій

ССЗ продовжують займати перше місце в структурі смертності громадян України (63,4% у 2006 р.), причому в більшості випадків в основі їх патогенезу лежить атеросклеротичне ураження кровоносних судин, предопределяющее в 66,6% розвиток ІХС, а в 21,5% - цереброваскулярних захворювань. В Україні протягом 2005 р. тільки за статистикою звернень до лікаря зареєстровано більш ніж 7,9 млн пацієнтів з ІХС, серед яких особи зі стенокардією склали близько 36%.

Експериментальні, епідеміологічні та клінічні дослідження, виконані за останні 50 років, виявили тісний зв'язок між порушенням ліпідного спектру (дисліпідемія) і розвитком атеросклерозу. За даними Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. Н.Д. Стражеска »АМН України в українській популяції підвищення рівня загального ХС серед населення працездатного віку відзначається в середньому в 40-50% випадків. Проте, слід зазначити, що всі епідеміологічні дослідження щодо ліпідного спектра в популяції, які проводилися до теперішнього часу в Україні, виконані відповідно до протоколу, згідно з яким гіперхолестеринемією вважається рівень загального ХС> 6,2 ммоль / л і рівень ХС ЛПНГ> 4,1 ммоль / л, а гіпертригліцеридемією - рівні ТГ крові> 2,3 ммоль / л, що, безумовно, не відповідає сучасним європейським вимогам діагностики дисліпідемій і призводить до значного зниження в українських статистичних звітах відсотка пацієнтів з порушеннями ліпідного спектра крові, маскуючи відповідно від 20 до 60% хворих з цим прогностично значущим фактором ризику.

У той же час виявлена ??пряма кореляційний зв'язок між захворюваністю і смертністю від ІХС, з одного боку, і рівнем ХС в крові - з іншого, а гіперхолестеринемія в поєднанні з курінням, ожирінням, АГ, цукровий діабет і віком є ??основним предиктором розвитку атеросклерозу і його ускладнень. Підтвердження прогностичного значення гіперхолестеринемії отримано в результаті багатоцентрових досліджень, насамперед таких як MRFIT (Multiple Risk Factor Intervention Trial) і Seven Countries Study, згідно з якими у великих популяціях продемонстрований зростання абсолютних і відносних характеристик смертності від ІХС в прямій залежності від рівня загального ХС (рис . 2.1).

Визначальну роль у створенні концепції факторів ризику зіграло Фремінгемського дослідження, його підходи послужили основою для розробки концепції заходів як первинної, так і вторинної профілактики ССЗ.

Під первинною профілактикою слід розуміти сукупність заходів, спрямованих на попередження дії факторів ризику (в тому числі дисліпідемії), що призводять до виникнення клінічних симптомів ІХС та інших проявів атеросклерозу. Під вторинною профілактикою мається на увазі вся сукупність терапевтичних заходів, спрямованих на попередження ускладнень ІХС, поліпшення її клінічного перебігу та прогнозу. Такі заходи передбачають вплив на фактори ризику шляхом модифікації способу життя та застосування медикаментозного лікування.



Рис. 2.1.

Показники смертності від ІХС в залежності від рівня ХС

(дані MRFIT, 1982)

Зниження смертності від ССЗ в розвинених країнах відзначали паралельно зі зниженням середнього рівня ХС в крові у дорослого населення. У результаті реалізації Національної освітньої програми по холестерину в США було продемонстровано, що зниження на 1% середнього рівня загального ХС у жителів країни призводило до зниження смертності від ССЗ на 2%.

Дослідження останніх років показали, що поряд з гіперхолестеринемією цілий ряд інших порушень ліпідного спектра також є фактором ризику ІХС та атеросклерозу. Це можна віднести до гипертриглицеридемии і низькому рівню ХС ЛПВЩ в плазмі крові. Головна особливість факторів ризику полягає в тому, що вони, як правило, підсилюють дію один одного, тобто за наявності двох факторів ризику ймовірність розвитку атеросклерозу збільшується не в 2, а в 3 і більше разів. Відповідно будь-яка стратегія профілактики передбачає комплексний вплив на всі фактори ризику, наявні у хворого, а інтенсивність втручання і цільові рівні показників (загального ХС, ХС ЛПНЩ, ТГ) залежать від сумарного абсолютного ризику розвитку ІХС та її ускладнень протягом певного періоду. Слід мати на увазі, що ефект від проведення профілактичних заходів у певних категорій осіб тим вище, чим вище абсолютний ризик розвитку ІХС. У зв'язку з цим стратифікація ризику та визначення найближчого і віддаленого прогнозів у конкретного пацієнта має першорядне значення для вибору методу впливу на дислипидемию (зміна способу життя, медикаментозне лікування).
трусы женские хлопок


У третій версії Рекомендацій Європейського товариства кардіологів, опублікованих у 2003 р., - «Європейські рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань в клінічній практиці» велику увагу приділено питанням, що стосуються гіперхолестеринемії і цільових рівнів ХС залежно від категорій ризику. Серед нововведень звертає на себе увагу система оцінки ризику SCORE, графічне представлення якої нагадує шкалу з кольоровими «квадратами», прийняту в 1998 р. Істотна відмінність від попередніх 1-й і 2-й версій Рекомендацій Європейського товариства кардіологів полягає в тому, що показники ризику розраховані не за даними Фремінгемського дослідження, а на підставі аналізу 12 європейських епідеміологічних досліджень. У тому числі враховували дані найбільшого міжнародного проекту EUROASPIRE, які включали 205 178 чоловік по всій Європі, серед яких зареєстровано близько 7000 смертей від ССЗ. Створено два варіанти таблиць для країн з низьким і високим рівнем ризику ССЗ, на жаль, в Україні застосовується останній варіант. Крім того, на відміну від попередньої версії Рекомендацій в якості основного прогностичного критерію виступає не ризик розвитку основних коронарних подій (нефатального ІМ або смерті від ІХС), а ймовірність тільки фатальних серцево-судинних подій, тобто смерті від будь-якого ССЗ в найближчі 10 років життя пацієнта. За величину високого ризику прийнята цифра 5% і більше. У молодих пацієнтів, крім визначення ризику на найближчі 10 років, пропонується оцінювати ризик при проекції сукупності факторів ризику на вік 60 років.

З 1995 р. Європейським товариством кардіологів реалізується Європейська програма по первинній та вторинній профілактиці серцево-судинних захворювань (Euro Heart Survey on Secondary and Primary Prevention of Coronary Heart Disease). У науковій літературі дана робота представлена ??двома звітними доповідями EUROASPIRE-I (EUROpean Action on Secondary Prevention through Intervention to Reduce Events), в якій підсумовано робота за 1995-1996 рр.., І EUROASPIRE-II за період 1999-2000 рр.. Відповідно до них Україна знаходиться серед країн з найбільш несприятливим профілем кардіоваскулярної смертності, стандартизованої на 1 тис. жителів (рис. 2.2). У процесі виконання Euro Heart Survey, а також беручи до уваги основні цілі первинної та вторинної профілактики, виконано аналіз проведених заходів щодо модифікації способу життя (припинення куріння, прийом збалансованої здорової їжі, достатня фізична активність), а також облік адекватності контролю інших модифікуються факторів ризику (рівень АТ <140/90 мм рт. ст.; рівень загального ХС <5,0 ммоль / л (190 мг / дл); Х-ЛНЩ <3,0 ммоль / л (115 мг / дл), а також досягнення контрольного рівня глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом). Згідно з отриманими даними відсоток поширеності гіперхолестеринемії з рівнем ХС> 5 ммоль / л (190 мг / дл) в країнах Європи досить високий і становить приблизно 58% (рис. 2.3). В цей же час в Україні офіційна епідеміологічна статистика враховує лише рівні ХС тільки> 6,2 ммоль / л (240 мг / дл). Дані зміни виявлені тільки у 35% популяції, тобто показник відповідно до сучасних вимог штучно занижений.?



Рис. 2.2.

Серцево-судинна смертність в європейських країнах, стандартизована на 1000 жителів за віковими та гендерними критеріям





Рис. 2.3.

Поширеність гіперхолестеринемії> 5 ммоль / л у різних країнах



За період з 2004 по 2007 р. з ініціативи Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. Н.Д. Стражеска »АМН України та Української асоціації кардіологів виконано багатоцентрове дослідження з виявлення гіперхолестеринемії, в якій проаналізовано кількість пацієнтів з рівнем гіперхолестеринемії> 5,0 ммоль / л (190 мг / дл) і рівнем гіперхолестеринемії> 6,2 ммоль / л (240 мг / дл). У роботі взяли участь ліпідні центри на базі 19 обласних кардіодиспансеру України і експресслабораторія Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. Н.Д. Стражеска »АМН України. Обстежені 6564 пацієнта, які звернулися за спеціалізованою допомогою, отже, мова йде не про популяційному дослідженні, а про виявлення гіперхолестеринемії у пацієнтів на прийомі у лікаря-кардіолога. За результатами обстеження всіх 6564 пацієнтів гіперхолестеринемія> 5,0 ммоль / л (190 мг / дл) виявлена ??у 65,5%, а гіперхолестеринемії> 6,2 ммоль / л (240 мг / дл) - у 28,0%, причому у 4358 обстежених за результатами роботи ліпідних центрів на базі 19 обласних кардіодиспансеру гіперхолестеринемія> 5,0 ммоль / л (190 мг / дл) виявлено у 63,6%, а гіперхолестеринемія> 6,2 ммоль / л (240 мг / дл) - у 27,3%, в той час як у 2206 обстежених в експрес-лабораторії на базі Національного наукового центру «Інститут кардіології ім.
Н.Д. Стражеска »АМН України гіперхолестеринемія> 5,0 ммоль / л (190 мг / дл) виявлена ??у 69,3%, а гіперхолестеринемія> 6,2 ммоль / л (240 мг / дл) - у 29,3%, що може свідчити про те, що в Національний науковий центр звертаються за допомогою пацієнти, що відносяться до більш важкого контингенту (рис. 2.4).



Рис. 2.4.

Виявлення гіперхолестеринемії за результатами роботи ліпідних центрів у 2004-2007рр.

(N=6564)

Згідно з даними EUROASPIRE-II дослідження Euro Heart Survey використання ліпідознижуючих препаратів в Європі становить в середньому 55% ??потреби їх призначення (рис. 2.5) , в той час як в Україні цей показник не перевищує 1% (рис. 2.6), що вказує на недостатнє використання даного антиатеросклеротичної потенціалу. Водночас, згідно зі звітом АНА за 2007 р., проведення медикаментозних і немедикаментозних заходів, спрямованих на нормалізацію ліпідного профілю в рамках реалізації Національної освітньої програми з ХС в США з 1971 по 2000 р., призвело до того, що поширеність серед популяції дорослого населення «високої гіперхолестеринемії» або рівня загального ХС> 6,2 ммоль / л (240 мг / дл) знизилася з 30 до 18% і продовжує знижуватися (рис. 2.7). Так, вже в 2004 р. гіперхолестеринемія> 6,2 ммоль / л (240 мг / дл) склала 16,8%, а поширеність гіперхолестеріеміі> 5,2 ммоль / л (200 мг / дл) склала всього 48,4%. При цьому зазначено, що зниження вже на 10% рівня загального ХС призвело до зменшення на 30% всіх випадків ССЗ.



Рис. 2.5.

Застосування ліпідознижуючої терапії





2.6.

Частота призначення статинів пацієнтам у групах ризику





Рис. 2.7.

Динаміка поширеності ожиріння, АГ і гіперхолестеринемії в США з 1971 по 2000 р.



Важливою обставиною, встановленим в останніх дослідженнях, є те, що деякі ліпідосніжающіе препарати, такі як статини, крім їх прямого дії, мають неліпідні ефекти, з чим, очевидно, пов'язують їх сприятливий вплив на прогноз ІХС та показники серцево-судинної смертності в осіб з нормальним рівнем ХС (CARE, HPS). У даний час ефективність ліпідознижуючої терапії в аспекті її сприятливої ??дії на ускладнення і смертність від коронарної патології доведена для широкого спектра пацієнтів при проведенні первинної (WOSCOPS, AFCAPS, ALLHAT-LLT, ASCOT-LLA, CARDS, 4D) та вторинної профілактики (4S, CARE , LIPID, YPS, IDEAL, TNT), а також у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (MIRACL, PROV IT-TIMI 22, A to Z). Доцільність активного впливу на дислипидемию підтверджують недавні дослідження, які показали переваги агресивної ліпідознижуючої терапії поряд з коронарною ангіопластикою (AVERT), а також отримані останнім часом переконливі докази можливості досягнення регресу атеросклеротичних бляшок шляхом застосування агресивної ліпідознижуючої терапії (REVERSAL, 2004; ASTEROID, 2006).

Державні програми з профілактики атеросклерозу сприяли зменшенню захворюваності та смертності від ІХС на 30-50% у більшості країн Європи та Америки. Слід визнати непереконливими заперечення про те, що сучасні ліпідосніжающіе засоби (статини і фібрати) дорогі і можуть призводити до ускладнень при тривалому застосуванні, в той час як відомо, що лікування інфаркту або інсульту у кілька разів дорожче вартості первинної та вторинної профілактики. Недостатньо активна тактика корекції гіперхолестеринемії часто обумовлена ??невірної інформацією про цільові рівні атерогенних ліпопротеїнів у хворих з ІХС та перебільшенням можливих несприятливих впливів статинів на печінку при тривалому їх застосуванні. У той же час хочеться сподіватися, що здійснення широкої просвітницької роботи як серед медичного персоналу, так і серед пацієнтів, адекватне проведення первинної та вторинної профілактики матиме позитивний вплив на показники здоров'я населення України.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Епідеміологія дисліпідемій"
  1.  Вторинні дисліпідемії.
      Перелік захворювань, синдромів і факторів, піводящіх до розвитку вторинних гиперлипидемий, а також характер отмечающихся при цьому порушень обміну ліпідів [11], представлені в таблиці 3. Таблиця 3. Вторинні
  2.  Додаток
      ДОДАТОК 1 Стандарти лікування хворих з дисліпідемією: Лікувальна програма Перелік і обсяг обов'язкових медичних заходів асортименту Хворі з дисліпідеміями повинні отримувати комплексне лікування: 1. Немедикаментозні терапія (дієта, корекція маси тіла, підвищення фізичної активності, припинення куріння) для досягнення оптимальних характеристик ліпідного профілю. 2.
  3.  Первинні та вторинні дисліпідемії.
      При дислипидемии концентрація ліпідів і ліпопротеїнів крові виходить за межі норми внаслідок спадкових чи набутих станів, при яких порушується їх освіту, руйнування або видалення з циркуляції. Дисліпідемії класифікуються залежно від того, рівень яких саме ліпідів і ліпопротеїнів виходить за межі норми. Одна з перших класифікацій гиперлипидемий
  4.  Термінологія згідно МКБ-10
      Метаболічний синдром являє собою кластер чотирьох кардіометаболіческого факторів ризику, які згідно МКБ-10 визначені так: 1. ожиріння - Е 65-Е 68; 2. дисліпідемія - Е 78; 3. АГ - I 10-1
  5.  ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
      Предметом вивчення епідеміології є інфекційні, або заразні хвороби людини, які викликаються живими збудниками - бактеріями, грибками, вірусами та ін Збудники заразних хвороб - предмет вивчення мікробіології, але деякі питання їхнього життя вивчає епідеміологія. Заразна хвороба виникає при взаємодії збудника хвороби і організму в певних умовах середовища.
  6.  А.І. Кузін, А.А. Васильєв, М.А. Чередникова, О.В. Камерер. Діагностика та лікування дисліпідемії у хворих метаболічним синдромом, 2003
      Методичні рекомендації призначені для лікарів-терапевтів, кардіологів, клінічних фармакологів, ендокринологів, дієтологів, лікарів загальної практики, студентів старших курсів медичних
  7.  КЛІНІЧНИЙ ДІАГНОЗ
      Основне захворювання: Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, функціональний клас II, атеросклероз коронарних судин. Супутнє захворювання: Екзогенно-конституційне ожиріння II ступеня. ОБГРУНТУВАННЯ ДІАГНОЗ На користь діагнозу: Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, свідчать: - скарги хворого на больові напади, характерні для
  8.  Особливості дисліпідемії при цукровому діабеті 2 типу.
      При ЦД 2 типу гіперглікемія натще і після харчової навантаження, несомнен-но, є незалежним фактором ризику ІХС, але вплив дисліпідемії на ризик ІХС у загальній структурі факторів ризику, мабуть, домінує [39]. За даними 3-го Національного дослідження здоров'я і харчування в США, 69% хворих на цукровий діабет мають порушення ліпідного обміну (V. Stender і співавт., 2000). У цих хворих
  9.  Термінологія по МКБ-10
      Порушення ліпідного спектра крові займають провідне місце в переліку факторів ризику основних захворювань серцево-судинної системи і відповідно до існуючої МКБ 10-го перегляду вони були віднесені до IV класу захворювань, а саме «Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин», позначені рубрикою Е78. E78 Порушення обміну ліпопротеїнів та інші липидемии.
  10.  Реферат. Пневмоцистоз, 2009
      Етіологія. Патогенез. Епідеміологія пневмоцистної пневмонії. Діагностика.
  11.  Концепція факторів ризику серцево-судинних захворювань. Цільові рівні ліпідів.
      Принципово новим підходом в корекції дисліпідемій як одного з основних факторів ризику ІХС є оцінка не тільки ступеня вираженості і типу дисліпідемії, але і сумарного (загального, тотального, абсолютного, глобального) ризику ІХС. Величина сумарного ризику ІХС визначається наявністю і ступенем виражено-сти всіх наявних у конкретної людини факторів ризику, що обумовлено
  12.  ЛІКАРСЬКА ТАКТИКА ПРИ ВИЯВЛЕННЯ ХВОРОГО холери
      Забороняється входити і виходити з приміщення, де знаходиться хворий 2. Терміново повідомити головному лікареві закладу попередній діагноз холери. 3. Забороняється скидати випорожнення, блювотні маси в каналізацію. 4. Переписати контактних осіб (олівцем на листку паперу, щоб не знебарвлюється при знезараженні). 5. Надати невідкладну допомогу хворому (виведення з шоку).
  13.  Лекція. СНІД, 2011
      Лекція для студентів та лікарів загальної практики. Історична довідка Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. П'ять основних форм СНІДу Лабораторна діагностика
  14.  Перелік питань для підготовки до атестації лікарів за темою «Профілактика ВЛІ»
      Актуальність проблеми ВЛІ. 2. Поширеність і структура ВЛІ. Економічний збиток. 3. Поняття про внутрішньолікарняної інфекції. 4. Епідеміологія ВЛІ. 5. Профілактика внутрішньолікарняної інфекції. 6. Інфекційний контроль (ІК). 7. Епідеміологічна діагностика в системі інфекційного контролю. 8. Концепція з профілактики ВЛІ 9. Санітарно-протиепідемічний режим
  15.  Первинні дисліпідемії, що характеризуються гіперхолестеринемією.
      Багато фенотипи гиперлипидемий генетично детерміновані. Причиною високого рівня загального ХС часто є сімейна гіперхолестеринемія - моногенне порушення, викликане мутацією гена ЛПНЩ-рецепторів. Частота гетерозиготних форм цього порушення в більшості популяцій становить 1 на 500. Зазвичай від кожного батька успадковується один ген рецептора ЛПНЩ. При гетерозиготною формі сімейної
  16.  Бібліографічний список
      Адлер, М.Азбука СНІДу / М.Адлер, П.Мортімер, П.Беверлі, К.Саттентду. - М.: Світ, 1991. - 74с. Леві, Д.Е. ВІЛ та патогенез СНІДу: Монографія - 3-е изд., Англ. вид. Вид-во: Науковий Світ, 2010. - 736с. Покровський, В.В. Епідеміологія та профілактика ВІЛ-інфекції та СНІД. - Вид-во: Медицина, 1996. -
  17.  А. Н. Родіонов. Сифіліс, 2000
      Історія Епідеміологія Етіологія Патогенез Реінфекція і суперінфекція при сифілісі Класифікація сифілісу Загальні принципи клінічної діагностики сифілісу Клінічні прояви сифілісу ....... і
  18.  Лекція. Бруцельоз., 2009
      Етіологія Епідеміологія Патогенез Клініка Гострий бруцельоз Підгострий бруцельоз Хронічний бруцельоз Діагностика Профілактика бруцельозу Специфічна
  19.  Література
      Керівництво з інфекційних хвороб. Под ред. Ю.В. Лобзина, 2000 2. Численні методичні посібники та лекції кафедри 3. В.М. Баран, А.А. Ключарева, І.А. Карпов, А.М. Хаміцкая. Інфекційні хвороби з основами епідеміології, 1998 г. 4. В.С. Васильєв, В.І. Комар, В.М. Циркун. Практика інфекціоніста, 1993 р. 5. В.Н. Тимченко. Інфекційні хвороби у дітей, 2001
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...