Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаКардіологія
« Попередня Наступна »
Під редакцією В.Н. Коваленко. Керівництво по кардіології. Частина 1, 2008 - перейти до змісту підручника

Епідеміологічні аспекти серцево-судинних захворювань

В останні десятиліття в структурі захворюваності та смертності населення хвороби системи кровообігу (БСК) займають одне з перших місць. Актуальність цієї проблеми для охорони здоров'я обумовлена ??їх широкою поширеністю, високим показником смертності та інвалідизації, значними соціально-економічними втратами, які впливають на трудовий потенціал країни. У наш час серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті населення більшості розвинених країн Європи, складаючи майже 40% всіх випадків такої в цьому регіоні. Практично все доросле населення страждає атеросклерозом, найнебезпечнішим проявом якого є ІХС. За статистичними даними різних країн її клінічні форми діагностують у 15-20% дорослого населення.

У 2007 р. в Україні БСК зумовили 63,0% всіх смертей (у містах - 61,4%, у селах - 65,5%). На цю патологію припадає понад 60% смертей осіб літнього і похилого віку. Для працездатного населення хвороби серця і судин - перша за значимістю причина смерті.

Смертність чоловіків нижче, ніж жінок (999,9 і 1063,9 на 100 тис. населення відповідно).

У розвинених країнах смертність внаслідок БСК постійно знижується, в Україні ж вона з кінця 60-х років (за винятком 1984-1990 рр..; 1996-1998 рр..) Неухильно зростає. За останні 10 років смертність від ХСК зросла майже на 40%, причому її рівень підвищився в більшості вікових груп за винятком дітей віком від 10 до 15 років і людей старше 85 років. Вклад працездатного населення у формування смертності від ССЗ в 2007 р. становив 18,5%.

У структурі смертності населення внаслідок БСК перше місце займає ІХС. У наш час саме ця патологія на 66,8% (у містах - 63,9%, у селах - 71,1%) визначає рівень смертності від ХСК всього населення і на 54,4% - його працездатної частини.

Аналіз статистичних показників здоров'я населення України свідчить про більш несприятливої ??ситуації серед сільського населення, де дуже помітні такі негативні демографічні тенденції, як старіння населення, зниження рівня народжуваності, підвищення загальної і повіковий смертності. У сільського населення порівняно з міським показники обертаності за медичною допомогою і тимчасової непрацездатності з приводу ССЗ нижче, а показники поширеності цієї патології, інвалідності та смертності значно вище.

Смертність від БСК за останні роки неухильно зростає серед всього населення, але у сільських жителів її приріст трохи вище, а рівень в 1,5 рази перевищує такий серед міських жителів.

Зміни характеру патології у сільських жителів найчастіше пов'язують з процесом урбанізації села. Науково-технічний прогрес, який все ширше проникає в сільське господарство, пов'язаний зі спеціалізацією і концентрацією виробництва, застосуванням нових видів технічних засобів, введенням в дію високопродуктивних машин і механізмів, складного обладнання, підвищенням робочих швидкостей машинно-тракторних агрегатів і транспортних засобів, впровадженням нової технології обробки та збору врожаю, змістом сільськогосподарських тварин та доглядом за ними. При цьому знижується тяжкість фізичної праці, підвищується його кваліфікованість, ускладнюється програма трудових дій, зростає навантаження на органи чуття і центральну нервову систему. Підвищена стомлюваність, нервнопсихичеськоє напруга праці підвищується внаслідок несприятливих кліматичних умов, необхідності виконання робіт у стислі терміни, впливу фізичних, хімічних, біологічних факторів, пов'язаних з професійною діяльністю.

Одночасно підвищення захворюваності БСК серед сільського населення розглядається як зростаючий в останні роки результат поліпшення діагностики хвороб, а також точної реєстрації випадків захворювання.

Рівень захворюваності залежить від доступності медичної допомоги, ступеня її спеціалізації, а також якості обліково-статистичної роботи. На захворюваність БСК впливають рівень освіти, характер роботи та особливості професії, матеріальний стан сім'ї, особливості трудової та громадської діяльності, пов'язаної з високим нервово-психічним напруженням. Великий вплив на їх виникнення надають хронічно діючі фактори стресу: самотність, на-відмінність важких переживань, незадоволеність посадою або професією, недоброзичливі взаємини в робочому колективі, родині.

Рівень захворюваності сільського населення ІХС за зверненнями коливається в межах 2,1-5,1%, проте результати проведених досліджень показують, що є значні розбіжності в рівні цього показника за даними обертаності і комплексних медичних оглядів. Рівень захворюваності за даними останніх в 4-6 разів вище.

Існуюча різниця поширеності ССЗ за даними лікувально-профілактичних установ та епідеміологічних досліджень пов'язана з недостатнім впровадженням у практику стандартних методів обстеження населення, недостатньою активністю лікарів щодо своєчасного діагностування захворювань, низьким охопленням населення профілактичними оглядами та диспансеризацією.

До недавнього часу питання етіології, патогенезу, профілактики і лікування захворювань вивчалися переважно в клінічних умовах і в ході експериментів. Разом з тим, можливості клінічних досліджень обмежені, оскільки не дозволяють отримати повне уявлення про етіологію і патогенез хвороби в селективної групі хворих, які перебувають під наглядом лікаря переважно в період загострення, а в латентній фазі, на ранній стадії захворювання і в період ремісії пацієнти рідко звертаються до лікаря.

Дані експерименту не завжди можна перенести в клініку, особливо якщо врахувати різноманітність і складність патогенетичних механізмів, хвилеподібний і багаторічне протягом атеросклеротичних захворювань.

У зв'язку з цим виникає необхідність спеціального (епідеміологічного) підходу до вивчення таких хвороб.

Епідеміологічний метод дозволяє встановити реальну поширеність захворювання, визначити причини його виникнення, деякі об'єктивні закономірності перебігу, а також умови, що призводять до прогресування патологічного процесу, і розробити наукові основи профілактики. У своїй роботі епідеміологи використовують клінічний досвід, накопичений протягом тривалого часу, і розробляють методи, що визначаються метою і завданням таких досліджень.

Доказова медицина являє собою нову технологію збору, аналізу та інтерпретації наукової інформації. Вона розвивалася переважно на основі епідеміологічних досліджень, тому деякі терміни і методи запозичені нею з епідеміології.

Вимоги до епідеміологічним дослідженням:

| вибірка повинна бути випадковою і репрезентативною (відгук не менше 70%);

| дослідні прийоми повинні бути чітко визначені і стандартизовані;

| аналіз повинен проводитися за єдиною методологією незалежними експертами.

Епідеміологія - розділ медицини, що вивчає причини та закономірності виникнення, масового поширення хвороб і методи боротьби з ними. Популяція - група осіб, об'єднаних за будь-якого спільною ознакою (наприклад територіальному).

Існує 2 види популяційних досліджень: спостережні (одномоментні або проспективних) і експериментально-клінічні.

Об'єктом епідеміологічних досліджень частіше є відібрана популяція або її репрезентативна (представницька) вибірка, яка дає можливість спостерігати і вивчати природний плин хвороби з урахуванням взаємодії внутрішніх факторів організму зі специфічними і неспецифічними умовами зовнішнього середовища.

Перші дослідження з використанням такого підходу почали проводити наприкінці 40-х років ХХ ст., Однак вони мали методичні відмінності, внаслідок чого отримані результати не можна було порівнювати.

Справжня епідеміологія виникла, лише коли ВООЗ (1967) розробила єдині методи збору та оцінки інформації.

Епідеміологічні дослідження поширеності ССЗ стали одним з важливих напрямів вивчення причин їх зростання.

Епідеміологія ІХС пройшла значний шлях за порівняно короткий період. Узагальнюючи отримані дані, варто відзначити, що епідеміологію цього захворювання можна вивчати різними методами:?

А) порівнюючи показники смертності внаслідок БСК в різні часові проміжки в окремій країні або зіставляючи результати, отримані в різних країнах;

б) за даними патологоанатомічних розтинів;

в) проводячи одномоментні і проспективних спостереження за репрезентативними групами населення;

г) вивчаючи захворюваність ІМ і т.п.

ІХС нерівномірно поширена в різних країнах навіть з однаковим рівнем економічного розвитку. Початок зростання її частоти припадає на період після Другої світової війни і в багатьох країнах триває досі.

Аналіз динаміки смертності від ІХС в різних країнах свідчить про її різноскерованості в останні десятиліття.
Визначилися держави, де рівень смертності зростає, знижується або залишається стабільним. Максимальне зниження смертності внаслідок ІХС зареєстровано в США, а серед європейських країн - у Фінляндії. Не слід, однак, робити висновок про те, що в країнах з низькою смертністю вона підвищується, а в країнах з високою - знижується. Кількість померлих від цієї патології навіть у розташованих географічно поруч країнах значно відрізняється.

Морфологічні дослідження, проведені за ініціативою ВООЗ в різних містах Європи, свідчать про розбіжність показників частоти та вираженості атеросклерозу судин. Серед європейців ця патологія поширена більше, ніж серед жителів Середньої Азії.

Є деякі відмінності за ступенем ураження судин у корінного і некорінного населення. Дослідники це пов'язують з певними географічними і генетичними відмінностями, а також особливостями харчування.

Відмінності, виявлені під час морфологічних досліджень атеросклерозу в різних регіонах, збігаються з даними одномоментних обстежень населення. Останні свідчать про наявність тісного зв'язку між частотою клінічних форм ІХС і морфологічними проявами атеросклерозу коронарних артерій.

Перші спроби вивчення епідеміології ІХС були зроблені в 1949 р., коли в Фремінгеме (США) почалося проспективне дослідження за участю 5209 жителів міста віком від 20 до 69 років, який триває й досі. Обстеження населення проводиться кожні 2 роки. Основна його мета - оцінка значення коронарних факторів ризику.

Подібні дослідження за участю дорослого населення проведені в Текумсе (США, 1972), Каунасі (Литва, 1980) та багатьох інших містах і країнах, природно-кліматичні умови яких значно відрізняються. Найбільше таке дослідження проведено під керівництвом А. Keys (1970) в семи країнах світу: США, Японії, Греції, Італії, Югославії, Нідерландах, Фінляндії. У ньому взяли участь 12 770 чоловіків у віці 40-59 років.

Епідеміологічні обстеження неорганізованого населення дають можливість отримувати необхідну інформацію про людей, об'єднаних за територіальною ознакою. Жорстка стандартизація методів і використання єдиних критеріїв оцінки дозволяють порівнювати отримані дані з результатами досліджень, проведених в інших географічних зонах.

Серед чоловіків, що живуть в Гетеборзі (Швеція), ІМ та стенокардію напруження відзначають у 2,7 і 2,1% обстежених відповідно.

У населення сільської місцевості Тузла та передмістя Загреба (Хорватія) ІМ діагностували у 2,5 і 4,3% пацієнтів, а у сільських жителів півночі Італії - лише в 1,2% випадків.

В Англії серед 18403 чоловіків у віці 40-64 років стенокардія напруги відзначена в 5%.

Порівняння поширеності ІХС має, з одного боку, науковий, з іншого - практичний інтерес.

За даними дослідження, проведеного в Текумсе, ІХС діагностують в середньому у 20% дорослих американців, в Чехії серед чоловіків віком 50-54 роки - у 18%, у Німеччині - у 20,3% , у Польщі серед 40-49-річних чоловіків - у 8%, серед населення Монголії у віці 40-69 років - у 4,7%. Слід зазначити, що в Японії, Індії, Китаї та деяких інших країнах Азії та Африки ІХС реєструють значно рідше.

Найбільш поширеною формою ІХС є стенокардія напруги. Частота її виникнення коливається в різних регіонах від 1,8 до 6,5%.

Аналіз частоти ІХС в залежності від статі обстежених дає суперечливі результати. Одні дослідники відзначають, що ІХС більше поширена серед жінок, інші ж стверджують, що серед чоловіків. За нашими даними визначається значна різниця в структурі ІХС: якщо для чоловіків характерна велика частота виникнення ІМ, то для жінок - стенокардії напруги (табл. 1.1 і 1.2).

Більш висока частота стенокардії серед жінок, можливо, пов'язана з меншою, в порівнянні з чоловіками, специфічністю опитувального методу її виявлення. Повторний опитування жінок зі стенокардією напруги показує, що відтворення позитивної відповіді за стандартною анкетою ВООЗ становить лише 26,0% і лише у 34,2% жінок при поглибленому обстеженні діагностують ІХС. Деякі автори у зв'язку з цим пропонують використовувати кардіологічну анкету ВООЗ або її модифікації для виявлення стенокардії напруги тільки для жінок у віці старше 45 років.

 Поширеність ішемічних змін на ЕКГ спокою, що характеризують безболевую і можливу ІХС, також коливається в різних географічних регіонах від 2,3 до 9,3%.

 Що стосується більшої поширеності безбольової форми ІХС серед жінок, то зміни на ЕКГ спокою, особливо 4 і 5 класів Міннесотського коду, менш специфічні для жінок, ніж для чоловіків і часто залежать від електролітнихзрушень, клімактеричних порушень нейрогуморальної регуляції, обмінних порушень у зв'язку з ожирінням і т.п.

 Найбільш точну оцінку діагностичних критеріїв ІХС дають результати проспективного спостереження за обстеженим контингентом. Проведені дослідження показують, що смертність внаслідок ІХС, частота нелетальної ІМ

 Таблиця 1.1

 Динаміка поширеності різних форм ІХС в популяції чоловіків у віці 20-64лет





 Таблиця 1.2

 Динаміка поширеності різних форм ІХС в жіночій популяції віком 20-64лет





 і загальна смертність підвищуються залежно від вираженості патології. Серед обстежених з ЕКГ-ознаками певної, можливої ??ІХС та практично нормальної ЕКГ співвідношення показників смертності від ІХС відповідно становить 9,0:3,9:1,0; частоти нелетальної ІМ - 3,6:2,9:1,0; загальної смертності - 6,0:3,3:1,0.

 Загальна смертність при наявності можливої ??ІХС більш ніж в 2 рази, а смертність від ХСК втричі перевищує відповідні показники серед осіб без зазначених змін на ЕКГ. Ризик смерті від ІХС та інших ССЗ серед пацієнтів з можливою ІХС відповідно в 2,4 і 4 рази вище, ніж у обстежених без її ознак. Отже, можливі ішемічні зміни мають високу прогностичну цінність в плані ризику загальної смертності і смерті внаслідок ІХС.

 Найбільш правильним підходом до вивчення географічних особливостей поширеності ІХС є проведення кооперативних досліджень за єдиною програмою.

 За результатами одного з них під назвою «Многофакторная профілактика ІХС», проведеного в 1980-1990 рр.. в Москві, Ташкенті, Бішкеку, Каунасі, Мінську, Києві та Харкові, серед чоловіків у віці 40-59 років найбільш висока частота виникнення ІХС виявлена ??в Москві і Мінську (14,5 і 12,6% відповідно), а найнижча - в Ташкенті - 8,4%.

 Встановлено, що БСК нерівномірно поширені не тільки у розташованих поруч країнах, але і в окремих популяціях однієї держави. Це стало підставою для проведення епідеміологічних досліджень у нашій країні з характерними для неї національними особливостями, зокрема, харчування і способу життя.

 Скорочення трудового потенціалу країни через смерть внаслідок ІХС та пов'язані з цим соціально-економічні наслідки призвели до того, що проблема боротьби з цим захворюванням придбала загальнодержавне значення.

 Проведене нами епідеміологічне обстеження неорганізованої міської популяції чоловіків показало, що в цілому з 100 чоловік 16 мають ознаки ІХС, причому співвідношення певної ІХС до можливої ??- 3,5:1,0. Повіковий аналіз поширеності ІХС свідчить про поступове її зростанні з віком. Уже в 30-39-річному віковому інтервалі ІХС представлена ??всіма її формами. У 40-49-річному віці кожен дванадцятий чоловік має ознаки ІХС. У 3-4 з 100 чоловіків цього віку відзначають типову стенокардію напруження. У 50-59-річному віці частота діагностованого ІМ становить 5,9%, стенокардії - 8,2%. Зростання показників окремих форм ІХС обумовлює достовірне збільшення в цьому віковому десятиріччі питомої ваги пацієнтів з певною ІХС (15,9%). У 4,1% чоловіків відзначають ЕКГ-зміни, трактуватись як можлива ІХС. Загалом кожен п'ятий чоловік у віці 50-59 років і кожен третій у 60-64 роки має ознаки ІХС (див. табл. 1.1).

 За 25-річний період загальна частота ІХС дещо зросла - від 12,4 до 15,9%. Відзначається перерозподіл визначеною і можливою форм ІХС: в популяції збільшилася кількість пацієнтів з першою з них і залишилося незмінним з другої (див. табл. 1.1).

 Зростання показника певної ІХС пов'язано з чотириразовим підвищенням частоти народження в популяції пацієнтів з її безбольової формою і зростанням поширеності ІМ у 2 рази.

 Несприятливим є факт збільшення питомої ваги осіб із змінами на ЕКГ при відсутності больового синдрому.

 Максимальне зростання поширеності ІХС визначається в 50-59 років. У цьому віці підвищується частота больових форм ІХС у порівнянні з попереднім десятиріччям, можливо, за рахунок істотних змін в гормональної регуляції, обміні білків і ліпідів, гемодинаміці і т.
 д.

 Таким чином, старіння створює передумови для розвитку патології взагалі і ІХС зокрема. Особливу увагу слід звернути на те, що значне підвищення частоти ІХС відзначається саме у віці 50-59 років. Про це необхідно пам'ятати при проведенні комплексних профілактичних заходів, зосереджуючи більшу увагу на обличчях старшого віку, тим самим сприяючи подовженню періоду їх працездатності.

 Проведене нами епідеміологічне обстеження неорганізованої популяції жінок показало, що в цілому з 100 чоловік 16-17 мають ознаки ІХС, причому співвідношення певної ІХС до можливої ??- 5,0:1,0 (див. табл. 1.2). Повіковий аналіз поширеності ІХС свідчить про поступове її зростанні з віком. Так, серед жінок 20-29 років певна ІХС представлена ??безболевой формою. Кожна двадцята обстежена цього віку має ознаки ІХС. У наступній віковій декаді поширеність ІХС підвищується в 1,6 рази, складаючи 7,7%. У цій віковій групі ІХС представлена ??як безболевой формою (2,7%), так і стенокардією напруги (3,8%). У 40-49-річному віці вже кожна чотирнадцята жінка має ознаки ІХС. У цій віковій декаді типова стенокардія напруги діагностується у 8,8% жінок, а безболевая ІХС - у 3,8%. У віці 50-59 років частота ІМ становить 2,7%, в 1,6 рази підвищується поширеність безболевой форми ІХС, а частота стенокардії напруги залишається незмінною. Вказане зростання поширеності окремих форм ІХС призводить до достовірного збільшення в цій віковій декаді питомої ваги осіб з певною ІХС (17,1%). У 3,3 рази частіше реєструються ЕКГ зміни, трактуватись як можлива ІХС. Загалом кожна 5-та жінка 50-59 років має ознаки ІХС (див. табл. 1.2).

 У віці 60-64 роки у 5,5% жінок визначається ІМ, у 30,3% - типова стенокардія напруги, а загальна частота ІХС становить 41,3%.

 Проведене обстеження жінок у віці 20-64 років свідчить про несприятливої ??епідеміологічної ситуації щодо поширеності ІХС (див. табл. 1.2).

 У сільській популяції такого ж віку 11 мешканців з 100 мають ознаки ІХС, причому у 7-8 є певна ІХС, а у 3-4 - можлива (табл. 1.3).

 Повіковий аналіз поширеності ІХС свідчить про монотонному її збільшення з віком. Так, серед чоловіків частота ІХС по суворим критеріям зростає від 1,9% у віці 18-24 років до 15,0% у віці 55-64 років, по нестрогим критеріями - від 1,3 до 12,9%, по розширеним - від 3,2 до 27,9%.

 Найбільший (в 3,6 рази) зростання частоти певної ІХС відзначається при переході від декади 45-54 років до декаді 55-64 року. Ця особливість властива поширеності і можливої ??ІХС, але темпи її зростання дещо повільніше. Якщо у віці 18-24 років двоє чоловіків з 100 мають певну ІХС та 1 - можливу, то у віці 55-64 року певна ІХС виявляється у 15 з 100, а можлива - у 13.

 Аналіз частоти форм певної ІХС по-показував, що з 100 чоловіків, що проживають у сільській місцевості, приблизно 2 мають певний ІМ, 3 - типову стенокардію напруження і у 1-2 виявляються ознаки безболевой форми ІХС. Після 40 років у 3 рази зростає поширеність ІМ та стенокардії напруги. У 55-64 роки у 8 чоловіків з 100 виявляється ІМ, у 9-10 - типова стенокардія напруги (див. табл. 1.3).

 Серед жінок поширеність ІХС за суворими критеріями зростає від 2,5% в 18-24 роки до 21,3% в 55-64 роки, по нестрогим критеріями - від 0,8 до 6,3%, по розширеним - від 3,3 до 27,5% (див. табл. 1.3).

 Між двома найбільш молодими віковими групами частота певної ІХС залишається незмінною, в 2,5 рази зростає при переході від декади 25-34 років до декаді 35-44 роки, а між наступними віковими десятиліттями вона збільшується ще в 1,9 і 1,6 рази відповідно.

 Поширеність можливої ??ІХС серед жінок у віці 18-44 років становить 0,8-0,9%, зростає до 3,1% в 45-54 роки і до 6,3% у віковій період 55-64 року.

 Таблиця 1.3

 Поширеність різних форм ІХС у сільській популяції

 (%)



 Щодо форм певної ІХС можна сказати, що серед сільських жінок у 0,9% реєструється ІМ, у 4,7% - типова стенокардія напруги та біля 4,3% - безбольова форма ІХС. До 35 років немає жодного випадку ІМ або стенокардії і лише у 2-3 жінок з 100 на ЕКГ спокою відзначаються ознаки безболевой ІХС. У 55-64 роки з 100 сільських жінок у 5-6 діагностують ІМ, у 11 - типову стенокардію напруження і у 7 - безболевую форму ІХС.

 Підводячи підсумки, відзначимо:

 | Поширеність певної ІХС становить 12,4% серед міських і 5,5% серед сільських чоловіків і відповідно 13,7% і 9,7% серед сільських жінок; з урахуванням можливої ??ІХС - відповідно 9,9 і 11,9%;

 | Поширеність ІХС підвищується з віком у осіб обох статей; найбільший приріст частоти різних форм ІХС відзначається після 40 років;

 | Найбільш поширеною формою певної ІХС є типова стенокардія напруги; ІМ діагностують у 2,8% міських і 2,1% сільських чоловіків і відповідно у 1,3% і 0,9% жінок.

 За даними офіційної статистики в 2007 р. поширеність ІХС серед працездатного населення України составляла8754, 2на 100 тис. населення або 8,7%. Існують значні коливання цього показника в залежності від регіональних особливостей: від 3,4% у Житомирській обл. до 16,5% у Закарпатській. Частота гострого ІМ становить 0,06% і коливається від 0,04% у Житомирській обл. до 0,1% у Донецькій, а стенокардії - 3,8%: від 2,3% в АР Крим, Рівненській та Львівській обл. до 7,8% у Закарпатській.

 Існуючі розбіжності в показниках поширеності ІХС за даними офіційної статистики і результатами епідеміологічних досліджень - свідчення того, що зараз первинними структурами охорони здоров'я виявлені далеко не всі хворі. Це стосується як виявлення хворих стенокардією, поширеність якої за результатами проведеного епідеміологічного обстеження серед працездатного населення становить 4,2%, а за даними офіційної статистики - 3,8%, так і ІМ, показники поширеності якого становлять 1,3% за епідеміологічними і 0 , 06% за даними офіційної статистики.

 Наявність розбіжностей в показниках поширеності ІХС значною мірою обумовлено відмінностями в діагностичних критеріях цього захворювання. Епідеміологи у всьому світі, користуючись критеріями ВООЗ, діагностують ІХС на підставі даних стандартної кардіологічної анкети, ствердну відповідь на яку свідчить про наявність типової стенокардії напруги, і характер змін на ЕКГ спокою. При аналізі окремих форм враховують певну ІХС, а саме: ІМ - документований або за категоріями Міннесотського коду від 1-1-1 до 1-2-7, типову стенокардію напруження, безболевую форму за категоріями 4-1,2; 5-1, 2 без 3-1, 3-3 і можливу ІХС за категоріями 1-2-8, 1-3, 6-1, 7-1, 8-3, 4-3, 5-3, 4-1,2; 5-1,2 з 3-1, 3-3.

 У рубрику ІХС за даними офіційної статистики відповідно МКБ-10 перегляду входять: стенокардія (I20), гострий ІМ (I22), деякі поточні ускладнення гострого ІМ (I23), інші гострі форми ІХС (I24), хронічна ІХС (I25).

 Таким чином, щодо стенокардії епідеміологічні критерії жорсткіші, оскільки діагностується лише типова стенокардія напруги. Статистичний показник, формуючись первинними структурами охорони здоров'я, які відзначають всі форми стенокардії, повинен бути не менше, а більше в порівнянні з епідеміологічним.

 Порівнювати показники поширеності ІМ практично неможливо, так як офіційна статистика подає поширеність лише гострого ІМ, а епідеміологи відзначають всі випадки цього захворювання, незалежно від часу його виникнення (ІМ в анамнезі). За статистичними даними поширеність ІМ майже повністю збігається з показником захворюваності і не відображає справжнього показника, а саме накопиченого кількості хворих (як і щодо інших захворювань).

 Разом з тим, питання щодо низького діагностичного рівня ІМ, низькою, внаслідок цієї ж причини захворюваності та смертності в Україні в порівнянні з іншими країнами неодноразово обговорювалося в періодичних медичних виданнях та на нарадах науково-медичного співтовариства.

 Відомо, що дані офіційної статистики відображають рівень захворюваності та поширеності за зверненнями населення і, на жаль, не свідчать про справжній поширенні патології. Значна кількість хворих не знає про наявність захворювання і далеко не завжди звертається до лікаря. Відсутність своєчасного і адекватного лікування обумовлює виникнення важких ускладнень і передчасну смерть. 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Епідеміологічні аспекти серцево-судинних захворювань"
  1.  Захворювання серцево-судинної системи
      Захворювання серцево-судинної системи численні. Одні з них є хворобами переважно серця, інші - головним чином артерій (атеросклероз) або вен, треті вражають серцево-судинні системи в цілому (гіпертонічна хвороба). Захворювання серцево-судинної системи можуть бути обумовлені вродженою вадою розвитку, травмою, запальним процесом та іншими. Вроджені
  2.  Державний санітарно-епідеміологічний нагляд
      Державний санітарно-епідеміологічний нагляд Російської Федерації являє собою систему органів і установ, які забезпечують санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Санітарно-епідемічне благополуччя - комплекс санітарно-гігієнічними та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження та ліквідацію забруднень зовнішнього середовища, на оздоровлення
  3.  Анестезія в серцево-судинної хірургії
      Анестезія в серцево-судинної хірургії вимагає не тільки розуміння фізіології, патофізіології та фармакології кровообігу, але також і знання методик проведення операцій, штучного кровообігу (ІК) і захисту міокарда. Кардіохірургічні маніпуляції впливають на систему кровообігу, тому анестезіолог повинен уважно стежити за ходом операції і своєчасно попереджати
  4.  Загальна оцінка санітарно-епідеміологічного стану підприємств громадського харчування
      Загальна оцінка санітарно-епідеміологічного стану оцінюється в балах за 5 основних факторів санітарно-епідеміологічного ризику виникнення харчових отруєнь та інфекційних захворювань (табл. 17). Стан підприємства громадського харчування оцінюється в балах: - при дотриманні всіх санітарно-гігієнічних правил - 100 балів; - задовільний стан підприємства - 91-100
  5.  ГОСТРА серцево-судинна недостатність
      Гостра серцево-судинна недостатність (ОССН) - стан, що характеризується порушенням насосної функції серця і судинної регуляції припливу крові до серця Розрізняють серцеву недостатність, у тому числі лівого і правого відділів серця, і судинну. До поняття «серцева недостатність» відносять стани, при яких порушуються етапи серцевого циклу, що ведуть до зниження ударного і
  6.  Анестезія при супутніх серцево-судинних захворюваннях
      Серцево-судинні захворювання, особливо артеріальна гіпертензія, ІХС та пороки серця, - це найбільш поширені в анестезіологічної практиці супутні патологічні стани, а також головна причина ПЕРІОПЕРАЦІЙНОЇ-них ускладнень і летальності. Ведення хворих з цими захворюваннями вимагає від анестезіолога високої професійної майстерності. Адре-нергіческая реакція на
  7.  Курсова робота. КВЧ - терапія. Застосування в лікуванні серцево - судинних захворювань, 2009
      Основи КВЧ-терапії Вплив КВЧ на клітини Механізм і області застосування КВЧ-терапії Застосування КВЧ-терапії в лікуванні серцево-судинних
  8.  Під редакцією В.Н. Коваленко. Керівництво по кардіології. Частина 1, 2009

  9.  Хвороби серцево-судинної системи
      За статистичними даними, хвороби серцево-судинної системи займають провідне місце серед хвороб незаразной етіології і є основною причиною смертності (43%). Виділяють хвороби, що розвинулися на тлі вроджених вад і придбані. Вроджені вади проявляються дуже рано і складають всього лише 2,4% загальної кількості серцево-судинних патологій. Собаки з вродженими вадами
  10.  Гостра серцево-судинна недостатність
      Гостра серцево-судинна недостатність - одне з найбільш важких порушень кровообігу. Вона може розвинутися внаслідок тривалого кисневого голодування в результаті крововтрати або розлади дихання, травматичного шоку, вад серця, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда, отруєння токсичними речовинами. Основними формами гострої судинної недостатності є
  11.  Санітарно-епідеміологічне обстеження підприємств громадського харчування
      Мета заняття: Ознайомитися з методикою санітарно-епідеміологи-чеського обстеження підприємств громадського харчування. Зміст роботи: 1. Знайомство з цілями і завданнями санітарно-епідеміологічного обстеження підприємств громадського харчування. 2. Підготовка до обстеження. 3. Основні питання, що підлягають вивченню при обстеженні підприємств громадського харчування.
  12.  Основні цілі та завдання санітарно-епідеміологічного обстеження підприємств громадського харчування
      Обстеження ПОП є важливим розділом роботи Державного санітарно-епідеміологічного нагляду та інших контролюючих організацій. Основна мета обстеження - виявлення потенційних санітарно-епідеміологічних порушень, здатних несприятливо впливати на якість продукції, що випускається і стан здоров'я споживачів і персоналу. Головні завдання санітарно-епідеміологічного
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека