Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаОториноларингологія
« Попередня Наступна »
Мітін Ю.В.. Оториноларингологія (лекції ), 2000 - перейти до змісту підручника

ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНОСОВИХ ПАЗУХ

1. Діафаноскопія. Метод у наш час має історічне значення і полягає у просвічуванні приносових пазух за допомогою спеціальної лампи {лампа Герінга) в темній кімнаті.

2. Рентгенографія. На сьогодні цей метод дослідження приносових пазух є основним.

3. Теплобачення (інфрачервона термографія).

4. Ехографія.

Термографія та ехографія приносових пазух мають ту перевагу, що вони належать до неіонізуючих методів променевої діагностики. Але, нажаль, їх інформативність відносно патології приносових пазух недостатня.

5. СВЧ-радіометрія. Цей метод вперше в оториноларингології на Україні був апробований у нашій кліниці і є різновидом термографії. Перевагою цього методу перед інфрачервоною термографією є можливість вимірювати температуру не тільки з поверхні тіла, але й на глибині 4-8 сантиметрів. Але самостійно цей метод використовують мало.

6. Комп'ютерна томографія та магнітна резонансна томографія. Ці методи досить дорого коштують, тому їх використовують у складних для діагностики випадках.

7. Оптична риноскопія.

8. Пункція.

У ЛОР-практиці широко проводяться пункції верхньощелепної та лобної пазух. Ускладнення при проведенні пункцій виключно рідкі. До ускладнень пункції верхньощелепної пазухи відносять: 1)кровотеча; 2)прокол через нижньо-орбітальну або передню стінку пазухи; 3)повітряна емболія судин мозку та серця.
Іноді при промиванні верхньощелепної пазухи розчин виливається з кон'юнктивального мішка. Частіш за все це пов'язано з особливостями будови сльозо-носового канапу. В таких випадках канал, що йде від кон'юнктивального мішка, відкривається двома отворами: одним - в ніжній носовий хід, а другим - в верхньощелепну пазуху.

Найбільш грізним ускладненням пункції лобної пазухи є прокол мозкової стінки пазухи та введення розчину у порожнину черепа.

Перелічені вище додаткові методи дослідження приносових пазух виконують і при гострих, і при хронічних синуїтах, а також при інших патологічних процесах у цій ділянці.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНОСОВИХ ПАЗУХ"
  1. РИНОГЕННІ ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ
    Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають внаслідок розповсюдження інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До захворювань, що спричинюють їх розвиток, належать: фурункул носа, абсцес носової переділки, гострі та хронічні параназальні синуїти, травматичні ушкодження носа та приносових пазух, хірургічні втручання на цих органах. Передумовою до
  2. ГОСТРІ СИНУЇТИ
    Патологічна анатомія. При гострому синуїті у слизовій оболонці приносових пазух відбувається артериальна гіперемія, дрібноклітинна інфільтрація, мукоїдний набряк, ексудація. Ексудат спочатку має слизовий, серозний або геморагічний характер, але швидко стає гнійним. Якщо значного пошкодження зазнає судинне русло, виникає некроз слизової оболонки і навіть кістки. При руйнуванні кістки у ділянці
  3. ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ
    Хворі на гострий синуїт потребують ліжкового режиму, а у важких випадках - стаціонарного лікування. Лікування хворих на гострий синуїт включає слідуючі заходи: 1. Протизапальна терапія. В якості стартових антибіотиків в лікуванні гострих синуїтів добре себе зарекомендували макроліди - кларитроміцин (клацид); напівсинтетичні пеніциліни - амоксииилін (амоксил-КМП), у тому числі захищені
  4. ГОСТРИЙ ЕТМОЇДИТ
    Анатомічна близькість, тісний венозний та лімфатичний зв'язок ґратчастого лабіринту з іншими приносовими пазухами пояснюють часту комбінацію етмоїдиту з іншими синуїтами. Цим пояснюється й той факт, що етмоїдити часто бувають нерозпізнаними. Багатопорожнинна будова ґратчастої пазухи має велике клінічне значення, оскільки запальний процес може бути обмежений групою клітин. Глибоке розташування
  5. ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ НОСА ТА ПРИНОСОВИХ ПАЗУХ
    Первинні злоякісні пухлини носа та приносових пазух є порівняно рідкою патологією та становлять біля 3% випадків раку верхніх дихальних шляхів. Однак той факт, що злоякісні новоутворення цієї локалізації дають 60% діагностичних помилок та несприятливого прогнозу, обумовлюють необхідність більшої уваги до цієї проблеми. Злоякісні пухлини цієї локалізації частіше зустрічаються у чоловіків, ніж у
  6. ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
    Найбільш характерним суб'єктивним симптомом фронтиту є біль у лобній ділянці, яка посилюється при пальпації або постукуванні по передній стінці лобної пазухи, особливо при натисненні у верхньо-внутрішньому куті очниці на нижню (орбітальну), найбільш тонку стінку лобної пазухи. При утрудненні відтікання вмісту з лобної пазухи біль може бути сильним. При фронтиті виникає вторинна невралгія першої
  7. ОПУХОЛИ НОСА И ОКОЛОНОСОВЫХ ПАЗУХ
    В полости носа и околоносовых пазухах, как и в других ЛОР органах, встречаются доброкачественные и злокачественные новообразования, весьма многообразные по морфологическому строению и клиническому проявлению. Отчетливой границы мелщу многими доброкачественными и злокачественными опухолями часто провести нельзя. Современные классификации опухолей, в том числе носа и околоносовых пазух, громоздки и
  8. Класифікація методів дитячої психології
    У психологічних дослідженнях вивчаються психічні факти, їх механізми й закономірності. Головною особливістю психічного факту є те, що він становить внутрішнє єство людської поведінки, а тому доступний вивченню лише опосередковано (С. Л. Рубінштейн, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, А. В. Петровський). Наприклад, дитина переживає радість від того, що намалювала малюнок:
  9. Исследование верхнечелюстных и лобных пазух.
    Проводят осмотр, пальпацию и перкуссию; при необходимости применяют эндоскопию, рентгеноскопию и рентгенографию, а также пробный прокол и трепанацию полостей. При осмотре обращают внимание на контурные линии верхнечелюст-ной и лобной пазух. Иногда в области пазух находят выпячивания, увеличение объема, деформацию, асимметрию костей, что может быть при катарах слизистой оболочки, эмпиеме,
  10. Методи психологічного дослідження
    Розрізняють універсальні та спеціальні методи психологічного дослідження. Універсальні методи - це такі, які використовуються не тільки в психології, айв інших галузях наукового знання: як у споріднених за змістом, так і в неспоріднених. До універсальних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо. Спеціальні метоли - це методи, які використовуються тільки в
  11. РИНОГЕННІ ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ
    Синуїт або запалення приносових пазух - це запальний процес, що уражує слизову оболонку, підслизовий шар, а іноді - окістя та кісткові стінки приносових пазух. Яким чином, згідно латинської граматики, утворюється слово "синуїт"? Від слова "sinus" (пазуха), що належить до четвертої відміни, беруть родовий відмінок множини - sinuum. Відкидають закінчення "urn". Залишається основа слова "sinu" та
  12. СИНУСИТ
    Синусит - воспаление слизистой оболочки одной или нескольких околоносовых пазух. Заболевание чаще возникает в результате секундарной (как последствие респираторного заболевания) инфекции одной или нескольких пазух. При проникновении инфекции в лобную полость развивается фронтит. Симптомы: угнетенное состояние, вялость, снижение аппетита, при фронтите кошка обычно сидит, опустив голову, с
  13. План
    Методологічні основи валеології. Об'єкти валеології,задачі,напрямки розвитку. 2. Адаптація,реактивність організму. Концепція стресу за Г.Селье. Практичні додаткові теорії. 3. Валеологічні методики самодіагностики. Провести оцінку особистих показників оптимальної маси тіла та індексу ВМІ, розвитку захворювань серцево-судинної
  14. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  15. ОБРАЗЕЦ ПЛАНА
    Соблюдать все шрифты и отступы! Внимательно вычитать! ЗМІСТ Вступ 4 Розділ І. Феномен атракції в контексті проблем психології комунікації 8 1.1. Комунікативний аспект акту передачі інформації 9 1.1.1. Вербальна комунікація 9 1.1.2. Невербальна комунікація 11 1.2. Інтерактивний компонент комунікації 12 1.3. Перцептивний аспект комунікації 14 Висновки 15
  16. ОРБІТАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ
    До риногенних орбітальних ускладнень відносять слідуючі захворювання. 1. Реактивний набряк клітковини орбіти та повік. 2. Періостит (негнійний та гнійний). 3. Абсцес повік. 4. Субперіостальний абсцес. 5. Ретробульбарний абсцес. 6. Флегмона орбіти. Реактивний набряк орбіти та повік розвивається частіш за все у дитячому віці при гострих етмоїдитах, що виникають на фоні гострої
  17. Контрольна робота. Контрольна робота з валеології, 2010
    Методологічні основи валеології. Об'єкти валеології, задачі, напрямки розвитку. Адаптація, реактивність організму. Концепція стресу за Г. Селье. Практичні додаткові теорії. Валеологічні методики самодіагностики. Провести оцінку особистих показників оптимальної маси тіла та індексу ВМІ, розвитку захворювань серцево-судинної
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека