Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаНеврологія і нейрохірургія
« Попередня Наступна »
Реферативний огляд. Питання етіопатогенезу дитячого церебрального паралічу (ДЦП), 2010 - перейти до змісту підручника

Дисциркуляцію і серотонинергическая система

Одним з важливих механізмів в патогенезі дисциркуляторних ушкоджень ЦНС вважається порушення функціонального стану серотонинергической системи. Відомо також, що у хворих з судинною патологією має місце активація процесів перекисного окислення ліпідів. Оскільки продукти перекисного окислення здатні значно змінювати функціональні характеристики основних ланок серотонинергической системи (Ю.А.Владіміров, А.І.Арчаков, 1972; K.Yagi, 1982), яка спостерігається її дізрегуляція може бути пов'язана з активацією перекисного окислення ліпідів, можливо, внаслідок недостатності антиоксидантної системи.

Результати експериментів на різних видах тварин підтверджують той факт, що збільшення концентрації серотоніну в судинному руслі або спинномозкової рідини відповідально за збільшення проникності артеріол для білків плазми крові, розвиток перифокального набряку, зниження церебрального кровотоку, погіршення колатерального кровообігу і мікроциркуляції, зміна судинної реактивності і зниження споживання кисню тканиною мозку (JHWood, 1980).

Н.В.Лебедева з співавт. (1996), вивчаючи показники обміну серотоніну у 43 хворих з нетравматическими внутрішньомозковими крововиливами, виявили підвищення рівня серотоніну в тромбоцитах на 2-4-е добу.
У хворих з успішним результатом, що було розцінено як свідчення включення регуляторних механізмів щодо зв'язування цього вазоактивного аміну і перекладу його в транспортну, неактивну форму. Накопичення серотоніну в лікворі автори розцінюють як фактор, обтяжливий перебіг захворювання. Зроблено висновок, що ступінь збільшення концентрації серотоніну в спинномозковій рідині та її зниження в крові і тромбоцитах корелює з розміром вогнища, тяжкістю та результатом внутрішньомозкових крововиливів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Дисциркуляцію і серотонинергическая система "
  1. пролактину і репродуктивної функції жінок
    Одним з найбільш значущих відкриттів нейроендокрінологіі 1970-х років є ідентифікація та виділення з тканини гіпофіза в чистому вигляді гормону пролактину (ПРЛ), а потім і його повний хімічний синтез. Усі наступні експериментальні та клінічні дані вітчизняних і за-рубіжних вчених, присвячені ролі ПРЛ в організмі людини та її участі в процесах фізіології та патології
  2. ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ
    В даний час в літературі описано два види ги-пер-пролактінеміі - фізіологічна і патологічна. У повідомленнях по-следних років ряд авторів виділяє фармакологічну гіперпролактинемію, обумовлену прийомом різних лікарських препаратів. Фізіологічна гіперпролактинемія детально розглянута в розділі «Пролактин і репродуктивна функція жінки». Патологічна гіперпролактинемія
  3. ЛІКУВАННЯ
    Недостатньо вивчений патогенез і різноманітність клінічних проявів ПМС обумовили різноманіття терапевтичних засобів при ле-чении цієї патології, так як клініцисти рекомендують той чи інший вид те- рапии, виходячи з власного тлумачення патогенезу ПМС. Патогенетична терапія повинна поєднувати заходи, спрямовані на найбільш виражені прояви порушень. Схема лікування включає
  4. ЛІКУВАННЯ
    Для поліпшення стану здоров'я пацієнтам не обов'язково прагнути до ідеальної маси тіла. Вважається, що для клінічно значущого поліпшення стану і зниження частоти захворювань, супутніх очіку-ренію, досить знизити вагу на 5% від початкової маси тіла. Таке зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням супроводжується: - зниженням концентрацій загального холестерину, ЛПНЩ і
  5. НЕІРООБМЕННО-ЕНДОКРІННИІ СИНДРОМ (гіпоталамічний синдром, МЕТАБОЛІЧНИЙ СИНДРОМ)
    Різні найменування нейрообменно -ендокринного синдрому (НОЕС) пояснюються кількома причинами. Етіологія і патогенез синдрому обумовлені гіпоталаміче-ськими порушеннями. В останні роки більш чітко показані генетичні передумови до захворювання. Особлива увага звертається на резистентність до інсуліну та роль надлишкової маси тіла у розвитку таких важких ускладнень, як инсу-ліннезавісімий
  6. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЖІНКИ
    Татарчук Т.Ф ., Сольський Я.П., Регеда СІ., Бодрягова О.І. Малюнок 1. Функціональна структура репродуктивної системи Д ЛЯ правильної клінічної оцінки нейроендокринних порушень в організмі жінки і, відповідно, визначення принципів і методів їх патогенетичної терапії необхідно перш за все знання пятізвеньевой регуляції репродуктивної системи, основною функцією якої
  7. Лікування ПМС
    Довгий час теза Severino (1964): "... етіологія ПМС невідома, протягом варіабельно, лікування симптоматичне ..." для деяких фахівців був зручним штампом, що пояснює власну некомпетентність в діагностиці та лікуванні цього патологічного стану. Проте з часом, в ході накопичення знань про механізми розвитку ПМС і його клінічних особливостях це висловлювання втратило свою
  8. ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА МЕДИЧНА ДОПОМОГА
    Реймонд Мацієвич, Джозеф Б. Мартін (Raymond Maciewicz, Joseph В. Martin) Біль відноситься до найбільш поширених суб'єктивних ознаками хвороби. Хоча в кожному випадку природа, локалізація і етіологія болю різні, майже половину всіх хворих, які звертаються до лікаря, перш за все турбує біль. Правильне лікування хворих з очевидним обмеженим болючим процесом (наприклад, переломом
  9. АТАКСІЯ, ПОРУШЕННЯ РІВНОВАГИ і хода
    Сід Гілман (Sid Gilman) Починаючи лікування хворих з неврологічними розладами, необхідно перш за все встановити, чи є в анамнезі дані про зміни поз і ходи, а також дослідити ці функції при огляді. Зміни пози і ходи можуть виникати в-результаті ураження нервової системи на різних рівнях, і часто тип клінічних змін вказує на локалізацію
  10. КОМА І ІНШІ ПОРУШЕННЯ СВІДОМОСТІ
    Аллен Г. Роппер, Джозеф Б. Мартін (Alien H. Ropper, Joseph В. Martin) Кома є одним з широко поширених порушень свідомості. Встановлено , що близько 3% звернень до відділень інтенсивної терапії міських лікарень складають стани, що супроводжуються втратою свідомості. Важливість цього класу неврологічних порушень визначає необхідність системного підходу до їх діагностики та
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека