загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ДИСГОРМОНАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ У ПРАКТИЦІ гінеколога-ендокринолога

Татарчук Т.Ф., Єфименко О.А ., Рось Н.В.

В

Исокім частота дисгормональних захворювань молочних залоз (ДЗМЖ) в популяції жіночого населення, яка коливається в межах від 13,5 до 42%, і її прогресивне збільшення протягом останніх десятиліть (Бурдина Л.М., 1998; Серов В.Н., 1999; Bergkvist L., 1998), з одного боку, а також неухильне зростання поєднаної ендокринної гениталь-ної патології та захворювань молочних залоз (Дуда І.В., Герасимова Л.М., 1996) - з іншого, обумовлює необхідність адекватної інформованості гінекологів у питаннях патогенезу, діагностики та лікування ДЗМЖ.

У країнах Західної Європи та США прерогатива у веденні хворих з патологією молочних залоз (МЗ) належить гінекологам. І це виправдано, оскільки саме гінекологи є лікарями "першої лінії" в ранньому виявленні та профілактиці пухлин молочних залоз.

У нашій країні, так само як у більшості країн пострадянського простору, питання патології молочних залоз є компетенцією онкологів, що також обгрунтовано, бо в такому разі не втрачається онконастороженість, враховуючи досить високу і зростає з кожним роком захворюваність раком молочної залози.

ВООЗ відносить рак молочної залози (РМЗ) до найбільш частих пухлин людини і розглядає його як головну причину смерті жінок у віці 45-55 років. Вже в 1991 р. РМЗ зайняв лідируючу позицію, випередивши рак шлунка та шийки матки, і при цьому захворюваність склала 36,5 випадку на 100 тисяч населення.

Актуальність проблеми ДЗМЖ зумовлена ??як високою частотою їх у популяції, так і тим, що деякі проліферативні форми з гіперплазією епітелію розглядаються як фактори підвищеного ризику розвитку раку молочної залози (Bergkvist L., 1998).

148 Ендокринна гінекологія

Так, ризик розвитку раку молочної залози на тлі мастопатії збільшується в 4-9 разів, а згідно з даними W. Dupont (1997), навіть у 37 разів, причому частота малігнізації зростає при кістозних змінах, кальцифікації, а також при проліферативних процесах в епітелії, що вистилає протоки і стінки кіст. М. Birkhauser (1997), L. Jardines (1999), S. Asbell (1999) відзначають, що рак молочної залози при проліферативної формі мастопатії розвивається в 7-14 разів частіше, а при локалізованих формах з явищами проліферації - в 25-30 разів частіше, ніж при інших патологічних станах молочних залоз.

Дослідження, проведені в останні роки, виявили, що відносний ризик розвитку раку визначається не стільки величиною об'ємного утворення, скільки морфологічними особливостями гіперплазії і в значній мірі генетично детермінований (табл. 1).

Таблиця 1 Відносний ризик розвитку раку молочної залози в залежності від гістологічних змін в матеріалі біопсії при ДЗМЖ і даних сімейного анамнезу

(Bernard A.
трусы женские хлопок
Eskin, 1999)

При

зауважень: * - наявність в сімейному анамнезі раку молочної залози у матері, тітки, сестри або дочки

У зв'язку з цим велике значення має вивчення не тільки вузлових, а й дифузних доброякісних змін у молочних залозах, часто званих в літературі мастопатією.

Мастопатія (за визначенням ВООЗ, 1984) - це фіброзно-кістозна хвороба, що характеризується порушенням співвідношень епітеліального і сполучнотканинного компонентів, широким спектром проліферативних і регресивних змін в тканинах молочної залози.

В останні роки все-таки частіше вживається термін "дисгормональні захворювання молочних залоз", бо він більшою мірою відображає суть патологічних процесів, що відбуваються в органі.

Для більш глибокого сприйняття питань патогенезу, а також принципів діагностики та лікування ДЗМЖ в різні як вікові, так і фізіологічні періоди життя жінки вважаємо за доцільне зупинитися на питаннях анатомії та фізіології МЗ.

Глава 8. Дисгормональні захворювання молочних залоз
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ДИСГОРМОНАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ У ПРАКТИЦІ гінеколога-ендокринолога"
  1. ЗМІСТ
    Передмова Глава 1. Анатомія і фізіологія репродуктивної системи жінки Татарчук Т.Ф., Сол'скій Я.П., Резеда СІ, Бодрягова О.І. Глава 2. Методи діагностики функціонального стану репродуктивної системи Сол'скій Я.77., \ Травянко Т.Д. \, Татарчук Т.Ф., Задорожна Т.Д., Хоминская З.Б., Регеда СІ., Бурлака ЕВ. Глава 3. Класифікація дисгормональних порушень репродуктивної
  2. Лейоміома матки
    Визначення поняття. Лейоміома матки (ЛМ) - одна з найбільш часто зустрічаються доброякісних пухлин репродуктивної системи жінки. Пухлина має мезенхімального походження і утворюється з мезенхіми статевого горбка, навколишнього зачатки Мюллерова проток (рис. 4.8). Мезенхіма є попередником примітивного міобласти, індиферентних клітин строми ендометрію і різних клітинних
  3. ДОБРОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
    Остання чверть XX в. характеризувалася зміною структури захворюваності, пов'язаної зі збільшенням тривалості життя (головним чином у розвинених країнах Європи та Америки). На перший план в структурі смертності вийшли серцево-судинні та пухлинні захворювання, частіше зустрічаються у людей старшого віку, пов'язані з обмінними і ендокринними розладами. Особливу заклопотаність у
  4. ПЕРЕДМОВА
    Все зростаючий життєвий темп сучасного техногенного суспільства, погіршення екології, режиму харчування, праці та відпочинку, а також особливості репродуктивної поведінки наших сучасниць викликають порушення механізмів адаптації і обумовлюють неухильне зростання числа дисгормональних порушень репродуктивної системи у жінок. Висока частота розладів менструальної функції, які в структурі
  5. Визначення гормонів в біологічних рідинах
    Лабораторна діагностика функціонального стану та порушень репродуктивної системи увазі дослідження вмісту в крові гормонів радиоиммунологическим або імуноферментним методами , визначення їх екскреції, а також проведення діагностичних фармакологічних проб. Узагальнені дані про місце синтезу, точках програми та механізми дії гормонів і біологічно активних речовин,
  6. Клініка і діагностика
    Основною скаргою хворих ДЗМЖ є біль, так звана Мастаі-гія , як правило, посилюється у передменструальному періоді, іноді вже з початком другої половини менструального циклу. Біль може мати локальний характер або ж віддавати в руку або лопатку. Зазвичай вона двостороння і описується як тупий, ниючий, колючий або пекучий. Найчастіше найбільші больові відчуття локалізуються в
  7. ПРИНЦИПИ ЗАСТОСУВАННЯ СТАТЕВИХ стероїдних гормонів В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ТА ЇХ СИСТЕМНІ ЕФЕКТИ
    Татарчук Т.Ф., Сольський Я.П. П режден ніж позначити системні ефекти застосування статевих стероїдних гормонів, слід ще раз зупинитися на їх спектрі в організмі жінки. Це, в першу чергу, жіночі статеві гормони фолікул-нової фази менструального циклу: естрогени (естрон - Е,, естрадіол - Е2 і естріол - Е,), які виробляються гранулезнимі клітинами яєчників, а також
  8. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЖІНОЧОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ диспансерне спостереження ВАГІТНИХ
    Жіноча консультація (ЖК) є підрозділом поліклініки, МСЧ або пологового будинку, надають амбулаторну лікувально-профілактичну, акушерсько-гінекологічну допомогу населенню. Основними завданнями жіночої консультації є: надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги населенню прикріпленої території; проведення лікувально-профілактичних заходів,
  9. Порушення статевого розвитку у періоді статевого дозрівання по типу «стертою» вірилізації
    При виникненні вирильного синдрому в препубертатном віці клініка зазвичай настільки виражена, що діагностика подібних станів особливих труднощів не викликає. У клінічній практиці значно частіше зустрічаються хворі зі «стертою» вірилізацією, симптоми якої у більшості хворих з'являються після менархе, у зв'язку з активацією системи гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-наднирники. В
  10. Запальні захворювання зовнішніх статевих органів у дівчаток і дівчат
    Визначення поняття. Запальні захворювання геніталій у дівчаток і дівчат - це запалення зовнішніх геніталій і піхви, придатків матки і, рідше, матки різної етіології. При цьому має місце вікова специфічність форм запальних захворювань: у період дитинства - це найчастіше вульвовагиніти, а в період статевого дозрівання - запалення придатків матки і іноді матки. 3.4.1.
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...