ГоловнаПсихологіяВійськова психологія і педагогіка
« Попередня Наступна »
Ягупов В. Військова психологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Динаміка конфлікту

Поряд зі знанням причин конфліктів офіцерові для цілеспрямованої роботи з їх попередження і подолання необхідно добре знати динаміку їхнього розвитку і розв'язання (рис. 12-2), бо вони, незважаючи на їхню різноманітність, мають процесуальний характер.

Завдання офіцера у вирішенні міжособистісного конфлікту - вжити заходів його недопущення або усунення на ранній стадії виникнення. Таким чином, постає проблема усвідомлення конфлікту, своєчасного з'ясування конфліктної поведінки, виділення певних етапів або стадій у розвитку та розв'язанні таких конфліктів.

Загострення емоцій. Практика свідчить, що конфлікт виникає не миттєво - йому передує певне загострення емоцій у процесі спілкування і діяльності воїнів, викликане певними суперечностями. Аналіз великої кількості фактів життя військових підрозділів дає змогу виділити типові суперечності, які найчастіше зумовлюють конфліктні ситуації:

1. Суперечності між воїнами у сфері офіційних та неофіційних стосунків.

2. Зіткнення особистісних та громадських інтересів, мотивів і цілей у взаєминах.

3. Суперечності між відсталими та передовими, консервативними і прогресивними поглядами стосовно військової служби, діяльності, один одного тощо.

4. Взаємоперенесення ділових конфліктів у структуру та динаміку міжособистісних стосунків або навпаки.

Певний час суперечності не усвідомлюються учасниками конфлікту. Тому цю стадію можна назвати етапом потенційного конфлікту, який у разі несвоєчасного розв'язання призводить до конфліктної ситуації. Саме усвідомлення суперечностей породжує конфліктну поведінку. Нерідко реальний конфлікт виникає, коли об'єктивних умов конфлікту нема. Можливі такі варіанти співвідношення між образом конфліктної ситуації та реальністю:

1. Адекватно усвідомлений конфлікт: об'єктивно конфліктна ситуація існує, її учасники вважають, що їхні цілі, інтереси конфліктні, і правильно розуміють сутність, себе, інших та ситуацію в цілому.

2. Неадекватно усвідомлений конфлікт; об'єктивно конфлікт на ситуація існує, сприймається як конфліктна, але усвідомлюється з певними відмінностями від реального контексту.

3. Конфліктна взаємодія відсутня: об'єктивно конфліктна ситуація існує, але не усвідомлюється.

4. Удаваний, помилковий конфлікт: об'єктивно конфліктна ситуація не існує, але стосунки сприймаються як конфліктні.

Особливої уваги потребують передусім випадки удаваного і неадекватного конфлікту, через те що внутрішній аспект конфліктної ситуації зумовлює їхню поведінку.
Тут необхідно ретельно проаналізувати фактори, що спричинили відхилення від реальності та механізми впливу цих відхилень на перебіг конфлікту.

Усвідомлення ситуації як конфліктної являє собою початковий етап розвитку конфлікту. Це усвідомлення завжди має емоційне забарвлення, яке, як правило, загострює (а інколи навіть стимулює) конфліктну поведінку.

Найхарактерніші ознаки конфліктної поведінки учасників конфліктних ситуацій:

- ухиляння окремих воїнів від виконання вказівок і розпоряджень безпосередніх начальників;

- висловлювання невдоволення на адресу товаришів по службі;

- різка зміна ставлення до служби і товаришів по службі;

- негативні судження про оточення, життя і діяльність посадових осіб;

- відлюдькуватість, пригніченість окремих осіб;

- факти приниження особистої гідності за офіційних та неофіційних обставин тощо.

Якщо цих суперечностей офіцер вчасно не помічає і не застосовує заходів щодо усунення, то вони призводять до другого етапу розвитку конфлікту: посилення конфліктної напруженості. Внаслідок загострення суперечностей у воїнів може з'явитися психічна неврівноваженість, яка виявляється в посиленій дратівливості, негативній реакції на товаришів по службі, слова, речі, явища. Розлад у психіці особистості воїна призводить її до такого критичного психічного стану, коли інколи для виникнення конфлікту достатньо незначного поштовху. Тому офіцер має вжити заходів і попередити або нейтралізувати конфліктну ситуацію.

Конфлікт необхідно попередити вже на цьому етапі. Головне на цій стадії- виявити причини конфліктної ситуації та ліквідувати їх. Тут можливі три ситуації:

1) повне вирішення конфліктної ситуації, що створює атмосферу довіри, взаєморозуміння і веде до вияву особистих спроможностей воїна;

2) часткове вирішення конфлікту або його нейтралізація (цей варіант дій не найбажаніший, бо з часом за певних обставин може виникнути нова конфліктна ситуація);

3) невирішення конфліктної ситуації (цей шлях веде безпосередньо до конфлікту, чому сприяє виникнення нових приводів, обставин, які створюють конфлікт).

Конфлікт. Аналіз конфліктів свідчить, що для переходу конфліктної ситуації в конфлікт потрібен якийсь поштовх, яким зазвичай буває внутрішня або зовнішня спонука. Такими можуть бути: зневажений жест, міміка, грубе різке слово, образливі висловлювання, приниження гідності, упереджене ставлення до особистості тощо.
При цьому найактивнішими збудниками є слово та інтонація.

Отже, такі дії призводять до початку конфлікту і, як правило, супроводжуються зіткненням супротивних сторін у формі демонстративної поведінки, висловлювань, а іноді й фізичних дій. Це зіткнення має гостро емоційний характер та характеризується високим ступенем внутрішньої напруженості сторін конфлікту. Тут можуть мати місце такі варіанти дій сторін конфлікту:

-розсудливе закінчення- повне вирішення конфлікту, що

веде до об'єктивної життєвої позиції;

- втрата смислу життя, що може призвести до найтрагічніших наслідків або, в кращому разі, до конформізму, пристосування, спроможності здійснення різноманітних порушень.

У випадку необ'єктивного та неповного розв'язання командиром конфлікт може статися ще раз. Тому необхідно вжити різноманітних заходів щодо усунення його причин, щоб у конфліктарів не лишалося жодних негативних післяконфліктних позицій. Дії командира на етапі розв'язання конфлікту докладніше розглянуто у підрозділі 12.2.

У психологічному відношенні складну проблему становить післяконфліктний період, який характеризується глибокими переживаннями сторін конфлікту, усвідомленням своїх позицій, причин та наслідків конфлікту. Тут від офіцера вимагається об'єктивний та конструктивний розгляд минулого конфлікту, надання сторонам конфлікту психологічної допомоги у формі консультацій, порад і рекомендацій. Офіцер має провадити цілеспрямовану індивідуально-виховну роботу і усувати як причини конфлікту, так і його наслідки. У противному разі у військових колективах можуть мати місце різні негативні явища. Це пов'язано з тим, що воїни безпосередньо зв'язані з бойовою технікою, зброєю, державними і військовими таємницями, а також із тим, що у сферу їхніх дій втягуються й інші особи. Це відриває бійців від виконання функціональних обов'язків і, врешті-решт, негативно позначається на їхній службовій діяльності і зводить до нуля діяльність всього підрозділу. А тому цілеспрямована робота посадових, осіб щодо попередження конфліктів є важливою умовою високої бойової готовності підрозділу, ефективної бойової та гуманітарної підготовки, нормальної повсякденної життєдіяльності особового складу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Динаміка конфлікту"
  1. Конфлікти та асертивна поведінка у професійній діяльності психолога
    Проблема, на перший погляд, вигадана і навіть смішна. Психолог і конфлікти... поняття, здавалося б, несумісні, але... Психолог - це звичайна людина. І як писав Ч.Ліксон, відомий конфліктолог, «...якщо у вашому житті немає конфліктів, перевірте чи у вас є пульс». Отже, конфлікти можуть виникати в житті самого психолога, або ж психолог може мати справу з конфліктами своїх клієнтів чи бути посередником
  2. Етичні принципи консультування та психотерапії
    Консультант, як й інші професіонали, несе етичну відповідальність і має певні зобов'язання. Насамперед він відповідальний перед клієнтом. Однак клієнт і консультант перебувають не у вакуумі, а в системі різноманітних відносин, тому консультант відповідальний і перед членами сім'ї клієнта, перед організацією, у якій працює, взагалі перед громадськістю й, нарешті, перед своєю професією. Така
  3. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
    Військові підрозділи (відділення, взвод, рота, а інколи й батальйон) мають усі загальні ознаки, що характеризують практично будь-яку малу організовану соціальну групу. Це суспільна діяльність, загальні цілі й завдання, спілкування, певна організація, інтенсивні міжособистісні стосунки тощо. Малі соціальні групи, які функціонують у Збройних силах України, підпорядковані загальним
  4. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
    Психологію військового колективу становлять різноманітні соціально-психологічні явища, в яких виявляються зміст, динаміка та різноманітні особливості його життєдіяльності. її розуміння як цілісного явища й розкриття загальної характеристики можливе лише в межах системного підходу. Для класифікації явищ колективної психології можна використати різні критерії. Так, наприклад, у межах
  5. Тести та завдання для самоконтролю
    11-1. Автоконтрольний блок. Тезаурус - єдина cucmeма значень, прийнята всіма членами процесу 11-2. Який із нижческазаних елементів не належить до структурних компонентів спілкування? а) предмет спілкування; б) потреба у спілкуванні; в) комунікативні мотиви; г) дія спілкування; д) завдання спілкування; е) засоби спілкування; є) продукт спілкування; ж) результат
  6. Діяльність командирів щодо попередження та подолання конфліктних ситуацій у підрозділі
    Військовий підрозділ, сформований з воїнів з різними індивідуально-психічними особливостями, розв'язує різноманітні службово-бойові завдання. На якість розв'язання цих завдань безпосередньо впливають різноманітні соціально-психологічні явища, які мають місце у життєдіяльності військового колективу. Безумовно, в діяльності будь-якого колективу мають місце різні конфлікти. У принципі, до позитивних
  7. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
    Нормативно проблема психологічного забезпечення була піднята і поставлена на рівень державної справи у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. Окремі її аспекти під час ведення бойових дій були уточнені у Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки і ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України (затверджена наказом міністра оборони
  8. СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЇЇ ДІАГНОСТИКА І ПРОФІЛАКТИКА
    Друга половина XX ст. характеризується різким збільшенням кількості самогубств. Ця тенденція особливо виразна в економічно розвинених країнах. За даними Світової організації охорони здоров'я, у віковій групі від 15 до 44 років самогубство виявилося другою із основних причин смерті в Японії, третьою - в Німеччині, Данії, Швейцарії, четвертого - в Канаді, Австралії, США. Щороку у світі кінчають
  9. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки в психологічній науці
    Суттєвий інтерес являє дослідження проблеми суїциду науковцями у різних країнах. Аналіз праць представників різних напрямів суїцидології необхідний для системного, комплексного і поглибленого дослідження суїциду як соціально-психологічної проблеми Збройних сил України і є дуже важливим для усвідомлення науковцями, командирами та вихователями феномену самогубства серед військовослужбовців. Для
  10. Методики діагностування військовослужбовців, схильних до суїциду
    Приступаючи до аналізу проблеми психологічної діагностики схильності військовослужбовців до скоєння суїциду, необхідно, на нашу думку, розглянути її визначення і зміст. Суїцидальна діагностика - клінічні засоби, методи і методики виявлення суїцидальної активності людини, за допомогою яких можна сформулювати психічний, соціодинамічний і дескриптивний діагнози (оцінка динаміки підготовки до
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека