Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаКардіологія
« Попередня Наступна »
Коваленко В. Н.. Керівництво по кардіології. Частина 2, 2008 - перейти до змісту підручника

Диференціальна діагностика

При підозрі на реноваскулярній АГ проводять стандартну диференціальну діагностику між АГ і вторинними формами АГ різного генезу, а при виявленні ознак, характерних для реноваскулярной АГ, метою диференціальної діагностики є встановлення безпосередньої причини патологічного процесу, тобто встановлення етіологічної форми реноваскулярной АГ. У більшості випадків для АГ характерно доброякісне протягом, проте деякі симптоматичні АГ також можуть протікати відносно доброякісно. Відрізнити АГ при ХЗН дозволяють клінічні прояви патології нирок, наявність сечового синдрому, дані інструментальних та лабораторних методів дослідження. АГ ендокринного генезу виключається на підставі аналізу клінічної симптоматики, оскільки в ряді випадків ці форми мають типові особливості клінічного перебігу. Дані дослідження рівня гормонів в крові і відповідні методи візуалізації ендокринних органів дозволяють уточнити діагноз. Аналіз анамнезу захворювання, вік виявлення підвищеного АТ, дані фізикального обстеження дозволяють виявити симптоми, на підставі яких можна припустити зв'язок АГ з ураженням ниркових артерій. Труднощі діагностики можуть бути пов'язані з необхідністю диференціювати стенози ниркових артерій, що виникли вдруге у хворих АГ або при ХЗН. Встановити діагноз в таких випадках дозволяє проведення пункційної біопсії нирок. Слід підкреслити, що необхідність проведення диференціальної діагностики в таких випадках часто носить більш теоретичний, ніж практичний характер.


На ймовірність вазоренальна походження АГ можуть вказувати деякі клінічні прояви: висока, особливо злоякісна АГ у осіб молодого віку (молодше 30 років) або прогресуючий перебіг АГ у осіб більш старшого віку (старше 55 років); раптове розвиток АГ після нападу болю в області нирок (тромбоз ниркових артерій); систолічний шум над черевним відділом аорти (частіше вислуховується при двосторонніх стенозах); асиметрія АТ і характеристик пульсу на кінцівках; погіршення функціонального стану нирок при прийомі інгібітора АПФ або антагоністів рецепторів А II. Застосування неінвазивних методів дослідження вже на ранніх етапах діагностики дозволяє виявити ознаки, характерні для реноваскулярной АГ. Виявлення асиметрії у розмірах, формі і функції нирок свідчить на користь стенозу ниркових артерій. Уточнити функціональну значимість стенозу дозволяє дослідження активності реніну плазми крові при проведенні проби з каптоприлом, а краще - зі сцинтиграфией нирок. При необхідності проводять селективну катетеризацію ниркових вен з визначенням асиметрії рівня активності реніну в плазмі крові.

Проведення диференціальної діагностики для встановлення етіології виявлених змін ниркових артерій в більшості випадків дозволяє визначити тактику лікування. Диференціюють різні захворювання, які призводять до розвитку реноваскулярной АГ: атеросклероз, ФМГ, неспецифічний аортоартериит.
Атеросклерозу і неспецифическому аортоартериита притаманний системний характер захворювання: множинне ураження різних сегментів аорти та магістральних артерій. При диференціальної діагностики цих захворювань слід мати на увазі, що неспецифічний аортоартериит відзначають переважно у молодих жінок у віці 20-30 років, в анамнезі - періоди активності запального процесу змінюються періодами ремісії, часто відсутня пульсація на одній з променевих артерії. Атеросклеротичні зміни частіше відзначають у чоловіків у віці старше 50 років, визначаються порушення ліпідного обміну, інші ознаки атеросклерозу. На користь атеросклеротичного генезу АГ свідчать дані про розвиток АГ після появи ознак атеросклерозу і / або виникнення високої АГ та її прогресуючого течії в літньому віці. Аналіз локалізації та характеру поширення патологічного процесу також сприяє уточненню діагнозу. У хворих з неспецифічним аортоартериитом виявляються пролонговані сегментарні звуження артерій, які плавно переходять в незмінені ділянки, тоді як для атеросклерозу характерно локальне звуження артерій, зазвичай в місці їх біфуркацій, з нерівними контурами. При ФМГ на ангиограммах ниркові артерії мають типовий вид намист або чоток.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Диференціальна діагностика "
  1. Клінічні кореляції
    У цьому розділі коротко будуть розібрані основні причини нудоти і блювоти і на клінічних прикладах деталізовані патофізіологічні механізми, які обговорювалися вище. Розглянутий перелік порушень не можна вважати абсолютно вичерпним для повної диференціальної діагностики причин нудоти і блювоти. Більш детальна диференціальна діагностика наведена в
  2. Сказ.
    Навчально-цільова завдання: використовуючи алгоритм, визначити клінічну стадію сказу, провести диференційний діагноз; призначити лікувальні заходи невідкладної допомоги та лікування на госпітальному етапі. Завдання для самостійного вивчення. Використовуючи підручник, «Керівництво з інфекційних хвороб», лекційний матеріал і список рекомендованої літератури для придбання необхідних базисних
  3. Чума. Туляремія.
    Навчально-цільова завдання: використовуючи схеми диференціальної діагностики, провести диференційний діагноз чуми або туляремії; призначити адекватні лікувальні заходи невідкладної допомоги та лікування на госпітальному етапі. Завдання для самостійного вивчення. Використовуючи підручник, «Керівництво з інфекційних хвороб», лекційний матеріал і список рекомендованої літератури для придбання
  4. Методичні рекомендації. Алгоритм діагностики та лікування аритмій на догоспітальному етапі, 2011
    Сулимів В. А. В методичці коротко і ясно викладені основні принципи диференціальної діагностики. алгоритми діагностики. лікування, тактики ведення та госпіталізації основних видів аритмії. часто зустрічаються в клінічній
  5. Сибірська виразка.
    Навчально-цільова завдання: використовуючи алгоритм, визначити клінічну форму сибірської виразки, провести диференційний діагноз (див. схеми в темі «Чума. Туляремия»); призначити адекватні лікувальні заходи невідкладної допомоги та лікування на госпітальному етапі . Завдання для самостійного вивчення. Використовуючи підручник, «Керівництво з інфекційних хвороб», лекційний матеріал і список рекомендованої
  6. Реферат. Хронічні гепатити, 2009
    Хронічний гепатит. Хронічний гепатит В. Патогенез. Симптоми і течія. Хронічний реплікативний ГВ. Цироз печінки. Диференціальна діагностика. Лікування. Прогноз. Хронічний гепатит С. Симптоми і течія. Хронічний реплікативний ГВ. Цироз печінки. Диференціальна діагностика. Лікування. Прогноз. Хронічний гепатит Д. Патогенез. Симптоми і течія. Хронічний реплікативний ГВ. Цироз
  7. диф. діагностика та лікування
    Диференціальна діагностика дизентерії з іншими гострими діарейними захворюваннями (сальмонельоз, ешеріхіоз, кишковий ієрсиніоз, отруєння стафілококових ентеротоксин, холера, амебіаз). Дифдіагностика дизентерії, холери та сальмонельозу.
  8. Диференціальна діагностика жовтяниць новонароджених:
    Таблиця 7 - Патогенетична класифікація неонатальних жовтяниць {foto30} Таблиця 8 - Критерії "небезпечною" жовтухи новонароджених (наказ МОЗ України № 255 від 27.04 .2006) {foto31} Таблиця 9 - Диференціальна діагностика жовтяниць новонароджених (наказ МОЗ України № 255 від 27.04.2006) {foto32} * - діагноз не може бути підтверджений за відсутності симптомів, виділених жирним шрифтом. Наявність
  9. Диференціальна діагностика
    Оскільки втома є дуже поширеним ознакою безлічі захворювань, а критерії ідіопатичного синдрому хронічної втоми хоча і чітко визначені, все ж можуть зустрічатися і при інших захворюваннях, лікар, до якого звертається така пацієнтка, повинен перш за все провести повноцінну диференціальну діагностику із застосуванням усіх доступних методів клінічної, апаратної і
  10. План та організаційна структура лекції
    1. В.Г.Передерій, С.М.Ткач. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб. -Київ, 1998. 2. В.М.Коваленко. Керівництво по кардіології. - 2008. Питання: 1. Дати визначення ІЕ; 2. Класифікація ІЕ, критерії, що лежать в її основі; 3. Етіологія і патогенез ІЕ; 4. Клінічні прояви ІЕ; 5. Діагностика і диференціальна діагностика ІЕ; 6. Принципи і методи лікування
  11. Родіонов А.Н.. Грибкові захворювання шкіри, 2000
    У другому виданні керівництва наведено дані про етіологію, патогенез, клініку, сучасні методи діагностики грибкових захворювань шкіри. Особливу увагу приділено диференціальної діагностики та профілактики поверхневих дерматомікозів. Розглянуто сучасні засоби і методи етіотропної і патогенетичної терапії. Спеціальна глава присвячена особливостям перебігу, діагностики і терапії
  12. Диференціальна діагностика ангін Порівняльні ознаки різних форм ангін

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека