Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаНеврологія і нейрохірургія
« Попередня Наступна »
Реферат. Гідроцефалія, 2008 - перейти до змісту підручника

Діагностика хвороби

Діагностика гідроцефалії заснована на клінічних, інструментальних та лабораторних даних.

Маленьким дітям необхідно вимірювати окружність голови і грудної клітини для раннього виявлення ознак гідроцефалії: в нормі щомісячний приріст окружності голови перші три місяці у доношеної дитини не повинен перевищувати 2 см на місяць. До року окружність грудної клітки повинна бути більше окружності голови дитини приблизно на 1 см. У новонародженого в середньому окружність голови дорівнює 35,5 см (нормальним вважається діапазон 33,0-37,5 см). В однорічному віці окружність голови дитини в середньому дорівнює 46,6 см (межі норми 44,9 - 48,9 см). Окружність грудної клітки у новонароджених - 33 - 35 см. Щомісячне збільшення її розмірів складає на першому році життя в середньому 1,5-2 см. До року окружність грудної клітки збільшується на 15-20 см. При обстеженні дітей слід пам'ятати про існування сімейних випадків великоголових без ознак гідроцефалії.

При підозрі на гідроцефалію дітей необхідно обстежити у невропатолога і нейрохірурга.
У комплекс неврологічного обстеження входить виконання УЗД мозку (нейросонографії), при необхідності - комп'ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії. Також необхідний огляд окуліста. За показаннями призначають інші методи досліджень (аналіз крові, електроенцефалограму, дослідження спинномозкової рідини і т.д.).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Діагностика хвороби "
  1. ХВОРОБА (СИНДРОМ) Рейтер
    Хвороба Рейтера (синдром Рейтера, синдром Фіссенже-Леруа, уретро-окуло-синовіальний синдром) - запальний процес, який розвивається в більшості випадків у тісному хронологічній зв'язку з інфекціями сечостатевого тракту або кишечника і виявляється класичної тріадою - уретритом, кон'юнктивітом, артритом. Хворіють найчастіше молоді (20 - 40) чоловіки, які перенесли уретрит. Жінки, діти і літні
  2. ревматоїдний артрит. ХВОРОБА БЕХТЕРЕВА
    Ревматологія як самостійна науково-практична дисципліна формувалася майже 80 років тому у зв'язку з необходімостио більш поглибленого вивчення хвороб цього профілю, викликаної їх широким розповсюдженням і стійкою непрацездатністю. У поняття "ревматичні хвороби" включають ревматизм, дифузні захворювання сполучної тканини, такі як системний червоний вовчак, системна
  3. деформуючого остеоартрозу. ПОДАГРА.
    Деформуючого остеоартрозу (ДОА). У 1911 році в Лондоні на Міжнародному конгресі лікарів всі захворювання суглобів були розділені на дві групи: первинно-запальні та первинно-дегенеративні. Ревматоїдний артрит і хвороба Бехтерева відносяться до першої групи. Представником другої групи є деформуючого остеоартрозу (ДОА), що представляє собою: дегенеративно-дистрофічних захворювань
  4. Реферат. Лабораторна діагностика хвороб нирок, 2010
    Мета роботи: з'ясувати які лабораторні методи є найбільш значущими при постановці діагнозу хвороб нирок. Завдання: - Виявити какай з показників, найбільш яскраво вказує на патологічний
  5. Лабораторні методи використовуються при діагностиці хвороб нирок.
    Лабораторні методи використовуються при діагностиці хвороб
  6. Дослідження крові
    Багато захворювань нирок, особливо в гострий період або у фазі загострення при хронічному перебігу , супроводжуються зміною периферичної крові та її біохімічних показників. Дослідження цих показників у динаміці важливо не тільки для діагностики хвороб нирок, але і допомагає оцінити тяжкість перебігу захворювання, судити про прогноз та ефективності проведеного лікування. Зміна
  7. Клініко - патологоанатомічний епікриз
    На відміну від попереднього розділу, який являє собою висновок про характер хвороби, патологоанатомічний епікриз представляє клініко-анатомічний аналіз і синтез виявлених змін з думкою розкриває про патогенетичні особливості діагностичного випадку, а також про причину і механізм смерті. Клініко-патологоанатомічний епікриз є найскладнішою частиною курсової
  8. рекомендувалося ЛІТЕРАТУРА
    Розтин і патологоанатомічна діагностика хвороб сільськогосподарських тварин / під. ред. В.П.Шішкова, Н.А.Налетова і А.В.Жарова. - М.: Колос, 1982р-271 с. 2. Патологічна анатомія сільськогосподарських тварин: Уч. для вузів / під ред В.П.Шішкова та А.В.Жарова-4-е вид. доп. і перераб. - М..: КолосС, 2003р.-568с. 3. Салімов В.А. Практикум з патологічної анатомії
  9. Захворювання щитовидної залози і вагітність
    Анатомія і фізіологія щитовидної залози Щитовидна залоза являє собою невеликий орган масою 15-20 г, має форму метелика і розташовується на шиї спереду від трахеї і знизу від гортані. Вона складається з двох часток розміром до 4 см в довжину і 2,5 см в ширину, з'єднаних перешийком. Нерідко у молодих і худих людей щитовидну залозу можна побачити. Прощупується вона у більшості людей, за
  10. Постхолецистектомічний СИНДРОМ
    порушення жовчовивідної функції, пов'язані з холецістектоміей, що залежать від післяопераційних ускладнень і супутніх уражень інших органів. Класифікація постхолецистектомічному синдрому (по А. А. Шалімову, 1988) I. Постхолецистектомічний синдром, обумовлений змінами, некоррігірованной при холецистектомії а) стенозуючий папіліт, б) стеноз жовчних
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека