загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Дерматофільоз

Дерматофільоз (Dermatophilosis, стрептотрихоз, мікотичний дерматит) - хронічна мікозна хвороба багатьох видів свійських і диких тварин, що характеризується ексудативно-некротичним ураженням шкіри з утворенням папул, мокнучої екземи та струпів. Сприйнятлива людина.

Історична довідка. Захворювання вперше описав у великої рогатої худоби в Конго в 1915 р. V. Saceghem, який виділив збудника хвороби і назвав його Dermatophilus congolensis. Нині дерматофільоз поширений на всіх континентах світу, особливо в тропічних країнах Африки, Австралії, Латинської Америки та на Мадагаскарі. Хвороба спостерігалась у Франції, Великобританії, Італії, Німеччині.

Економічні збитки, заподіювані хворобою, визначаються загибеллю тварин, зниженням їх продуктивності, псуванням шкур, витратами на ліквідацію інфекції, перешкоджанням імпорту тварин унаслідок їх підвищеної сприйнятливості до збудника хвороби. В ряді країн Африки дерматофільоз є справжнім лихом скотарства.

Збудник хвороби - патогенний гриб актиноміцет Dermatophilus congolensis з родини Dermatophilaceae. Утворює субстратний міцелій з довгих, (0,6...0,2) ? 800 мкм, гілкових септованих ниток і кокоподібних клітин з джгутиками. Добре забарвлюється всіма аніліновими фарбами, за Грамом - позитивно. Культивується на МПА з добавлянням 5 - 10 % сироватки крові коня або крові теляти, утворює дрібні, з жовтим відтінком горбисті та зморщені колонії.

Збудник досить стійкий у зовнішньому середовищі. При 24 °С та відносній вологості 70 % залишається життєздатним у некротичних кірках шкіри впродовж 2 - 2,5 року, а в ліофілізованому стані - до 6 - 8 років. В сухому ґрунті зберігається 4 міс. Витримує нагрівання до 45 °С впродовж 9 діб, до 90 - 100 °С - упродовж 15 хв. Чутливий до дії хімічних препаратів. При заморожуванні гине через 5 діб.

Епізоотологія хвороби. На дерматофільоз захворює велика та дрібна рогата худоба, свині, коні, жирафи, газелі, антилопи, тигри, зебри, верблюди, віслюки, мавпи, мули, олені, коти, собаки незалежно від віку. Місцеві породи худоби стійкіші, ніж імпортовані з інших країн. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворілі тварини. В неблагополучних стадах патогенні актиноміцети виявляються на поверхні шкіри у 50 % клінічно здорових тварин. У зовнішнє середовище збудник хвороби виділяється з некротичними кірками, які відпадають з ураженої шкіри. Зараження відбувається в разі спільного утримання здорових і хворих тварин, через травмовані ділянки шкіри та не зроговілий епідерміс, при укусах кровосисних комах і кліщів.

Виникненню та поширенню дерматофільозу сприяють висока вологість і тропічна температура, випасання тварин серед колючої трави, на кам'янистій чи болотистій місцевості. Особливо значного поширення хвороба набуває в сезон дощів, що пов'язано з посиленим розмноженням у цей період комах-переносників і масовим їх нападом на тварин. У деяких випадках спалахи дерматофільозу спостерігаються на фоні таких захворювань, як нодулярний дерматит, контагіозна ектима, демодекоз, трипаносомоз, епізоотичний лімфангіїт.

У тварин-міконосіїв хвороба може виникати під впливом порушення водного балансу, цинкової недостатності, фотосенсибілізації, а також під дією стресових навантажень - тривалого транспортування, важкої виснажливої роботи, утримання диких тварин у неволі в умовах зоопарку. Внаслідок багатофакторної залежності епізоотичного процесу при дерматофільозі захворюваність тварин у стадах сильно варіює: від 1 до 25 % - у Сенегалі, до 41 % - на Мадагаскарі і 80 % - у Руанді. Летальність серед великої рогатої худоби становить 20 %, овець - 60 %. У Нігерії щороку на дерматофільоз хворіє понад 1 млн тварин, у Сенегалі уражається до 13,8 % дорослої худоби.

Патогенез. Після проникнення в шкіру зооспори збудника швидко проростають у гіфи. Гриб починає розвиватись в епідермісі, спричинюючи гострий запальний процес сосочкового шару з нейтрофільною інфільтрацією, розм'якшенням епітеліальних клітин, утворенням на шкірі кірок і струпів.
трусы женские хлопок
Через 12 - 14 діб струпи й кірки відпадають, а наступний шар епідермісу знову уражається, просочується ексудатом і відокремлюється від основи шкіри. У міру потовщення струпи набувають чіткої пластинчастої структури, що впродовж багатьох місяців зумовлює «слоновість» шкіри. У разі значних уражень шкіри настає сильне виснаження тварини та її загибель.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2 - 7 діб. Перебіг хвороби хроніч ни й. Основною клінічною ознакою хвороби є дерматит, у розвитку якого виділяється стадія дрібних папул і стадія ексудативно-некротичного ураження шкіри.

У великої рогатої худоби на початку захворювання в ділянці шиї, голови й лопаток з'являються папули, що мають вигляд круглих щільних утворень завбільшки з горошину і виявляються лише пальпацією. Надалі ексудат, що виділяється з папул, склеює волосся в пучки, які нагадують «малярну щіточку». Згодом у місцях ураження шкіри папули зливаються, утворюючи струпи й кірки діаметром 2 - 3 см. Невдовзі вони відокремлюються від шкіри, оголюючи кровоточиву поверхню. На місці відокремлених струпів з'являються нові струпи й кірки, які поступово перетворюються на панцир.

У великої рогатої худоби залежно від тяжкості прояву хвороби розрізняють і х т і о з н у форму, коли спостерігається злиття некротичних кірок у панцир з кровоточивими тріщинами; в е р у к о з о п о д і б н у форму при шипуватому кератиті у вигляді окремих твердих кірок діаметром 7 - 10 см та л е п р о ї д н у форму, при якій у ділянці м'яких тканин формуються запальні осередки, що нагадують набряки щільної консистенції. У разі тяжкого перебігу дерматофільозу з генералізацією процесу й порушенням лімфообігу в ділянці кінцівок розвивається слоновість. У імпортованих високопродуктивних тварин некротичний дерматит зазвичай охоплює великі ділянки, змертвіла шкіра відпадає шматками. Тварини швидко худнуть і в 90 - 100 % випадків гинуть.

У овець за місцем локалізації осередків ураження шкіри виділяють три форми дерматофільозу: ураження шкіри спини, боків, шиї, іноді губ та вушних раковин; ураження шкіри морди або мошонки; ураження шкіри ніг з гранулематозним (бородавчастим) розростанням. У місцях ураження шерсть склеюється, тварини важко пересуваються, настає прогресуюче виснаження та загибель тварини.

У свиней дерматофільозні ураження шкіри спостерігаються у вигляді криваво-чорних струпів, які часто локалізуються на кінцівках, вухах, череві, голові.

У коней ураження шкіри при дерматофільозі виявляються у вигляді «малярної щіточки», шкіра втрачає еластичність, розвивається лускатість, виникають кірки (ексудативний дерматит) та різні ускладнення (панарицій, слоновість, глибокі виразки). У інших видів тварин дерматофільозні ураження шкіри характеризуються значною ексудацією та формуванням некротичних кірок.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічній картині хвороби, мікроскопічному та мікологічному виявленні збудника в патологічному матеріалі. У разі неможливості ізолювати збудник на живильних середовищах ставлять біопробу на кроликах або морських свинках шляхом нанесення патологічного матеріалу на безшерсту скарифіковану ділянку шкіри. Через тиждень проводять мікроскопічні й мікологічні дослідження кірочок, що утворились на місці інфікування. Для виявлення тварин-реконвалесцентів та диференціювання цієї хвороби від інших дерматитів проводять дослідження сироваток крові за РДП. Наявність специфічних антитіл у розбавлянні сироваток 1 : 4 - 1 : 64 вважається діагностичним титром.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення трихофітії, віспи, контагіозної ектими, демодекозу, нодулярного дерматиту та інших інфекційних, інвазійних й незаразних дерматитів.

Імунітет. У крові перехворілих на дерматофільоз тварин упродовж 3 - 9 міс за РТЗК та РДП виявляються специфічні антитіла, які, однак, не захищають тварин від повторного зараження.
Специфічних засобів профілактики не запропоновано.

Лікування. Тварин потрібно захищати від сонячного й теплового перегрівання. Проводять ретельну хірургічну обробку уражених ділянок шкіри (абсцеси, виразки, некротичні ділянки) з наступним зрошенням ранової поверхні 3 - 5 %-м розчином перманганату калію, 3 %-м розчином пероксиду водню, розчином Люголя, 5 %-м розчином формаліну, використанням антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Великій рогатій худобі й коням застосовують місцево 3 %-й розчин арсеніту натрію, внутрішньом'язово - масляну суспензію тераміцину - 10 мг/кг і 5 - 10 %-й феноловий вазелін. Для загального лікування при дерматофільозі найефективнішими є внутрішньом'язові ін'єкції антибіотиків. Це: пеніцилін із стрептоміцином - по 20 - 40 тис. ОД/кг маси, тераміцин, тетрациклін - по 6 - 10 тис. ОД/кг, біцилін-3 - по 15 - 20 тис. ОД/кг 2 - 3 рази з 3-денним інтервалом. Добре зарекомендували себе у вівчарстві одноразові внутрішньом'язові введення 70 мл стрептоміцину разом із 70 тис. ОД пеніциліну на 1 кг маси. Широко застосовують купання овець у розчинах мідного купоросу (1: 500), сульфату цинку (0,2 - 0,5 %-й), алюмінієвих галунів (1 %-й), арсеновмісних препаратів.

Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти виникненню дерматофільозу, треба пильно стежити за епізоотичною ситуацією серед диких тварин, не допускати їх контакту зі свійською худобою.

В умовах відгінного тваринництва слід узгоджувати маршрути тварин з ветеринарною службою. У сезон масового льоту кровосисних комах і нападу кліщів один раз на 10 діб необхідно обробляти шкірний покрив тварин розчинами інсектицидів. Рекомендується добавляти у ванни для купання овець 0,03 % сульфату міді або 1 % алюмінієвих галунів. У перші 2 год після стриження овець слід обприскувати або обливати розчинами інсектицидів.

У разі появи дерматофільозу господарство оголошують неблагополучним і вводять карантинні обмеження. Все поголів'я худоби піддають ретельному клінічному огляду для виявлення хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин. Слід своєчасно проводити відповідне лікування хворих тварин, застосовувати профілактичні ванни з розчинами інсектицидів та бактерицидних речовин як для хворих, так і для умовно здорових тварин. Після повного курсу лікувально-профілактичних заходів стадо переводять на нові, не заражені пасовища. Старі пасовища дозволяється використовувати лише через рік, у наступному сезоні.

Трупи тварин утилізують, шкури висушують на повітрі і обробляють розчином силіцієфториду натрію. М'ясо від забитих хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин допускається в їжу після отримання негативних результатів лабораторних досліджень. Молоко від тварин неблагополучної ферми пастеризують. Проводять ретельне механічне очищення, дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію і дезакаризацію місць перебування неблагополучного стада.

Обмеження з господарства знімають через 2 міс після одужання останньої хворої тварини за умови обов'язкового проведення остаточної дезінфекції всіх тваринницьких приміщень, інвентарю, транспортних засобів та обробки тварин у протикліщових ваннах.

Для дезінфекції застосовують 3 %-й розчин формальдегіду, який руйнує збудника хвороби впродовж кількох хвилин навіть у некротичних кірках, а також просвітлений розчин хлорного вапна з вмістом активного хлору 5 %, 5 %-й розчин їдкого натру, 10 % - у гарячу водну емульсію дезінфекційного креоліну, 5 %-й розчин формальдегіду, 10 %-й розчин хлориду йоду.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Дерматофільоз"
  1. Нодулярний дерматит
    Нодулярний дерматит (Dermatitis nodularis bovum, шкірна бугорчатка, вузликова екзантема) - вірусна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується лихоманкою, утворенням типових вузликів (горбиків) у шкірі, генералізованим лімфаденітом, набряками підшкірної клітковини, внутрішніх органів та кінцівок, ураженням очей, слизових оболонок травного каналу й дихальних шляхів. Історична довідка.
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...