загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Чума качок

Чума качок (Pestis anatinum, Duck plaque, вірусний ентерит качок) - гостра висококонтагіозна хвороба водоплавної птиці, що характеризується геморагічним діатезом, діареєю, зниженням несучості качок та високою летальністю.

Історична довідка. Захворювання вперше зареєстровано Боддетом у 1923 р. в США, де воно супроводжувалось масовою (90 - 100 %) летальністю каченят. Пізніше хвороба неодноразово спостерігалась у Голландії (1930 - 1963 рр.), Китаї (1961), Західній Бенгалії (1968).

Нині спалахи хвороби реєструються в країнах Європи (Франція, Бельгія, Нідерланди), Америки, Азії.

Економічні збитки визначаються загибеллю всієї птиці неблагополучної птахоферми.

Збудник хвороби - ДНК-геномний вірус із родини Herpesviridae.

Віріони сферичної форми, діаметром 90 - 180 нм, вкриті ліпоглікопротеїдною оболонкою. Усі штами вірусу, що були ізольовані від качок у різних географічних зонах, виявились ідентичними в антигенному та імунологічному відношенні. Добре культивуються на хоріоналантоїсній оболонці або в алантоїсній порожнині 12-денних качиних ембріонів, зумовлюють їх загибель на 4 - 6-ту добу після зараження.

Крім того, вірус чуми репродукується в первинних культурах клітин фібробластів качиного ембріона, утворює бляшки. Вірус аглютинує еритроцити качок, курей, коней та барана, викликає утворення віруснейтралізуючих антитіл. Тривалий час зберігається при мінус 20 °С, чутливий до трипсину і панкреатину, руйнується при 50 °С через 2 год, при 56 - 60 °С - через 10 хв, дуже швидко - при рН=3,0 або рН=11,0. У зовнішньому середовищі збудник чуми качок малостійкий, швидко інактивується під дією дезінфектантів.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах на чуму хворіє свійська та дика водоплавна птиця - качки, гуси, лебеді й казарки незалежно від віку. Джерелом збудника інфекції є хвора та перехворіла птиця, що виділяє вірус з фекаліями та витіканнями з дзьоба і очей.

Зараження відбувається при контакті здорової птиці з хворою, а також через контаміновані вірусом корми, воду, повітря. Факторами передавання вірусу можуть бути незнезаражені яйця, пух, пір'я, інвентар, тара, транспортні засоби, одяг і взуття обслуговуючого персоналу. Механічними переносниками збудника можуть стати собаки, коти, гризуни, кліщі, москіти. На далеку відстань збудник може поширюватись мігруючими дикими водоплавними птахами.

В організм птиці збудник хвороби проникає перорально, аерогенним шляхом, а також через травмовану шкіру. Чума качок виникає раптово, в будь-яку пору року, часто її спалахи зумовлюються різкими змінами погоди. Поширення чуми качок спостерігається переважно влітку, під час перебування птиці на відкритих водоймах. Незважаючи на гострий перебіг, чума качок поширюється повільно (2 - 3 тижні) і обмежується невеликою зоною. Характерною особливістю чуми качок є майже 100 %-ва летальність захворілої птиці.

Патогенез вивчений недостатньо. Після проникнення в організм вірус починає швидко розмножуватись в ендотелії дрібних кровоносних судин, спричинює порушення цілісності їхніх стінок, що призводить до розвитку геморагічного діатезу. Разом з кров'ю вірус розноситься по всьому організму, накопичується в печінці, селезінці,стравоході, клоаці, зумовлює дистрофічні зміни та розвиток у них патологічного процесу. Поряд з судинними ураженнями вірус спричинює порушення структури лімфоцитарних і ретикулярних клітин у лімфоїдних органах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 - 7 діб, рідко затягується до 15 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий або хронічний. У разі н а д г о с т р о г о перебігу птиця гине впродовж 18 - 24 год, раптово, без будь-яких ознак хвороби.

За г о с т р о г о перебігу виявляються підвищення температури тіла до 44 °С, гіперемія і набряк третьої повіки та кон'юнктиви, серозне виділення з очей і дзьоба, зниження несучості на 25 - 40 %.

Згодом з'являється водянистий пронос яскраво-зеленого кольору,сильна спрага. Повіки набрякають і злипаються, пір'я навколо очей та дзьоба вкривається гноєм; набряки підшкірної сполучної тканини сильно деформують голову («совина голова»). Швидко настає виснаження, малорухливість, депресія. У молодих качок іноді розвиваються неповні паралічі крил та кінцівок. Пташенята не можуть ходити, повзають або лежать з витягнутими вздовж тулуба кінцівками. Хвороба триває 5 - 12 діб. Через 2 - 7 діб після появи проносу більшість захворілої птиці гине. Одужання буває рідко. Летальність становить у середньому 30 - 60 %. Особливо висока летальність (до 100 %) відмічається в господарствах з незадовільними умовами утримання птиці, а також у разі ускладнень секундарною інфекцією.

Х р о н і ч н и й перебіг хвороби характеризується переважно зниженням несучості качок на 25 - 40 %.

Патологоанатомічні зміни. В загиблої птиці виявляються численними крапчасто-плямистими крововиливами в серозних покривах грудної й черевної порожнин, слизових оболонках респіраторних шляхів та травного каналу, в підшлунковій залозі, легенях, печінці, тимусі, під ендо- й епікардом. У вигляді суцільних «кільцевих ліній» геморагії та некрози часто спостерігаються на межі залозистого шлунка зі стравоходом, а також у тонкому відділі кишок, де вони розміщуються через однакові проміжки. Носова порожнина,гортань і трахея набряклі, гіперемійовані, з крововиливами та дифтеритичними нашаруваннями. Слизові оболонки глотки, стравоходу, залозистого шлунка й кишок гіперемійовані, потовщені, з крово- виливами та дифтеритичними плівками, під якими виявляються виразки. Характерними є значні дифтероїдні осередки некрозу в стравоході, прямій кишці та клоаці. У м'язовому шлунку виявляють кутикуліт, крововиливи, виразки.

Серцевий м'яз дегенерований, має колір вареного м'яса, іноді спостерігається сильний випіт у порожнину серцевої сорочки. Селезінка темного кольору, зменшена в розмірі. Печінка, навпаки, збільшена в розмірах, в'ялої консистенції, бронзового кольору, з крапчастими крововиливами на поверхні.

У молодої птиці часто уражається фабрицієва сумка; у загиблих несучок виявляють перитоніт, дифтеритичне запалення стравоходу.

Під час патологогістологічного дослідження в печінці, селезінці, серцевому м'язі та підшлунковій залозі виявляють осередковий некроз, білкову дегенерацію гепатоцитів, м'язових волокон і канальцевого епітелію нирок. В ендотелії дрібних кровоносних судин та клітинах печінки виявляють цитоплазматичні включення, у клітинах нирок та епітеліальних клітинах слизової оболонки стравоходу й клоаки - внутрішньоядерні включення.

Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень. Для масових обстежень качок на чуму застосовують спеціальний діагностичний тест - виявлення тілець-включень у мазках зі слизової оболонки стравоходу й клоаки, проводять дослідження сироваток крові за допомогою реакції нейтралізації.

Лабораторна діагностика. Включає виділення збудника хвороби в качиних ембріонах або в первинній культурі клітин качиних фібробластів; ідентифікацію виділеного вірусу за реакцією нейтралізації; проведення біопроби на каченятах; дослідження сироваток крові перехворілих качок для виявлення специфічних віруснейтралізуючих антитіл.

У лабораторію надсилають 5 - 6 хворих качок, від яких для вірусологічних досліджень відбирають печінку, нирки та серце. Для виділення вірусу 10 %-ю суспензією патологічного матеріалу заражають 10 - 12-денні качині ембріони або 9-денні курячі ембріони, а також первинну культуру клітин качиних фібробластів. Загибель заражених ембріонів настає через 4 - 6 діб, супроводжуючись чітко вираженою картиною геморагічного діатезу. Виділений вірус ідентифікують за реакцією нейтралізації специфічною протичумною сироваткою.

Біопробу ставлять на 15 - 20-денних каченятах або 120 - 150-денних качках з благополучного господарства. Досліджуваний патологічний матеріал наносять на кон'юнктиву ока в об'ємі 0,2 - 0,5 мл і втирають у слизову оболонку клоаки. У разі наявності в патологічному матеріалі вірусу чуми заражена птиця через 3 - 4 доби захворює й гине.

Для серологічної діагностики хвороби досліджують парні сироватки крові, які відбирають на початку хвороби, а потім через 10 - 15 діб. Виявлення специфічних віруснейтралізуючих антитіл та зростання титрів у другій пробі крові дає підставу для встановлення позитивного діагнозу на чуму качок.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення вірусного гепатиту каченят, грипу качок і пастерельозу птиці. Вірусний гепатит уражає каченят до 10-денного віку, тоді як на чуму хворіє птиця незалежно від віку. Характеризується ураженням печінки, що не спостерігається при чумі качок. Виділення з патологічного матеріалу вірусу гепатиту в 12 - 14-денних качиних ембріонах або в первинних культурах клітин качиних фібробластів, індикація та ідентифікація за РІФ, РІД і РН дають змогу надійно диференціювати його від збудника чуми качок.

Грип качок (вірусний синусит каченят) характеризується катарально-фібринозним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та підочних синусів у каченят віком до 1 міс. Під час грипу не спостерігається явищ геморагічного діатезу та значних фібринозно-некротичних уражень травного каналу, характерних для чуми качок. Виділення з патологічного матеріалу вірусу грипу в 14 - 15-денних качиних ембріонах та ідентифікація його за РТГА забезпечують надійність діагностики цієї хвороби.

При пастерельозі (холер і) птиці, як і при чумі качок, спостерігається геморагічний діатез, а також ураження різних органів і тканин. Проте посіви з крові та органів загиблих качок на бактеріологічні живильні середовища вже через 24 год дають змогу встановити достовірний діагноз на пастерельоз.

Лікування не розроблено.

Імунітет. Перехворіла птиця набуває тривалого імунітету і передає пасивний захист потомству. Для специфічної профілактики запропоновано вірусвакцини із атенуйованих штамів, які після щеплення забезпечують захист птиці впродовж 3 - 4 міс.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються на суворому виконанні ветеринарно-санітарних правил з метою запобігання занесенню збудника хвороби ззовні. Завозити інкубаційні яйця та курчат дозволяється тільки з благополучних господарств, оборотну тару й транспортні засоби слід піддавати ретельній санітарній обробці та дезінфекції. Всю новоприбулу птицю карантинують упродовж 30 діб і встановлюють над нею пильний ветеринарний нагляд. Не допускається контакт свійських качок з дикими перелітними водоплавними птахами.

У разі виникнення чуми качок у господарстві негайно вживають заходів щодо запобігання поширенню інфекції згідно з чинною інструкцією. Терміново запроваджують карантинні заходи, згідно з якими забороняється вивезення та завезення птиці, яєць, пуху, пір'я, кормів, перегрупування птиці, перебування на птахофермі сторонніх осіб. Припиняється перебування водоплавної птиці на відкритих водоймах, доступ диких перелітних птахів.

Усю хвору та підозрювану щодо захворювання птицю забивають і утилізують, трупи спалюють. Решту умовно здорової птиці в неблагополучному пташнику забивають на м'ясо, яке після проварювання використовують для місцевого харчування. Яйця проварюють на місці й відправляють для виготовлення кулінарних виробів.

У приміщеннях, де знаходилась хвора птиця, а також на вигульних майданчиках проводять механічне очищення та дворазову дезінфекцію 3 %-м розчином їдкого натру, 2 %-м розчином формаліну,5 %-м проясненим розчином хлорного вапна за експозиції 3 год. Пух і пір'я знезаражують 1,5 %-м розчином формальдегіду або 0,5 %-м розчином їдкого натру впродовж 1,5 год. У загрозливій зоні усю здорову птицю негайно щеплюють атенуйованою вірусвакциною проти чуми качок. Проводять комплексні заходи щодо захисту птахоферми від занесення вірусу чуми качок.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Чума качок"
  1. Чума
    Чума
  2. Классическая чума свиней
    Классическая чума свиней
  3. Африканская чума свиней
    Африканская чума
  4. Класифікація родини ADENOVIRIDAE
    Родина складається з 2-х родів: Mastadenovirus, Aviadenovirus. 1. Рід Mastadenovirus (від грец. mastos - молочна залоза). До складу роду входять аденовіруси ссавців: людини (47 серотипів), мавп (27), ВРХ (10), свиней (4), овець (6), кіз (1), коней (1), собак (2), мишей (2 серотипи). Типовим представником роду є аденовірус людини серотипу 2. 2. Рід Aviadenovirus (від лат. avis - птах).
  5. Заключение
    В 1893 году Берлин был потрясен скандалом. Пятидесятилетний профессор Кох разводится со своей супругой и женится на молодой актрисе Хедвиге Фрайбург. Люди, мало знакомые с Кохом, часто считали его подозрительным и нелюдимым, однако друзья и коллеги знали его как доброго и участливого человека. Кох был поклонником Гете и заядлым шахматистом. Скончался Роберт Кох в Баден-Бадене от сердечного
  6. Реферат. Смертельные заболевания, 2010
    Состоит из 21 страницы. Включает в себя такие болезни: СПИД, Туберкулёз, Венерические заболевания (сифилис, гонорея), Сибирская язва, Сыпной тиф, Болезнь Боткина, Холера, Чума, Дифтерия, Грипп (свиной,
  7. Шпаргалка. Інфекційні захворювання, 2010
    Брюшной тиф.Паратиф А и В.Холера.Амебиаз.Иерсиниозы.Аскаридоз. Трихинеллез.Сыпной тиф, б-нь Брилля-Цинссера.Эхинококкоз. Энтеробиоз.Ку-лихорадка.Лайм-боррелиоз.Лептоспироз.Туляремия.Сибирская язва. Менингококковая инфекция.Чума.Столбняк.Бешенство.Орнитоз. Легионеллез.Рожа.Грипп.Пищевые
  8. Шпаргалка. Ответы к экзамену по инфекционным болезням, 2011
    Ответы к экзамену по инфекционным заболеваниям. Включают в себя краткие ответы на экзаменационные вопросы кафедры БГМУ. Оглавление: сыпной тиф, брюшной тиф, паратифы, сальмонеллёз, чума, холера, сибирская язва, методы борьбы с дегидратацией, ОКИ, грипп и т.
  9. ЛИМФАДЕНИТ
    Лимфаденит - воспаление лимфатических узлов. Различают регионарный и генерализованный лимфаденит. Основные возбудители Регионарный лимфаденит встречается при многих инфекционных заболеваниях (стрептококковая инфекция, туберкулез, туляремия, чума, болезнь кошачьей царапины, сифилис, венерическая лимфогранулема, мягкий шанкр, генитальный герпес и др.) Генерализованный лимфаденит может
  10. ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН ЗАНЯТИЙ
    Практические занятия Занятие 1. а) Организация работы инфекционного стационара и противоэпидемического режима в нем. б) Методика обследования инфекционного больного. Занятие 2- 3. Брюшной тиф, паратифы А и В. Занятие 4- 5. Сальмонеллезы и другие острые диарейные инфекционные заболевания. Занятие 6- 7. Дизентерия (шигеллез). Занятие 8- 9. Ангина. Занятие
  11. ЗАБОЛЕВАНИЯ, ПЕРЕДАЮЩИЕСЯ ЧЕЛОВЕКУ
    К сожалению, некоторые инфекционные и инвазионные заболевания домашних кошек представляют угрозу и для человека, в особенности они опасны для маленьких детей. Такие болезни, которые передаются от животных к человеку, называют зооантропонозами. К ним относятся: бешенство, боррелиоз, лептоспироз, туберкулез, чума, микроспория, парша, пастереллез, сальмонеллез, токсокароз, токсоплазмоз,
  12. ЧУМА СВИНЕЙ (КЛАССИЧЕСКАЯ ЧУМА СВИНЕЙ)
    Инфекционное, высококонтагиозное вирусное заболевание, характеризующееся при остром течении септицемией и геморрагическим диатезом, при подост-ром и хроническом - крупозной пневмонией и крупозно-дифтеритическим колитом. В естественных условиях чумой болеют только домашние и дикие свиньи всех пород и возрастов; более восприимчивы к вирусу высокопородные свиньи. Возбудитель - РШ-содержащий
  13. Чума
    ЭТИОЛ. Yersinia pestis. ФП: экзо- и эндотоксины. Ферм.: гиалорунидаза, коагулаза, гемолизин, фибринолизин. Очаги: первичн. и синантропн. Переносчики: разл. виды блох. ПУТИ: 1) трансмиссивн. (укус блохи - срыгив. «чумной блок», втирание фекалий); 2) контктн. (при снятии шкур, разделке мяса); 3) алиментарн.; 4) аэрогенный (от больных легочн. ф-мой). П-З. Место внедрения - лимфа - ЛУ - размн. -
  14. Определение
    - классическая чума это факторная вирусная инфекционная болезнь свиней, которой свойственна эстафетной передачей возбудителя инфекции. Эта болезнь протекает хронически без заметных клинических и патологоанатомических изменений среди диких аборигенных свиней в определенных регионах земного шара. При проникновении ее возбудителя к одомашненным свиньям, особенно к свиньям новых пород и породных
  15. ИЕРСИНИОЗЫ
    ЧУМА Наиболее известный иерсиниоз - печально знаменитая бубонная чума, которая вызывается бактериями Yersinia рestis. Заболевание относится к зооантропонозам и может передаваться человеку не только от грызунов, но и от кошек, которые заражаются, поедая инфицированных иерсиниями грызунов. Переносчиком бактерий являются блохи. Как правило, заболевание у кошек протекает в легкой форме или
  16. КРИТЕРИИ ВКЛЮЧЕНИЯ БОЛЕЗНЕЙ В СПИСОК МЭБ
    Статья 1.2.1. Включение болезни в список МЭБ производится на основе следующих критериев: Статья 1.2.2. Критерии Ст. 1.2.1. применяются в соответствии со следующей схемой принятия решений: В Список МЭБ включены следующие болезни: Статья 1.2.3. 1. В категорию "болезни разных видов животных" включены: - бешенство - болезнь Ауески
  17. ЧУМА
    Чума - острое инфекционное заболевание, характеризующаяся тяжелой формой общей интоксикацией, специфическим поражением лимфатических узлов, легких и других органов. Клиническая диагностика Инкубационный период от нескольких часов до 10 дней (чаще 3-6 дней). Начало внезапное. Высокая температура, интоксикация, нарушение сознания, бред. Поражение сердечно-сосудистой системы.
  18. Определение.
    Африканская чума - это факторная вирусная инфекционная болезнь свиней,которой свойственна эстафетная передача возбудителя инфекции.Эта болезнь распространена в странах южной и центральной Африки среди диких аборигенных свиней (кустарниковые - Potamochoerus, бородавочники - Phacochoerus и некоторые другие виды). Вековая коэволюция с возбудителем инфекции в естественных условиях привела
  19. БОЛЕЗНИ, НЕ РЕГИСТРИРУЕМЫЕ НА ТЕРРИТОРИИ РОССИИ
    Ветеринарные врачи испытывают трудности в постановке диагноза при болезнях, не встречающихся ранее на территории России, которые могут быть завезены из-за рубежа, и в принятии решений о путях возможного использования продуктов животноводства, полученных от больных животных. Занос инфекционных болезней на благополучные территории может привести к их широкому распространению среди домашних
  20. Чума крупного рогатого скота
    Чума крупного рогатого скота (pestes bovina) остро протекающая, чрезвычайно контагиозная болезнь крупного рогатого скота, характеризующаяся постоянной высокой лихорадкой, геморрагическим диатезом, воспалительно-некротическими изменениями слизистых оболочек преимущественно пищеварительного тракта, системным поражением лимфоидной ткани. Этиология. Возбудитель относится к семейству
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...