Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Приватні акмеологичні принципи |
||
Принцип суб'єкта діяльності отримав багаторазову і багаторівневу конкретизацію, починаючи від визначення педагогічної системи та її функціональних компонентів, розроблених Н.В. Кузьміної. А.А. Деркач виділив у діяльності її принципові функціональні макрокомпоненти: - гностичний, що складається в використовуваної системі знань і здатності до операциональному, продуктивного застосування їх діяльності: - проектувальний, який пов'язаний з цільовим характером діяльності, що дозволило набагато більш конкретно зв'язати способи здійснення діяльності з передбачуваними її етапами, подіями, рівнями здійснення і т.д. - конструктивний, в розуміння якого закладена суть акмеологічного підходу: конструктивність дає оптимізацію системи діяльності та способу діяльності суб'єкта, вона виключає стихійний випадковий характер діяльності, мінімізує помилки і «відмови», знижує «ціну» здійснення діяльності . - організаторський компонент діяльності висловлював методологічну тенденцію зближення понять «діяльність» та «організації», яка вже намітилася в теорії управління. Він одночасно вказує і на завдання впорядкування всіх складових, усіх ланок діяльності та на зв'язок прогнозирующего, проектує, тобто інтелектуального способу організації діяльності з практичним здійсненням. - комунікативний компонент відповідав наростаючого в психології усвідомлення того, що діяльність це не тільки діяльність індивідуального суб'єкта, але носить спільний кооперативний характер (Б.Ф. Ломов). К.А. Абульханова конкретизувала принцип суб'єкта діяльності. Суб'єкт діяльності це нове, перетворене якість особистості, яке означає повну перебудову всієї системи її психічної організації, а не тільки включення здібностей, цілей і відповідність її потребам. Принцип суб'єкта діяльності в акмеології дозволяє розкривати шляхи найбільш повного і задовольняє саму особистість самовираження в професії, що є умовою творчості і дозволяє забезпечувати найвищу соціальну, професійну ефективність діяльності і кадрів різних професій. Принцип життєдіяльності. Принцип життєдіяльності є конкретним і основоположним для акмеології і історично і теоретично, і логічно (А.А. Деркач). Поняття акме пов'язано з життєвим шляхом особистості, з її життєвими вершинами (П.А. Флоренський, Н.І. Рибников, Б.Г. Ананьєв, А.А. Бодальов). Цей принцип визначає методологічну проблему не кінцева вершини, а співвідношення вершини як досягнутого людиною максимуму і його ще не повністю реалізованих при цьому можливостей, його творчого невичерпного потенціалу (А.А. Бодальов). Вдосконалення і самовираження людини є процес постійного сходження, а не точка, не результат. Досягнутий рівень відкриває новий спектр об'єктивних можливостей людині, множачи його сили (К.А. Абульханова-Славська). Принцип життєдіяльності та теорія життєвого шляху дозволили К.А. Абульхановой-Славської розробити поняття стратегії життя, пов'язане з поданням про її суб'єкті як спрямовує і регулює, організуючим хід свого життя. Для акмеології центральним стає не тільки принцип життєдіяльності, теорія життєвого шляху, біографічний підхід, але принцип особистості як суб'єкта життя. Він означає «оволодіння» особистістю умовами свого життя, створення їй вторинних умов життя шляхом побудови особливих життєвих опор, життєвих відносин і позицій (К.А. Абульханова-Славська). Для акмеології, у цьому зв'язку, особливої актуальності набуває поняття життєвої або тимчасової перспективи. К.А. Абульханова-Славська конкретизувала його на три різні перспективи: - когнітивну, яка зводиться до теоретичних розумовою планам на майбутнє; - особистісну, яка полягає в мотивації майбутнього, в життєвих і особистісних ще не реалізованих резервах; - життєву, яка зводиться до соціальних можливостей і перспективам особистості, яка зробила кар'єру не лише в професії, але і в самому житті. Функція принципу суб'єкта життя і життєдіяльності для акмеології визначається тим, що дозволяє побачити місце і роль, зміст і значення діяльності, праці в життєвому шляху особистості, зрозуміти життя як завдання самореалізації особистості, яку вона, перш за все , здійснює у справі усього свого життя (А. Принцип потенційного і актуального. До числа акмеологічних віднесений принцип потенційного і актуального, імпліцитного і експліцитного (С.Л. Рубінштейн). Це загальнофілософський принцип дозволяє зрозуміти саму особистість як проективну, перспективну, не вичерпується готівкою даними систему. Для акмеології він служить в двоякою функції: - методологічного орієнтира на резерви, можливості особистості, які можуть реалізуватися в майбутньому їй самій або при акмеологичної підтримці; - практико-діагностичного орієнтира. Він передбачає використовувати при діагностиці готівкового стану особистості не стільки констатують, вимірювальні, скільки проективні процедури. На етапі самої акмеологичної підтримки (ігротехнік, тренінгів) він орієнтує на суб'єкта, його рефлексію як на самостійні способи множення особистістю свого потенціалу, як на засоби розширення її свідомості (О.С. Анісімов). Поняття імпліцитність зводиться до поняття неіспол'зованност', незавантаженість. Розгорнулися останнім часом дослідження соціального мислення показали, що особистість не так часто і не повністю використовує свої інтелектуальні ресурси, не «завантажує» свій інтелект, прагне до вирішення більш легких або стандартних завдань (К.А. Абульханова-Славська). Завдання акмеології полягає в тому, щоб перешкоджати випадковому, стихійному «використання» людиною своїх психічних ресурсів, відкрити шлях і мотивацію повноцінної самореалізації (А.А. Деркач). Принцип зворотного зв'язку. Стосовно до акмеології принцип зворотного зв'язку має наступний зміст: висловлюючись, об'ектівіруясь в житті, професії, спілкуванні, особистість отримує не тільки результати цієї об'єктивації - результати праці, оцінки людей, зайняту посаду в кар'єрі, а й сприймає себе в новій якості - втіленої у формах свого життя, своєї діяльності. Цей невимовної ні соціально, ні професійно результат краще за інших дає їй показники успішності, продуктивності своїх дій. Зворотній зв'язок - це підтримка, підтвердження правильності для людини того шляху, яким він іде, того ставлення, яке він проявив, підтвердження адекватності темпів, якими він йде до мети, моральності способів їх досягнення. Активність особистості «харчується» цієї зворотним зв'язком, підтримується їй, орієнтується або переорієнтується (К.А. Абульханова-Славська). Зворотній зв'язок утворює основу оціночної діяльності особистості, її затвердження або заперечення тих або інших проявів, результатів, визнання-невизнання, прийняття як важливих чи другорядних. Зворотній зв'язок є розкриття опосередкованого характеру самопізнання особистості через самореалізацію (А.А. Деркач). |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Приватні акмеологичні принципи" |
||
|