загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Брадзот

Брадзот (Bradsot) - гостра неконтагіозна токсикоінфекція овець, що характеризується геморагічним запаленням слизової оболонки сичуга й дванадцятипалої кишки та дегенеративними змінами па- ренхіматозних органів.

Історична довідка. На початку ХІХ ст. захворювання було дуже поширене серед овець у ряді країн Північної Європи, де його плутали із сибіркою. Першим хворобу описав Краббе (1875). Самостійну природу брадзоту довів у 1888 р. норвезький дослідник Нільсон, який виділив збудник від хворих тварин. У колишньому Радянсь- кому Союзі брадзот вперше був установлений К. П. Андрєєвим у

1929 р. в Узбекистані. Нині захворювання реєструється в усіх країнах світу з інтенсивним вівчарством незалежно від географічної зони та кліматичних умов. Економічні збитки, яких завдає брадзот, дуже великі і складаються з вартості загиблих овець (летальність при надгострому перебігу може досягати 90 - 100 %) та витрат на проведення профілактичних і карантинних заходів.

Збудники хвороби - спорові токсиноутворювальні анаероби - C. septicum, C. novji (C. oedematiens) та C. perfringens. Основну роль в етіології хвороби відіграє C. septicum - тоненька, поліморфна, грампозитивна рухлива паличка розміром (2,5...10) ? (0,8...2) мкм, капсул не утворює. Спори мають овальну форму, розміщені субтермінально. Добре культивуються на всіх живильних середовищах для анаеробів. У бульйоні Кітт - Тароцці через 16 - 20 год спричинює інтенсивне помутніння, утворення газу з наступним випаданням осаду та проясненням бульйону. У мозковому середовищі росте з утворенням газу, почорніння не викликає. На кров'яному агарі Цейсслера виявляється у вигляді ніжного вуалеподібного нальоту або круглих колоній з прозорою зоною гемолізу.

C. novji (C. oedematiens) - велика, (4...8) ? (1...1,5) мкм, поліморфна, пряма з обрубленими або закругленими кінцями, грампозитивна паличка, капсул не утворює. Спори мають округлу або овальну форму, розміщені субтермінально. На середовищі Кітт - Тароцці через 48 год інкубації зумовлює інтенсивне помутніння зі слабким газоутворенням та неприємним запахом. На кров'яному агарі Цейсслера утворює колонії з нерівними бахромчастими краями, оточені зоною гемолізу. В процесі росту на живильних середовищах, а також в організмі тварин утворює надзвичайно сильний токсин.

Cl. perfringens - товста грампозитивна нерухома паличка з заокругленими кінцями розміром (4...8) ? (0,6...1,5) мкм. Культивується на всіх живильних середовищах для анаеробів, надзвичайно активний в біохімічному відношенні, утворює складний екзотоксин. З лабораторних тварин до всіх видів клостридій дуже чутливі морські свинки. Збудник у споровій формі надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі та до фізико-хімічних факторів. У землі залишається життєздатним роками, при кип'ятінні руйнується лише через 60 хв.

Епізоотологія хвороби. Захворювання уражає овець і кіз різних порід і статі. Хвороба частіше спостерігається у маток, а також у молодих, добре вгодованих, малорухливих тварин у віці від 3 міс до року. За пасовищного утримання хворіють доросліші вівці, а за стійлового - ягнята 3 - 7-місячного віку. Виникненню та поширенню брадзоту сприяє різке охолодження або перегрівання тварин, поїдання промерзлого, вкритого інеєм корму, випасання по снігу, росі, інею в зонах заливних лук, у низинах рік, напування тварин зі стоячих водойм. Джерелом збудника є хворі вівці та кози, а також бацилоносії, що виділяють збудник з фекаліями. Факторами передавання клостридій можуть бути несвоєчасно прибрані трупи, вода, корми, кошари, пасовища, контаміновані фекальними виділеннями хворих і перехворілих тварин, а також сіно, заготовлене на неблагополучних луках, силос та інші корми, забруднені землею. Зараження відбувається аліментарно через травний канал. Захворювання реєструється пе- реважно восени, взимку і рано навесні під час різкого похолодання.

Брадзот проходить у вигляді спорадичних випадків та невеликих ензоотій. У багатьох господарствах спостерігається щороку у зв'язку з надзвичайно тривалим збереженням збудника в землі, що забезпечує стаціонарність інфекції. Захворюваність при брадзоті становить 15 - 20 %, летальність при надгострому перебігу може досягати 100 %.
трусы женские хлопок


Патогенез хвороби не вивчено. Вважають, що в основі захворювання та загибелі тварин лежить інтоксикація організму внаслідок всисання токсинів збудників, які швидко і в значній кількості розмножуються в кишках.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період надзвичайно короткий. Перебіг хвороби найчастіше блискавичний (надгострий), звідки й назва - «брадзот» (датський термін - «швидка хвороба»). Значно рідше спостерігається гострий перебіг хвороби. При б л и с к а в и ч н о м у перебігу захворілі тварини гинуть раптово, з ознаками сильної тимпанії, судом, скреготіння зубами. Нерідко здорових напередодні овець знаходять уранці мертвими.

У разі г о с т р о г о перебігу в хворих тварин спостерігають лихоманку, пригніченість, прискорення дихання, відсутність жуйки, різкі невпорядковані рухи, виділення з ротової порожнини пінистої кров'янистої слини. У ділянці голови, підщелепового простору та язика іноді відмічають набряки, досить часто спостерігаються здуття і біль у ділянці живота, кров'яний пронос. Хворі тварини через 2 - 8 год після початку хвороби гинуть з ознаками загальної слабкості та асфіксії.

Патологоанатомічні зміни. Трупи тварин, загиблих від брадзоту сильно роздуті, кров погано згортається. Характерною особливістю є дуже швидке розкладання трупа. З ротової й носової порожнин та ануса виділяється піниста кров'яниста рідина. У підшкірній клітковині, в ділянці голови, шиї та підгрудка знаходять кров'янисті інфільтрати з дрібними пухирцями газу. На серозних і слизових оболонках плеври, очеревини, глотки, трахеї, бронхів виявляють дрібні крововиливи. Характерними є ураження слизової оболонки сичуга й дванадцятипалої кишки - геморагічне запалення та виразки. Легені набряклі, печінка переповнена кров'ю, на її поверхні спостерігають дрібні жовтувато-сірі осередки некрозу. М'яз серця в'ялий, на епікарді та ендокарді - крововиливи. Селезінка не змінена.

Діагноз установлюють на підставі типових клінічних ознак та епізоотологічних даних, підтверджують бактеріологічним дослідженням патологічного матеріалу.

Лабораторна діагностика. Включає мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, посіви на живильні середовища і зараження лабораторних тварин. Для дослідження в лабораторію надсилають шматочки паренхіматозних органів (за наявності - некротичні ділянки печінки), трубчасту кістку, ексудат грудної й черевної порожнин, набряклу тканину, інфільтрат підшкірної клітковини, частину дванадцятипалої кишки, перев'язану з обох кінців, змінені ділянки стінки сичуга. Патологічний матеріал відбирають тільки зі свіжих трупів, не пізніш як через 4 год після загибелі тварини, оскільки в кишках овець після загибелі відбувається швидке розмноження анаеробних мікроорганізмів та проникнення їх в органи й тканини.

При мікроскопічному дослідженні патологічного матеріалу в разі наявності хвороби виявляють грампозитивні палички Cl. septicum i Cl. oedematiens з термінально розміщеними круглими спорами.

В посівах з патологічного матеріалу на середовищі Кітт - Тароцці спостерігається рівномірне помутніння і газоутворення, на глюкозо-кров'яному агарі Цейсслера - утворення вуалеподібних колоній з ніжними відростками та зоною гемолізу. Заражені внутрішньом'язово морські свинки гинуть упродовж 16 - 24 год. У мазках-відбитках, зроблених з поверхні їхньої печінки, виявляють довгі нитки збудника хвороби, а посівами на спеціальні живильні середовища проводять резіоляцію вихідної культури Cl. septicum. У разі інфікування морських свинок С. novji на місці введення культури утворюється желатиноподібний драглистий набряк.

Діагноз на брадзот вважають установленим у разі виділення з патологічного матеріалу клостридій з властивостями, характерними для збудників хвороби, і загибелі хоча б однієї морської свинки з двох, заражених вихідним патологічним матеріалом або виділеними культурами клостридій, з типовою для збудників патологоанатомічною картиною, і виділенням з її органів культури збудника, загибелі хоча б однієї морської свинки з двох, заражених вихідним патоло- гічним матеріалом, за наявності в неї типової для цього збудника патологоанатомічної картини та виділення від неї культури збудника, якщо навіть у посівах з вихідного патологічного матеріалу культури збудника не виділено.
Термін дослідження - до 8 діб.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення сибірки,інфекційної ентеротоксемії овець, бабезіозу, пастерельозу, отруєння травами - аконітом і ефедрою. При сибірці селезінка сильно збільшена в розмірах, розм'якшена, на розрізі витікає густа рідина темно-червоного кольору. Під час мікроскопічного дослідження мазків з крові виявляють збудника хвороби. Для інфекційно ї ентеротоксемії характерне розм'якшення нирки. Відсутні запалення та виразки слизової оболонки сичуга, ураження печінки, серозно-геморагічний інфільтрат у підшкірній клітковині. Вирішальним є виділення культури відповідної хвороби.

Піроплазмоз виключається мікроскопією мазків з периферичної крові. Пастерельоз супроводжується ураженням внутрішніх органів і верхніх дихальних шляхів. У посівах з патологічного матеріалу виділяють культуру пастерел. При підозрі щодо отруєння трава м и досліджують пасовища на наявність аконіту та ефедри. Крім того, при отруєнні аконітом спостерігають характерні для захворювання множинні крововиливи під серозною оболонкою кишок.

Лікування. Специфічної терапії не розроблено, а симптоматичне лікування в разі надгострого перебігу хвороби малоефективне у зв'язку з її швидкоплинністю. При гострому перебігу рекомендують антибіотики (біоміцин, синтоміцин, тераміцин) у дозах для дорослих тварин - 0,5 - 1,0 г, для ягнят - 0,2 г на 1 кг маси, а також симптоматичну терапію.

Імунітет. Для активної імунізації овець запропоновано дві вакцини - бівалентну вакцину проти брадзоту та інфекційної ентеротоксемії овець і полівалентну концентровану гідроксидалюмінієву вакцину проти цих двох захворювань, а також злоякісного набряку овець і дизентерії ягнят. Щеплюють усе поголів'я овець, починаючи з 3-місячного віку. Вакцину вводять внутрішньом'язово дворазово, з інтервалом між першим і другим введеннями 20 - 30 діб. Імунітет у щеплених тварин настає через 10 - 12 діб після другої вакцинації і триває 4 - 5 міс. Використовують також полівалентний анатоксин проти клостридіозів овець.

Профілактика та заходи боротьби. Полягають передусім у додержанні зооветеринарних правил під час випасання, годівлі, напування, утримання та догляду тварин. Слід постійно стежити за санітарним станом пасовищ та водопоїв, не допускати поїдання вівцями промерзлого, вкритого інеєм корму, використання води з мілких заболочених і забруднених водойм. У неблагополучних щодо брадзоту господарствах слід щороку проводити запобіжні щеплення овець за 30 - 45 діб до вигону їх на пасовища полівалентною конце- нтрованою гідроксидалюмінієвою вакциною проти брадзоту, інфекційної ентеротоксемії, злоякісного набряку овець і дизентерії ягнят. У разі появи захворювання господарство оголошують неблагополуч- ним щодо брадзоту, в ньому запроваджують відповідні обмеження. У неблагополучних господарствах забороняється введення, виве- дення та прогін овець, проведення стриження й кастрації до припинення хвороби.

Не дозволяється забій та використання в їжу м'яса хворих овець, доїння та використання молока хворих овець, знімння шкур із загиблих тварин. Хворих та підозрюваних щодо захворювання овець негайно ізолюють і лікують. Здорових овець переганяють на інші пасовища або переводять на стійлове утримання і щеплюють полівалентною концентрованою гідроксидалюмінієвою вакциною проти брадзоту, інфекційної ентеротоксемії, злоякісного набряку овець та дизентерії ягнят. Трупи овець утилізують або спалюють разом зі шкурою.

Приміщення та інші об'єкти дворазово з інтервалом 1 год дезінфікують 5 %-м розчином гарячого формальдегіду або їдкого натру, просвітленим розчином хлорного вапна з вмістом активного хлору 3 %, а також 10 %-м гарячим розчином сірчано-карболової суміші, 10 %-м розчином хлориду йоду. Гній і залишки кормів спалюють. Обмеження з господарства знімають через 20 діб після останнього випадку загибелі тварин від захворювання на брадзот, проведення остаточної дезінфекції та всіх інших заходів, передбачених чинною інструкцією.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Брадзот"
  1. БРАДЗОТ ОВЕЦ
    Остро протекающая, неконтагиозная болезнь, характеризующаяся геморрагическим воспалением слизистой оболочки сычуга, двенадцатиперстной кишки и тяжелой формой интоксикации. Возбудитель - анаэробы CI. septicum и CI. oedematiens. Восприимчивы овцы и козы, независимо от возраста и пола. Споровая форма возбудителей очень устойчива во внешней среде, к воздействию физических и химических факторов.
  2. Брадзот овец
    Брадзот (bradzot) - остро протекающая инфекционная болезнь, характеризующаяся геморрагическим воспалением слизистой оболочки сычуга и двенадцатиперстной кишки, перерождением паренхиматозных органов, образованием газов в пищеварительном тракте. Этиология. Возбудитель - Cl. septicum и Cl. oedematiens. Первый был выделен в 1888 г. И. Нильсеном, второй - в 1932 г. Мак Ивенем. У овец, больных
  3. НЕКРОТИЧЕСКИЙ ГЕПАТИТ ОВЕЦ
    Некротический гепатит овец (лат. - Infectious nercotica; англ. -Black disease; черная болезнь) - остро протекающая токсико-инфекционная болезнь овец, характеризующаяся некротическим поражением печени и быстрой гибелью заболевших животных (см. цв. вклейку). Историческая справка, распространение, степень опасности и ущерб. О заболевании овец под названием «черная болезнь», сходном с брадзотом,
  4. БРАДЗОТ ОВЕЦ И КОЗ
    Брадзот (лат. - Hepatizis infectiosa necrotica, Bradsot; англ. - Вгаху) - исключительно острая неконтагиозная токсико-инфекционная болезнь овец и коз, характеризующаяся геморрагическим воспалением слизистой оболочки сычуга и двенадцатиперстной кишки, накоплением газов в желудке и гибелью заболевших животных (см. цв. вклейку). Историческая справка, распространение, степень опасности и ущерб.
  5. Инфекционная анаэробная энтеротоксемия овец
    Анаэробная энтеротоксемия - (enterotoxaemia infectiosa anaerobica) - (син.: размягченная почка, болезнь переедания, травяная болезнь и т. п.) - тяжело протекающая болезнь, проявляющаяся геморрагическим энтеритом, нервными явлениями, поражением почек и признаками общей интоксикации. Эпизоотологические данные. К инфекционной энтеротоксемии восприимчивы овцы, болеют и другие животные (крупный
  6. Способы обеззараживания навоза
    В зависимости от технологии содержания животных получают навоз подстилочный (влажность 68-85%), полужидкий (влажность 86-92%), жидкий (влажность до 97%) и навозные стоки (влажность более 97%). Удаление, обработку, хранение, транспортирование и использование навоза осуществляют с учетом требований охраны окружающей среды, обеспечения максимальной чистоты помещений и рекомендуемого
  7. ЗЛОКАЧЕСТВЕННЫЙ ОТЕК
    Злокачественный отек (лат. - Oedema malignum, septicaemia gangrenosa; англ. - Malignant oedema, gas gangrena, big head; раневой газовый отек, газовая гангрена) - остро протекающая неконтагиозная раневая токсикоинфекция животных и человека, вызываемая группой патогенных клостридии и характеризующаяся воспалительными отеками с образованием газов, некрозом пораженных тканей и интоксикацией организма
  8. АНАЭРОБНАЯ (ИНФЕКЦИОННАЯ) ЭНТЕРОТОКСЕМИЯ
    Анаэробная энтеротоксемия - неконтагиозная токсико-инфекционная болезнь животных многих видов, преимущественно молодняка, характеризующаяся общим токсикозом с признаками поражения нервной системы и желудочно-кишечного тракта, возникающая в результате интенсивного размножения в кишечнике С. perfringens и всасывания образовавшихся при этом токсинов. Вид С. perfringens представлен пятью типами: А,
  9. Общая характеристика существующих классификаций
    Классификация инфекционных болезней имеет цель объединить их в группы на основе какого-либо общего значимого признака. Это делают для того, чтобы лучше находить общее, для этих болезней в вопросах диагностики, профилактики, выяснения причин их возникновения, характера распространения и др. К тому же, требуется такая группировка инфекционных болезней, которая позволила бы
  10. ВЕТЕРИНАРНО-САНИТ АРНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ НА ТРАНСПОРТЕ
    Ветеринарные врачи (фельдшеры) должны строго следить за соблюдением ветеринарно-санитарных правил в местах погрузки и выгрузки животных, за состоянием фуража и мест водопоя, перед погрузкой скота и птицы осматривать вагоны. Они также следят за проведением профилактических и вынужденных дезинфекций мест погрузки и выгрузки скота и птицы. При обнаружении на железнодорожном и водном транспорте
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...