загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Ботанічний опис

1.





Біологічна класифікація



Чемериця біла

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

Streptophytina

Ембріофіти (Embryophyta)

Судинні (Tracheophyta)

Euphyllophyta

Насінні (Spermatophyta)

Покритонасінні (Magnoliophyta)

Клас: Однодольні (Liliopsida)

Порядок: Лілієцвіті (Liliales)

Родина: Melanthiaceae

Рід: Чемериця (Veratrum)

Вид: Чемериця біла

Біноміальна назва: Veratrum album L .

Народні назви: Чемеринчик смертоїд, чихотка, вовчок, кукольник, чемерка, чемерник, жимериця, жовта чемериця, гірська чемериця, тарганник, чемерика, чемерниця, черкес, чимiр.

Спосіб зберігання препарату: Список Б.

Товарна форма препарату: Випускають кореневище і настойку. (18, 19, 22)





Чемериця - це багаторічна трав'яниста рослина. На території України поширено кілька видів: чемериця Лобеля (Veratrum Lobelianum Bernеh) та чемериця біла (Veratrum album). Щодо практичного застосування: володіє протипаразитарною дією, блювотний і протиревматичний засіб. Використовують при гіподерматозі рогатої худоби та для посилення травлення. Інсектицидна і ратицидна дія коренів чемериці була відома ще за часів Римської імперії.
трусы женские хлопок
(5, 17)

Кореневище товсте, коротке, обсаджене численними шнуровидними білуватими коренями. Стебло квітучої рослини однорічне, прямостояче, дудчасте, заввишки до 1,5 м, в нижній частині покрите листочковими піхвами,а у верхній частині - пухнасте. Листки великі, цілокраї, спіральне розміщені, численні, вздовж складчасті, зверху голі, зісподу опушені, звужені внизу в широкі піхви; нижні листки яйцевидно-еліптичні або

еліптичні, верхні - ланцетні.

Кореневище повинне рости не менше 10 років поки викине квітку. А до цього, кожен день розвивається тільки листочки, які своїми трубчастими піхвами утворюють обманну вісь в глибині якої знаходиться трьохгранна брунька. Квіти полігамні, зсередини брудно-білі, зовні зеленуваті і злегка пухнасті, зібрані у верхівці мітлоподібного суцвіття. Нижні квіти плодоносні, верхні - безплідні. Тичинок 6, маточка з трьох плодолистиків, зав'язь верхня. У чемериці чорної (V. nigrum L.) - квіти темно-пурпурові, зібрані в суцвіття - вузьку волоть.
Оцвітина проста, шестироздільна, з видовжено еліптичними або видовжено-обернено- яйцевидними, загостреними й звуженими до основи і дрібнозубчастими по краю частками. Плід - яйцевидно-еліптична, тригранна коробочка (до 2,5 см завдовжки). Насіння - світло-буре, блискуче продовгувате, сплюснуте, дрібненьке. (1, 2, 19)

Чемериця біла (Veratrum album) - дуже подібна до чемериці Лобеля. Відрізняється лише чисто білим цвітом і горизонтально відростаючими віточками суцвіття.

Цвіте з червня до початку серпня. Росте поодиноко, виділяється на загальному фоні величиною та яскраво зеленим кольором. Чемериця Лобелієва росте на вологих луках, між чагарниками хвойних і мішаних лісів Карпат, Полісся, Лісостепу; чемериця чорна - в лісах, зрідка на Поліссі та на півночі Степу; чемериця біла - на альпійських луках у Карпатах. Тіньовитривала рослина.

Використовують кореневище з корiнням. Заготовляють восени пiсля вiдмирання надземної частини рослини (вересень-жовтень), можна і рано навесні, викопують і старанно очищають від землі і добре миють у холодній воді. Потім відрізують та відкидають надземні частини і сушать.

Здавна настої кореня чемериці використовували для знищення комах-шкідників.

Бджоли можуть збирати з чемериці пилок і нектар, отруюючись при цьому. (21)
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Ботанічний опис"
  1. Діагностика
    Діагноз на отруєння слід ставити виходячи з комплексу даних, що грунтуються на: анамнезі, клінічних симптомах, результатах патолого-анатомічного розтину та хіміко-токсикологічного дослідження кормів, води, органів і тканин загиблих або вимушено забитих тварин. Важливе значення при встановленні діагнозу мають анамнестичні дані. При зборі анамнезу необхідно обов'язково вияснити клінічний стан
  2. Профілактика
    Профілактика отруєння має формується на системі заходів: - правильної організації годівлі тварин, - перевірці стану пасовищ, - проведенні робіт щодо знищення отруйних рослин на полях. Корми перед згодовуванням слід оглянути. Підозрілі корми використовують малими порціями лише після попередньої перевірки їх шляхом контрольного згодовування кільком тваринам або
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...