Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВетеринарія
« Попередня Наступна »
А. Ф. Каришева. Спеціальна епізоотологія, 2002 - перейти до змісту підручника

Анаеробна дизентерія молодняку

Анаеробна дизентерія молодняку (Dysenteria anaerobica agnorum suum, bovum et caprarum) - гостра інфекційна хвороба новонароджених ягнят, поросят, телят і козенят, що характеризується загальною інтоксикацією, діареєю, геморагічним запаленням кишок та високою летальністю.

Історична довідка. Захворювання ягнят з клінікою дизентерії вперше було описано в Англії на початку XVIII ст. Деллінг і Гайгер з'ясували (1923) етіологію хвороби і дали їй назву, що існує й дотепер. У поросят кривавий пронос вперше був описаний угорськими дослідниками Детро та Рогомі (1924), у телят - австралійцями Росе і Едгаром (1936). У колишньому Радянському Союзі анаеробну дизентерію ягнят було встановлено в 1936 р. (М. Д. Поликовський), поросят - у 1946 р. (Щенников).

Анаеробна дизентерія реєструється в багатьох країнах світу і завдає значних збитків, що пов'язані передусім з винятково високою, майже 100 %-ю летальністю новонароджених тварин.

Збудник хвороби - Clostridium perfringens типу В - у ягнят; С, іноді В, А - у поросят; D, рідко А, С - у телят. Клостридії являють собою нерухомі короткі, 4...8 мкм, товсті, 1...1,5 мкм, грампозитивні анаеробні палички з обрубленими або ледь заокругленими кінцями.

Є постійними мешканцями травного каналу у здорових дорослих тварин, дуже поширені у зовнішньому середовищі. В організмі тварин та на живильних середовищах з кров'яною сироваткою утворюють капсули і спори. Спори розміщені центрально, тому клостридії мають вигляд веретена. Добре ростуть на живильних середовищах для анаеробів - Кітт - Тароцці, Вілліса - Хобса, Вільсона - Блера, глюкозо-кров'яному агарі Цейсслера, мозковому та молочному середовищах.

Ріст на рідкому м'ясо-печінковому живильному середовищі відмічається вже через 2 год після посіву, характеризується значним помутнінням бульйону, інтенсивним газоутворенням. Через 2 - 3 доби ріст припиняється, клостридії поступово осідають на дно, утворюючи значний осад, середовище стає прозорим. На поверхні глюкозо-кров'яного агару Цейсслера формують округлі опуклі колонії з рівними краями, спочатку сірувато-білого, а згодом світло-зеленого кольору. Навколо колоній чітко проглядається зона гемолізу. На мозковому середовищі спостерігається швидкий ріст та інтенсивне спороутворення, середовище набуває рожевого кольору. Молоко під час росту клостридій швидко згортається, потім звурджується, виділяючи газ. На залізо-сульфітному агарі Вільсона - Блера клостридії вже через 1 - 2 год утворюють зелено-чорні колонії, у стовпчику агару - дископодібні, сочевицеподібні колонії. Спостерігається почервоніння, опалесценція середовища Вілліса - Хобса.

Клостридії мають різко виражені цукролітичні властивості, зброджують майже всі вуглеводи з утворенням кислоти й газу, розріджують желатину. В організмі тварин і на живильних середовищах утворюють сильні токсини. До збудника чутливі морські свинки, кролики, голуби, білі миші.

Клостридії дуже стійкі у зовнішньому середовищі: в ґрунті зберігаються 16 - 20 міс, у воді - близько 20 міс, на поверхні шерсті - понад 2 роки. При кип'ятінні гинуть лише через 15 - 20 хв. Швидко інактивуються 10 %-м гарячим (70 - 80 °С) розчином їдкого натру,5 - 10 %-м розчином формальдегіду, 15 %-м гарячим розчином сірчано-карболової суміші, розчином хлорного вапна, що містить 5 % активного хлору.

Епізоотологія хвороби. Хворіють в основному ягнята тонкорунних порід віком до 5 днів, поросята-сисуни перших 3 днів життя, телята на 3 - 10-й день після народження. Інколи уражуються ягнята до 15-денного віку, поросята відлученого віку та телята під час відгодівлі. Хвороба має стаціонарний характер, проявляється в період масових окотів, опоросів, отелень у формі ензоотій і не пов'язана із занесенням збудника інфекції з інших господарств. Виникненню інфекції сприяє інтенсивне накопичення високовірулентних токсичних штамів збудника у зовнішньому середовищі, а також знижена резистентність новонародженого молодняку. У телят, що перебувають на відгодівлі, анаеробну дизентерію може спровокувати надмірне згодовування свіжоскошеної зеленої маси, коренеплодів, що містять значну кількість вуглеводів, у поросят - надмірна годівля концентрованим кормом (м'ясокістковим борошном), контамінованим токсигенними штамами клостридій.

Першоджерелом збудника інфекції є здорові дорослі тварини-бацилоносії, які виділяють клостридії з калом і контамінують молозиво, напувалки, відра, підстилку, предмети догляду. Зараження молодняку відбувається аліментарним шляхом, у ягнят - при ссанні забрудненого вимені. Після появи перших випадків хвороби основним джерелом збудника інфекції для новонароджених тварин стають хворі та перехворілі тварини. Характерним для анаеробної дизентерії є повільне, поступове наростання кількості хворих тварин з наступним охопленням майже всього новонародженого молодняку.
Захворюваність ягнят у неблагополучній отарі іноді досягає 15 - 30 %, летальність - 30 - 100 %, поросят відповідно 10 - 80 % і 50 - 100 %, телят - 10 - 60 % і 50 - 80%.

Патогенез. Після проникнення в кишки клостридії починають швидко розмножуватись і продукувати екзотоксини, спричинюючи виразки та запально-некротичні процеси в слизовій оболонці кишок. Всмоктуючись крізь ушкоджену кишкову стінку, токсини і продукти тканинного розпаду спричинюють інтоксикацію організму, дистрофічні процеси в паренхіматозних органах, розлад кровообігу.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 - 3 діб. Перебіг хвороби надгострий або гострий. Клінічна картина у молодняку різних видів тварин дуже подібна. Для н а д г о с т р о г о перебігу найхарактернішою клінічною ознакою хвороби у 1 - 2-денних ягнят є пригнічення, порушення координації рухів, задуха, судоми. Ягнята перестають ссати матку, подовгу лежать, часто гинуть без прояву характерних симптомів хвороби.

За г о с т р о г о перебігу у ягнят спостерігають кривавий пронос з домішкою слизу та бульбашок газу, відмову ссати, озноб, різке пригнічення, стан прострації. Захворюваність серед ягнят може досягати 60 %, летальність - 40 - 90 %.

У поросят також розвивається пронос, іноді бульбашковий, але кров у фекаліях буває рідко. За пі дг острого перебігу можливе одужання поросят, які потім швидко набирають у масі. Дуже тяжко анаеробна дизентерія проявляється у відлучених поросят під час формування груп дорощування та у дорослих свиней, коли хвороба супроводжується парезами, задухою, атаксією, ціанозом шкіри та слизових оболонок дихальних шляхів.

У телят спостерігається кривавий пронос, фекалії з бульбашками газу, синюшність слизових оболонок, іноді судоми, паралічі кінцівок. Захворюваність становить 5 - 10 %, летальність - близько 100%. У телят старшого віку хвороба може супроводжуватись ознаками метеоризму, тонічних судом, плавальних рухів, без кривавого проносу.

Патологоанатомічні зміни. Виявляють у тонкому відділі кишок: геморагічне запалення слизової оболонки кишок і сичуга, поодинокі або множинні виразки, некротичні осередки. Брижові лімфовузли різко збільшені, на розрізі соковиті, забарвлені у темно-червоний колір, пронизані крововиливами. У печінці й нирках спостерігаються явища застійної гіперемії, зернистої та жирової дистрофії. У легенях виявляють застійну гіперемію та набряк. Оболонки мозку набряклі, їх судини інтенсивно наповнені кров'ю. Селезінка і товстий відділ кишок під час цього захворювання за- лишаються без змін.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, аналізі клінічних ознак хвороби й патологоанатомічних змін, результатах бактеріологічних та токсикологічних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виявлення токсину у вмісті тонкого відділу кишок та виділення з патологічного матеріалу чистої культури збудника з наступним його типуванням та перевіркою на токсичність. У лабораторію для дослідження відправляють цілий свіжий труп або перев'язаний з обох кінців відрізок ураженої тонкої кишки з вмістом, а також шматочки печінки, селезінки й нирки, брижові лімфовузли, трубчасту кістку, перитонеальний ексудат.

Патологічний матеріал доставляють не пізніше ніж через 4 год з моменту загибелі тварин. При наявності в досліджуваному матеріалі токсину заражені тварини гинуть упродовж 12 год.

Для мікроскопічного дослідження готують мазки з хімусу клубової кишки або зскрібків з її слизової оболонки, забарвлюють за Грамом, Романовським - Гімза, Златогоровим, а також люмінесцентною антитоксичною сироваткою. Бактеріологічними дослідженнями передбачаються посіви з вмісту кишок і паренхіматозних органів на середовища Кітт - Тароцці, а також МПА і МПБ.

Визначення вірулентності виділеної культури клостридій проводять біопробою на 2 морських свинках, яких заражають підшкірно в дозі 0,5 - 1 мл. На місці введення вірулентної культури розвивається драглисто-желатиновий набряк. Для визначення токсичності 8 - 16-годинну культуру, вирощену в середовищі Кітт - Тароцці з 0,5 % глюкози, вводять кролику внутрішньовенно в дозі 1 - 1,5 мл, двом білим мишам - у хвостову вену або черевну порожнину по 0,5 мл. Для визначення типу токсину у вмісті кишок або виділеній культурі проводять реакцію нейтралізації з типоспецифічними сироватками.

Діагноз на анаеробну дизентерію молодняку вважають установленим у разі виявлення токсину у фільтраті вмісту тонкого відділу кишок біологічним методом та визначення типу токсину за РН з типоспецифічними сироватками; виділення з вмісту тонкого відділу кишок культури збудника з властивостями, характерними для клостридій, що продукують токсин, тип якого установлений за РН з ти- поспецифічними сироватками. Термін дослідження - 8 діб.


Диференціальна діагностика. Хворобу у ягнят потрібно відрізняти від колібактеріозу та сальмонельозу; у поросят і телят - від колібактеріозу, адено- і коронавірусної інфекції. Ко лібакте р іо з трапляється не лише у 1 - 5-денних ягнят, а й у молодняку старшого віку. Некротичного запалення і виразок слизових оболонок ки- шок при колібактеріозі не буває. Селезінка збільшена, що не характерно для дизентерії. Під час бактеріологічного дослідження виділяють збудника хвороби - серопатогенні штами Е. coli. На саль - монельоз хворіють не тільки ягнята, а й дорослі вівці. При роз- тині трупів установлюють різке збільшення селезінки, відсутність у кишках виразок, характерних для дизентерії. Під час бактеріологічного дослідження виявляють паратифозні бактерії. Аден о - і коронавірусні інфекції молодняку виключають вірусологічними дослідженнями.

Лікування. Лікування ягнят ефективне лише в початковий період хвороби. Застосовують антитоксичну сироватку проти анаеробної дизентерії ягнят та інфекційної ентеротоксемії овець, яку вводять підшкірно в дозі 200 - 400 АО двічі на день. Для лікування хвороби телят і поросят, зумовленої Cl. perfringens типів В, С і D, використо- вують антитоксичну сироватку проти анаеробної дизентерії ягнят та інфекційної ентеротоксемії овець у дозах 1000 - 3000 АО; хвороби, зумовленої Cl. perfringens типу А, - протигангренозну (медичну) сироватку в дозах 120 - 150 МО.

У стаціонарно неблагополучних господарствах сироватку вводять поросятам у перші години життя внутрішньом'язово по 5 мл, а потім повторно через 2 - 3 доби по 10 мл. Сироватку можна також давати перорально по 5 мл упродовж перших двох днів життя. Ефективність лікування підвищується в разі застосування сироватки разом з антибіотиками (пеніцилін, ампіцилін, цефалоридин, еритроміцин, ристоміцин), перорально призначають фармазин - 20 мг/кг маси, левоміцетин - 0,1 г/кг маси. З кормом дають норсульфазол 2 - 3 рази на день упродовж 3 - 5 діб у дозі 4 - 6 мг, фуразолідон - 7 мг/кг, фурацилін - 5 мг/кг. Проводять вітамінотерапію, симптоматичне лікування, застосовують тонізуючі та серцеві засоби.

Імунітет. Для створення у новонародженого молодняку пасивного імунітету проводять вакцинацію кітних вівцематок, тільних корів, супоросних свиноматок. Ягнят імунізують також антитоксичною сироваткою проти анаеробної дизентерії ягнят та інфекційної ентеротоксемії овець. У неблагополучних господарствах використовують полівалентну концентровану гідроксидалюмінієву вакцину проти брадзоту, інфекційної ентеротоксемії, злоякісного набряку овець і дизентерії ягнят. Щеплюють усе поголів'я овець з 3-місячного віку.

Вакцину вводять внутрішньом'язово, дворазово з інтервалом 20 - 30 діб у дозах: дорослим вівцям - 2 і 3 мл, ягнятам до 6-місячного віку - 1,0 і 1,5 мл. Після досягнення 6-місячного віку ягнят ревакцинують дворазово, в дозах, передбачених для дорослих овець. Імунітет настає через 10 - 12 діб після другої вак- цинації і триває 4 - 5 міс.

Профілактика та заходи боротьби. Включають проведення загальних заходів із забезпечення повноцінної годівлі вагітних маток та новонароджених тварин, очищення й санації родильних приміщень та профілакторію, створення оптимального мікроклімату для молодняку. Чітко контролюють виконання щодо своєчасного (не пізніше ніж через 2 год після народження) давання молозива новонародженим телятам. У неблагополучних господарствах усіх вагітних маток щеплюють полівалентною концентрованою гідроксидалюмінієвою вакциною проти брадзоту, інфекційної ентеротоксемії, злоякісного набряку овець і дизентерії ягнят, що містить антигени типу В, С, D.

Вакцину вводять двічі, за 50 - 40 та 25 - 12 днів до пологів відповідно в дозі 5 і 7 мл. Якщо захворювання спричинюють клостридії типу А, вагітних маток щеплюють медичним поліанатоксином типу А в дозі 3 і 4 мл з наступною ревакцинацією через 6 міс. Новонародженим ягнятам, телятам, поросятам через 1 - 2 дні після народження, а в разі спалаху хвороби - через 1 - 2 год після народження, підшкірно вводять антитоксичну сироватку проти анаеробної дизентерії ягнят та інфекційної ентеротоксемії овець, що містить антитіла проти клостридій типу В, С, D, або протигангренозну (медичну) сироватку проти збудника типу А. Хворий молодняк разом з матками ізолюють і піддають лікуванню.

У приміщенні систематично проводять очищення та дезінфекцію, поліпшують умови утримання тварин. Для дезінфекції застосовують розчин хлорного вапна, що містить 5 % активного хлору,10 %-й гарячий розчин їдкого натру (дворазово з інтервалом 1 год),15 %-й гарячий розчин сірчано-карболової суміші (триразово з інтервалом 1 год), 10 %-й підігрітий розчин хлориду йоду (дворазово з інтервалом 30 хв). Гній спалюють.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Анаеробна дизентерія молодняку"
  1. Параметры микроклимата в помещениях для лошадей
    Для взрослых лошадей температура воздуха в помещениях допускается 4-6 0С, для молодняка 6-10 0С. Относительная влажность до 85%. Воздухообмен на 1 ц массы зимой 50 м3/ч, летом - 100, в переходный период 70 м3/ч. Скорость движения воздуха зимой до 0,3 м/с, летом до 1, в переходный период до 0,5 м/с. Микробная обсемененность воздуха допускается до 200 тыс./м3 (для племенных до 150 тыс./м3).
  2. Выращивание молодняка
    В кормлении молодняка различают два периода: подсосный и после отбивки. В первый месяц жизни потребность ягнят в питательных веществах обеспечивается за счет молока матери, которая обеспечивает среднесуточный прирост ягнят 250-300г. Начиная с 2-3 недельного возраста ягнят начинают приучать к поеданию различных кормов: овсянки, измельченных корнеплодов, хорошо облиственного сена и веточного
  3. Болезни молодняка
    Болезни
  4. Хвороби молодняку
    Хвороби
  5. Болезни молодняка
    Болезни
  6. Организация племенной работы
    Руководство всей племенной работой в нашей республике осуществляет Министерство сельского хозяйства и продовольствия через отдел по племенному делу и Белплемживобъединение. Научное и методическое обеспечение племенного дела осуществляет РУП «Институт животноводства НАН Беларуси». В областях племенную работу координируют управления сельского хозяйства и племобъединения. Ведущее место в
  7. Нормативы естественного и искусственного освещения животноводческих помещений
    Для привязного и беспривязного содержания коров, нетелей, молодняка крупного рогатого скота, родильных отделений световой коэффициент (отношение площади остекления и площади пола) составляет 1:10 - 1:15. Искусственная освещенность на уровне кормушек 50-75 лк, удельная мощность ламп 4,0-4,5 Вт/м2. Рабочее освещение 14-18 часов в сутки. Для откормочного поголовья крупного рогатого скота световой
  8. Размножение птицы и выращивание молодняка
    Инкубационные качества яиц. Воспроизводительные способности птицы связаны с инкубационными качествами яиц, которые характеризуются оплодотворяемостью, выводимостью и жизнеспособностью молодняка. Оплодотворяемость - это процентное отношение числа оплодотворенных яиц к числу заложенных в инкубатор. Хорошей оплодотворяемостью считается 95-97 % и более. Она различна у разных видов животных и
  9. Параметры микроклимата в помещениях для птицы
    Температура воздуха в помещениях для взрослой птицы при напольном содержании должна находиться в пределах 12-16 0С, при клеточном - 16-18 0С. Для молодняка в возрасте 1-30 дней температура при напольном содержании 28-18 0С, при клеточном 33-20 0С. Для молодняка 30-90 дней, температура соответственно 18-16 0С и 18 0С. В возрасте 90-160 дней 12 и 16 0С и 16 0С, относительная влажность воздуха в
  10. Племенная работа
    Племенная работа в кролиководстве направлена на повышение скороспелости, мясности, воспроизводительной способности, жизнеспособности, крепости конституции и лучшей оплате корма животными. Перевод молодых крольчих в основное стадо производят в течение всего года. Ежегодно выбраковывают от 20 до 50 % взрослого поголовья, в зависимости от системы содержания. Наибольшая браковка наблюдается при
  11. Профилактика заболевания.
    Профилактика бронхопневмонии складывается из комплекса организационно-хозяйственных, зоогигиенических и ветеринарно-санитарных мероприятий, направленных на получение и выращивание крепкого, устойчивого к заболеваниям молодняка. Особое внимание уделяют созданию оптимальных условий содержания и кормления маточного поголовья и молодняка. Животноводческие помещения должны отвечать утвержденным
  12. МЯСО НЕЗРЕЛЫХ ЖИВОТНЫХ
    Сюда относят туши новорожденных плодов, а также молодняка (телята, поросята, ягнята, козлята и др.) до 2-не-дельного возраста. У мертворожденных плодов и плодов, изъятых из маток в последние 1-2 месяца беременности, пупок хорошо развит и в нем содержится кровь, копытца круглые и мягкие, легкие с участками ателектаза и их кусочки тонут в воде, мышцы серо-красного цвета, дряблые и водянистые. Во
  13. Понятие заболевания
    Бронхопневмония - заболевание, проявляющееся воспалением бронхов и долей лёгкого с накоплением в альвеолах экссудата и клеток десквамированного эпителия. Патологический процесс начинается с появления в легких и легочной паренхиме серозного экссудата, что соответствует картине катарального воспаления лёгких у взрослых животных, но, так как первично поражаются бронхи и процесс быстро
  14. Криптоспоридиоз
    Криптоспоридиоз (cryptosporidiosis) - протозойная болезнь, которая характеризуется поражением кишечника у молодняка животных и сопровождается поносом, отказом от корма, рвотой. Возбудители. Возбудители криптоспоридиоза относятся к кокцидиям рода Cryptosporidium, семейству Cryptosporidiidae, классу Sporozoa. У млекопитающих паразитируют C. muris и C. parvum, у птиц - C. meleagridis и C.
  15. Стандарты на свиней
    Категории упитанности свиней устанавливают на основании СТБ 987-95, согласно которому выделяют 6 категорий. Первая - свиньи мясные, молодняк в возрасте до 8 мес., туловище хорошо развитое, с широкой грудью и поясницей без перехватов за лопатками, шкура без опухолей и кровоподтеков, живой массой 80-150 кг, толщиной шпика над 6-7 грудными позвонками 10-30 мм. Вторая - свиньи - молодняк, мясные,
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека