ГоловнаПсихологіяВійськова психологія і педагогіка
« Попередня Наступна »
В.В.Ягупов. Морально-психологічне забезпечення, 2002 - перейти до змісту підручника

Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій

На основі аналізу викладеного матеріалу у підрозділі 2.2 можна зробити висновок про те, що локальні війни і збройні конфлікти мають не тільки військові, але й істотні морально-психологічні особливості. Це такі особливості :

здійснення масованого інформаційно-психологічного впливу на війська і населення сторін, що протистоять, і світове співтовариство в цілому;

різко збільшення психогенних втрат, що можуть призвести до значного зниження боєздатності військ;

ускладнення розв'язання проблем підтримки сприятливої соціально-психологічної обстановки в районах виконання військами бойових задач;

зростання труднощів при підтримці правопорядку, рішенні соціально-правових і гуманітарних проблем.

Все це обумовлює необхідність всебічного психологічного забезпечення підготовки і ведення локальних війн і збройних конфліктів. На війська і населення країн, що конфліктують, здійснюється наростаючий інформаційно-психологічний вплив. Наприклад, за даними фахівців Збройних сил Російської Федерації щоденний обсяг віщання на південно-кавказький регіон із території інших держав складає 350 годин, щомісячний обсяг друкарської продукції антиросійського й антиармійського змісту - до 100 тис. прим. У Калінінградській області час закордонного віщання досягає 200 годин на добу.

З урахуванням різноманітних варіантів розвитку обстановки в загрозливий період очікуються посилення інформаційного і психологічного тиску з боку протиборствуючих сторін з метою підриву морального духу військ і деморалізації населення шляхом проведення психологічних операцій стратегічного й оперативного масштабу. На такі заходи спроможні сили і засоби збройних сил країн НАТО - на всій території України, Білорусії, Росії й у Західному регіоні; США і Японії - на території країн Азії; Китаю - у Східному регіоні.

Поряд із цим на виконанні задач Збройними силами серйозно буде позначатися духовна, суспільно-політична, економічна, криміногенна, релігійна і міжнаціональна обстановка в окремих регіонах держав, що конфліктують. Наприклад, кризові процеси в економіці, відсутність морально-політичної згуртованості, соціальне і майнове розшарування суспільства, висока активність суспільно-політичних угрупувань екстремістської спрямованості, вплив ісламського чинника, наявність різноманітних релігійних сект західної і східно-азіатської спрямованості, а також групи антивоєнного характеру можуть в окремих випадках поставити під зрив виконання російськими військами поставлених задач. Яскравий приклад у цьому відношенні - це Чечня.

Слід також мати на увазі те, що при участі Збройних сил в локальних війнах і збройних конфліктах особливе значення одержує суспільна підтримка їх дій. При її відсутності, наявності проявів антивоєнних настроїв і спроб скласти провину за виникнення і результати збройного конфлікту на армію різко знижується МПС особового складу, рівень військової дисципліни та його боєздатність.

Ряд цих проблем можуть бути оптимально зняти шляхом ефективної організації МПЗ підготовки і ведення бойових дій, яке на меті має досягнення морально-психологічної переваги над протиборчою стороною, підтримку високої боєздатності військ і духовної стійкості населення. Це досягається узгодженими за задачами, місцем і часом, проведеними за єдиним задумом і планом інформаційно-пропагандистського, психологічного і соціально-правового забезпечення, культурно-виховної роботи та організації дозвілля, захистом військ і населення від інформаційно-психологічного впливу супротивника.

Аналіз досвіду локальних війн, операцій "Буря в пустелі", "Лис у пустелі", "Загрозлива сила", збройного конфлікту в Чеченській республіці показує, що значна частина оперативних задач буде виконуватися до застосування власне засобів збройної боротьби. У зв'язку з цим особливого значення набуває система заходів захисту військ і населення від інформаційно-психологічного впливу противника в рамках інформаційного протиборства, заходів стратегічного й оперативного маскування.

У числі таких заходів можуть бути:

інформаційно-пропагандистські акції стратегічного й оперативного масштабу;

комплекс заходів у військах і серед населення з підключенням державних органів, суспільних і релігійних об'єднань, а також ЗМІ;

участь у спеціальних операціях, заходах і акціях;

пропагандистські і контрпропагандистські заходи у військовому середовищі.

Інформаційно-пропагандистська акція, як складова частина спеціальної інформаційної операції стратегічного (оперативного) масштабу, проводиться з метою формування суспільної думки в країні (регіоні) у підтримку політики держави в області оборони і безпеки, цілей і засобів ведення бойових дій Збройними силами. Наприклад, її проведення в Україні здійснюється в залежності від розвитку стратегічної (оперативної) обстановки в загрозливий період за рішенням Верховного Головнокомандуючого Збройних сил України, із початком бойових дій - за планом Генерального штабу, командувачами військами оперативного командування, видами Збройних сил.

При безпосередній погрозі та з початком воєнних дій в МПЗ можуть використовуватися дії сил і засобів РЭБ, військ і спеціальних сил, вогневі і радіоелектронні удари.

Важливої складової бойової готовності військ є рішення задачі зниження психогенних втрат серед особового складу і ослаблення їхніх наслідків. За своєю масштабністю вони можуть бути достатньо суттєвими, а в окремих випадках можуть призвести до втрати боєздатності військових підрозділів і частин.

За даними західних спеціалістів, ці втрати можуть складати в ході бойових дій із застосуванням звичайних засобів поразки до 50%, в умовах застосування (погрози застосування) засобів масового ураження - до 70-75% від загального обсягу фізичних утрат, у тому числі санітарних і безповоротних - до 8-10%. Для порівняння: у Другій Світовій війні співвідношення психогенних втрат до фізичного було 36 до 100; під час війни в Лівані в окремих частинах ізраїльської армії воно складало 86 до 100; під час операції "Буря в пустелі" психогенні втрати в англійському контингенті значно перевищили фізичні і вимагали проведення тривалих реабілітаційних заходів.

При наявності підготовлених спеціалістів і Центрів (пунктів) психологічної допомоги й реабілітації на рівні бригад відновляється до 65% психогенних втрат, на рівні армійських корпусів - 28% із терміном реабілітації від 1 до 10 діб. 7% військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, для відновлення боєздатності направляються у військово-медичні заклади.

У зв'язку з цим, завчасна психологічна підготовка, психологічне супроводження та психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців є однією із найважливіших задач МПЗ. Це підтверджується аналізом бойового досвіду радянських військ в Афганістані, діяльності Збройних сил різних країн у складі миротворчих сил, рішенні бойових задач Збройних сил РФ у ході збройного конфлікту в Чеченській республіці. Цей аналіз показує, що особливої уваги потребує організація роботи в тактичній ланці управління.

Дії малими підрозділами і групами, на сторожових заставах і блокпостах, як це відбувається у Чечні, кардинально змінюють форми і методи різноманітного впливу на особовий склад, у тому числі, проведення з ними гуманітарної підготовки, бойового, оперативного й інших видів інформування, надання психологічної допомоги, супроводження і реабілітації, організації культурно-просвітницької роботи й дозвілля. У цих умовах слід вміло сполучати форми і методи виховної роботи мирного і воєнного часу.

З цією метою можуть використовуватися спеціально створені інформаційно-пропагандистські групи, оперативні бригади психологів, юристів, культурно-художні бригади, а також інші прийоми і засоби виховної роботи.

Важливим чинником підтримання високого морального духу особового складу є створення сприятливої морально-психологічної обстановки в районах виконання ним бойових завдань. Для цього можуть бути використані, як підтверджує досвід Афганістану, бойові агітаційно-пропагандистські групи. У їх склад входили організатори ідеологічної і культурно-просвітницької роботи, медичні робітники, юристи, фахівці з роботи з місцевим населенням, а також посилені мотострілкові підрозділи, підрозділи забезпечення й обслуговування.

У випадку ведення воєнних дій на своїй території, при участі у внутрішньому збройному конфлікті, прийоми і засоби їх дій будуть відрізнятися. Проте, такі форми і методи роботи з населенням повинні і можуть використовуватися у взаємодії з державними органами.

Локальні війни і збройні конфлікти можуть відбуватися без введення воєнного положення, а часом і надзвичайного. В такій ситуації знаходяться російські війська у Чечні, тому їм прийдеться діяти в умовах правового поля мирного часу. У зв'язку з цим гостро ставиться проблема правового захисту військовослужбовців, підтримки правопорядку і військової дисципліни у військах, рішення їх соціальних потреб. У свою чергу недосконалість існуючої законодавчої бази у цій сфері потребує оперативних заходів для розробки і прийняттю відповідних законів і інших нормативно-правових актів. Так, досвід збройного конфлікту в Чеченській республіці свідчить, що з досить значною затримкою були прийняті два федеральних закони Російської Федерації, видані шість указів Президента РФ, п'ять постанов Уряду РФ, більше десятьох наказів міністра оборони РФ, у яких уточнювалися права, пільги і компенсації військовослужбовцям, що приймають участь у бойових діях.

Отже, досвід локальних війн і локальних конфліктів підтверджує домінуючу роль морального чинника в досягненні політичних і воєнних цілей війни, рішенні задач відновлення миру і згоди в регіоні, недопущення розростання збройного протистояння. Для цього має бути чітка система МПЗ щодо формування у особового складу високих морально-бойових якостей, його психологічної готовності до бойової діяльності в екстремальних умовах.

Досвід сучасних збройних конфліктів та регіональних війн, зокрема американців в Афганістані, свідчить про значне підвищення уваги з боку державного і військово-політичного керівництва, воєнного командування щодо психологічного забезпечення підготовки і проведення операцій і бойових дій військами. При цьому особлива увага приділяється таким його складовим частинам, як інформаційно-психологічне і інформаційно-пропагандистське забезпечення. Такі дії керівництва США достатньо ефективно впливають на МПС американських і союзних військ і військові підрозділи і частини талібів, зніжують рівень втрат особового складу, бойової техніки та озброєння, сприяють досягненню мети операцій і бойових дій, підвищенню престижу Збройних сил США в очах світової спільноти.

Основними завданнями інформаційно-психологічного і пропагандистського забезпечення сучасних війн і конфліктів вважаються формування і підтримання позитивної суспільної думки про підготовку бойових дій збройними силами держави; підрив морального духу особового складу противника і його військових формувань різного типу, послаблення їх волі до опору, примушення до добровільної здачі в полон і здачі зброї; забезпечення позитивного ставлення місцевого населення до військ під час знаходження у зоні воєнного конфлікту.

Основними об'єктами інформаційно-психологічного і пропагандистського впливу, як правило, є:

вище військово-політичне керівництво держави противника;

різні категорії військовослужбовців;

цивільне населення своєї держави, дружніх та нейтральних держав;

населення держави, проти якої плануються воєнні дії;

національні та релігійні меншини;

опозиційні соціально-політичні сили;

окремі соціально-класові сили (інтелігенція, підприємці, студенти та ін.).

У залежності від змісту військово-політичних завдань, які вирішуються під час воєнного конфлікту, а також масштабу і характеру застосування військ і об'єктів впливу, виділяють такі рівні заходів інформаційно-психологічного і інформаційно-пропагандистського забезпечення бойових дій:

стратегічний (державний),

оперативний,

тактичний (безпосередньо в зоні воєнного конфлікту).

Вирішення завдань тактичного рівня покладено на спеціальні армійські структури та підрозділи. Суб'єктами інформаційно-психологічного і пропагандистського забезпечення, як свідчить досвід забезпечення таких конфліктів, можуть бути найбільш високі посадові особи держави. У операціях США у Гренаді, Панамі, ліквідації військової хунти у Гаїті, під час війни в Перській затоці, у Югославії, Афганістані інформаційно-психологічними та пропагандистськими заходами керували безпосередньо президент США і його адміністрація, а у заходах брала участь ціла система державних установ, науково-дослідні центри, фонди, суспільно-політичні та громадські організації.

Основними засобами розповсюдження інформації і впливу на свідомість цивільного населення, війська противника стали ЗМІ, у тому числі, в першу чергу телебачення і радіо. Опитування різних категорій цивільного населення і військовослужбовців свідчать про те, що 90 глядачів та слухачів довіряють цієї інформації.

Важливим специфічним засобом пропагандистського і психологічного впливу вважається проведення опитувань з метою вивчення і формування суспільної думки про доцільність проведення силової акції та висвітлення результатів цих опитувань ЗМІ. Така діяльність дає можливість здійснювати оцінку ефективності такого впливу і своєчасно його корегувати.

Під час інформаційно-пропагандистського забезпечення операції багатонаціональних сил "Союзницька Сила" проти Югославії така оцінка здійснювалася постійно завдяки заздалегідь налагодженому механізмові. Головною складовою цього механізму було активне використання світових ЗМІ і сил психологічних операцій США.

Безпосереднє впровадження в життя заходів психологічного і пропагандистського впливу в зоні конфлікту здійснюють спеціальні структури, основними напрямками роботи яких є:

налагодження і поширення контактів з командуванням урядових військ протилежної сторони, польовими командирами нерегулярних формувань з метою припинення опору і добровільного складання зброї;

роз'яснювальна робота серед місцевого несення про зниження і недопущення опору військам;

дискредитація лідерів озброєних формувань, які чинять опір, з метою їх ізолювання від місцевого населення;

інформаційне забезпечення військовослужбовців своїх військ у зоні конфлікту з метою підтримання високого морального духу;

підготовка і розповсюдження об'єктивної інформації про дії військ у зоні конфлікту через ЗМІ і робота з журналістами;

організація роботи місцевих газет, радіо, телебачення для підсилення інформаційно-психологічного і інформаційно-пропагандистського впливу на місцеве населення;

протидія розповсюдженню чуток тощо.

Відповідно до цих напрямків роботи структур психологічних операцій окреслюються обов'язки командирів підрозділів психологічних операцій, до яких входять:

прогнозування ступеню психологічного впливу інформаційно-психологічних і пропагандистських операцій на особовий склад своїх військ і підрозділів противника;

оцінювання психологічної обстановки у районах розташування своїх частин і підрозділів й військ противника;

визначення цілей, завдань і об'єктів ідеологічного та інформаційно-психологічного впливу;

управління діяльністю органів військової управління під час розробки пропозицій щодо організації "психологічних операцій";

прийняття рішення щодо їх проведення, включаючи найбільш важливі заходи до оперативних планів;

надавання наказів і бойових розпоряджень підлеглим підрозділам відносно проведення психологічних операцій.

Аналіз інформаційного-пропагандистського забезпечення операції НАТО "Союзницька Сила" під час бомбардувань Югославії свідчить про нові аспекти інформаційної боротьби. Інформаційний наступ НАТО включав енергійний інформаційний вплив на населення Югославії на першому етапі, в подальшому на особовий склад Збройних сил Югославії.

Активно вживались заходи щодо:

забезпечення позитивної громадської думки у європейської спільноти;

формування образу ворога у вигляді Слободана Мілошовича;

організації репортажів про події у Югославії взагалі, описи фактів геноциду щодо мусульманського населення у Косово, зокрема;

здійснення у ЗМІ широкого показу та демонстрації бойових можливостей сучасних озброєнь НАТО і наслідків ракетно-бомбових ударів;

доведення коментаріїв підсумків соціологічних опитувань населення;

замовчування прорахунків НАТО, фактів загибелі мирного населення, антивоєнних виступів громадськості;

рішучого блокування інформаційного потенціалу Югославії, теле- і радіостанцій, студій і ретрансляторів, редакцій місцевих ЗМІ.

Антитерористична війна коаліції держав проти афганських талібів засвідчила швидке зростання інформаційного компоненту у сучасних воєнних конфліктах. Початок цьому поклав президент США, який у зверненні до інших держав поставив фундаментальну вимогу щодо визначення їх позиції: чи з Америкою, чи з терористами.

Основними ознаками антитерористичної інформаційної кампанії є такі:

1) синхронність: одночасно усі ЗМІ почали підготувати населення земної кулі до цих дій;

2) системність: застосовувалися ведучі ЗМІ, приймали участь важливі персоналії, а саме президенти і прем'єр-міністри держав, дружини президентів, екс-президенти;

3) опора на набутий досвід;

4) розгортання кампанії "За афганських жінок" для нейтралізації пацифістів у США та Західній Європі;

5) реалізація рішення щодо розгортання воєнного "public relations";

6) створення групи професіоналів з проблем стратегічних медіа-операцій, яка збирається декілька раз на добу для визначення основних завдань та їх уточнення;

7) створення центру антиталібської пропаганди, який очолив прес-секретар президента США.
Головною цільовою аудиторією центру є ісламський світ;

8) створення фонду допомоги афганським дітям;

9) розгортання роботи інформаційного центру коаліції, першочерговою задачею якого є заповнення усіх інформаційних каналів, в першу чергу арабського світу, виступами головних посадових осіб коаліції. Загальний інформаційний центр коаліції держав дозволяє координувати дії держав відносно іноземних мас-медіа;

10) турбота про збереження життя і здоров'я військовослужбовців держав коаліції. Застосування підрозділів спеціального призначення в основному у спецопераціях щодо розшуку терористів, морської піхоти - у гуманітарних операціях та блокування районів можливого находження Бен Ладена та його бойовиків.

Отже, цей аналіз на прикладі проведення збройних конфліктів та регіональних війн свідчить про позитивні аспекти психологічного забезпечення операцій і бойових дій військ. Він показує усвідомлення державним та військовим керівництвом різноманітних країн важливості такого забезпечення, про чітку систему його організації, застосування сучасних соціальних та управлінських технологій, наукових принципів впровадження в повсякденну практику інформаційно-психологічного і пропагандистського забезпечення військ.

Певний інтерес для розвитку системи МПЗ у Збройних силах України має вивчення досвіду його організації під час роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській Республіці. В листопаді 1994 р. Президентом й Урядом Російської Федерації було прийнято рішення про використання частин і з'єднань Південно-Кавказького військового округу (ПКВО) для роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській Республіці. У зв'язку з цим гостро виникла проблема організації МПЗ життєдіяльності військ, основною задачею якого на попередньому етапі операції було формування і підтримка у особового складу високої психологічної стійкості і бойової готовності до виконання завдань, пов'язаних із ризиком для життя. Відділом виховної роботи округу були визначені основні напрямки діяльності командирів (начальників), штабів, виховних структур для вирішення цієї задачі, серед яких необхідно виділити такі:

По-перше, поглиблене вивчення морально-психічних якостей особового складу з метою виявлення осіб із морально-психічною нестійкістю, потенційних панікерів і дезертирів. Психологами частин у військових підрозділах були проведені опитування, що дозволило скласти чітку картину про МПС військовослужбовців і дозволило організувати конкретну індивідуальну роботу з ними. При цьому, з одного боку, роз'яснялися їх пільги і соціальні гарантії, а з іншого - доводилась інформація про кримінальну відповідальність за військові злочини. Крім того, старанно уточнювалися всі дані, необхідні у випадку загибелі або поранення військовослужбовця.

По-друге, роз'яснення особовому складу поставлених перед військами завдань, їхньої значимості і важливості для зберігання державної цілісності РФ. При цьому особливу увага зверталась на роз'яснення законності і правової обґрунтованості їхніх дій у зоні конфлікту. Слід зазначити, що робота в цьому напрямку значно ускладнювалася відсутністю у командирів і офіцерів виховних структур точної інформації про задачі військ і характер майбутніх бойових дій, що було характерним для підготовчого етапу операції в Чеченській Республіці. Негативним чинником, що суттєво впливав на ефективність виховної роботи, була невизначеність правового статусу дій військ Росії у Чечні.

По-третє, формування і підтримка в особового складу впевненості у своїх силах, у своїй зброї, техніці, у командирах і товаришах по службі. У той же час необхідно було запобігти безпідставного спокою, недооцінки можливостей чеченських бандформувань. Ця задача виявилася достатньо складною в силу недостатній кількості інформації про них.

По-четверте, ретельний аналіз соціально-політичної обстановки в Чеченській Республіці і на Північному Кавказі, прогнозування розвитку соціально-політичної ситуації в регіоні. Оскільки в листопаді-грудні 1994 р. у центральній пресі практично не друкувалися матеріалів щодо ситуації в Чеченській Республіці, основна увага приділялася розробці і поширенню матеріалів про історію розвитку взаємовідносин Чечні і Росії, актуальному положенні справ на основі інформації, отриманої з різноманітних джерел. Певний матеріал для цієї роботи дала книга Д.Д.Даера "Тернистый путь к свободе".

Нарешті, у якості особливого напрямку виділялася робота з місцевим населенням, яку проводили офіцери групи проведення психологічних операцій розвідуправління округу.

Основною формою роботи з зазначених напрямків для офіцерів відділу виховної роботи стало надання практичної допомоги безпосередньо у військових частинах і підрозділах. З цією метою вони були спрямовані на початку грудня в частини, що готувалися до операції, і постійно працювали в них.

Група офіцерів на чолі з начальником відділу у складі оперативної групи сконцентрувала зусилля на розробці та доставці у війська директивних вказівок щодо організації МПЗ дій військових частин і підрозділів, а також довідково-інформаційних матеріалів (у цей період були підготовлені і направлені в частині матеріали про соціально-політичну обстановку в Чечні і на Північному Кавказі, пам'ятки військовослужбовцям про ведення бойових дій у населених пунктах, правилах поводження з місцевим населенням та ін.). Були підготовлені, розмножені і поширені листівки й звернення, адресовані місцевому населенню.

Відділ виховної роботи щодня готував аналіз суспільно-політичної ситуації на Північному Кавказі і на цій основі - поточні і довгострокові прогнози розвитку ситуації, виходячи з якого будувалися взаємовідносини з місцевими органами влади. Головною турботою відділу був постійний аналіз МПС-у особового складу і вироблення рекомендацій щодо його зміцнення.

Великої уваги приділялася встановленню взаємодії з виховними структурами МВС, ВДВ і інших округів Збройних сил РФ, організації роботи в тісному контакті з ними. В міру необхідності, частини і підрозділи забезпечувалися технічними засобами пропаганди, була організована доставка газет.

Важливе місце було відведено проведенню інструктажів офіцерів підрозділів і частин, що готувалися до бойових дій. У підготовчий період у частинах, поряд із традиційними формами роботи (заняття, бесіди, інструктажі тощо), основна увага приділялася індивідуально-виховній роботі, а також політичному, бойовому й оперативному інформуванню особового складу.

МПЗ операції об'єднаного угруповання військ по розколу незаконних збройних формувань у м. Грозному й очищенню міста від бойовиків було ускладнено рядом психологічних проблем. Наприклад, у значної кількості військовослужбовців виникла невіра в те, що війна дійсно почалася і тому потрібно проявляти найвищу рішучість і виучку. 70% бойових машин 131 омсбр, 81 мсп вступили в місто без екіпажів. БМП, як правило, були укомплектовані тільки механіками-водіями, командирами і наводчиками. Скрізь у військах межі власних можливостей визначалися критеріями мирного часу. У важких боях 31.12.94 р., 1 і 2.01.95 р. у багатьох військовослужбовців не спостерігалося всебічної вимогливості до себе, стійкості, завзятості і бойової активності, яких потребувала обстановка. Це знайшло свій прояв крізь: у штабах, органах управління, військових частинах і підрозділах.

Недооцінка збройних чеченських формувань, зневага до чіткого планування бойових дій і необачність призвели до невиправданих втрат у 131 омсбр і 81 мсп у живій силі і бойовій техніці. Психічні втрати в 131 омсбр склали 58% особового складу, які потребували психологічної корекції, у тому числі, 45% - увазі психотерапевта. Зі загального числа легкопоранених 20% були готові знову повернутися в підрозділ.

Можна констатувати, що реальні труднощі й перші зустрічі з жорстокою дійсністю операції в Чечні породили невпевненість, пригноблений стан у особового складу. Завзятий опір чеченських бойовиків зустрівся з невисоким професіоналізмом не тільки солдат, молодших командирів, але й у середовищі вищого керівництва. Боягузливість, метушливість, нерозважливість проявили деякі генерали й офіцери, із вини яких були допущені великі втрати у живій силі й бойовій техніці. У цих умовах негативний вплив напруженості у особового складу долався постійною наполегливою роботою всіх командирів, штабів, виховних структур щодо згуртування військових колективів, формування взаємної довіри, забезпечення взаємозамінності, формування навичок і умінь успішної бойової взаємодії. Така робота згодом стала давати позитивні результати.

Штаби і виховні структури в січні-лютому 1995 року напружено працювали по поліпшенню інформування військ. Це було викликано тим, що у всіх з'єднаннях і частинах бій прийшлося вести в міських умовах при обмеженій рухливості і дрібних підрозділах. Це викликало додаткові психічні навантаження, створювало обстановку занепокоєння і пригніченості серед особового складу. У перші місяці року командирам і офіцерам-вихователям слід було рахуватися з негативними ефектами стомлення. У ряді частин і підрозділів Північного і Західного угруповання військ спостерігалося психічне виснаження особового складу. Так, в окремих військових підрозділах у багатьох воїнів "атрофувалися" нерви, був "заглушений" ефект самозбереження. Деякі солдати й офіцери практично не реагували на розриви бомб і снарядів, постріли снайперів. У такій ситуації необхідно було рахуватися з ефектом стомлення. Так, заступники командирів 503 і 693 мсп по виховній роботі підполковники А.Н.Погосов, А.В.Донсков зробили все можливе щодо раціонального розподілу фізичних і розумових навантажень, формування і розвитку позитивних емоцій і почуттів. Вони подбали про відпочинок, про зміну підрозділів, які довгостроково брали участь у бойових діях.

У міру втягування військ в активні бойові дії в січні 1995 р. в умовах великого міста залишки страху, коливання продовжували мати місце в окремих частинах і з'єднаннях. Деякі офіцери, використовуючи різноманітні приводи (сімейні обставини, хвороба дружини, дітей та ін.), намагалися ухилитися від участі в бойових діях. Слабка фахова підготовка, боягузливість проявили офіцери Таманської дивізії, що прибули на доукомплектування 503 мсп. Один із них здав у полон 15 військовослужбовців, інший утік із району бойових дій.

У ході боїв у місті, як ніколи, стала проблема особистого прикладу командирів, його позитивного впливу. У зв'язку з тим, що певна частина військовослужбовців у ході бойових дій потрапила в полон до бойовиків, виникла необхідність роз'яснення особовому складу особливостей поводження в полоні, засобах звільнення. Були доведені положення і норми Міжнародного гуманітарного права.

Особливе місце у виховній роботі в цей період приділялося розробці і вживанню заходів по недопущенню випадків мародерства, бешкетувань стосовно місцевого населення, інших військових злочинів. Ця робота проводилася в тісній взаємодії з органами військової юстиції, а також виховними структурами МВС, ВДВ, інших військових округів.

Накопив певний досвід роботи з МПЗ бойових дій частин і підрозділів, у період підготовки операції по блокуванню і звільненню від бойовиків населених пунктів Шали, Аргун і Гудермес основною задачею виховної роботи була підтримка високого МПС-у, психічної стійкості й бойової спроможності особового складу.

Головним напрямком роботи залишався постійний поглиблений аналіз МПС-у особового складу частин і підрозділів, що готуються до бойових дій. З цією метою в діючих частинах, а так само в частинах, що прибули в Чечню на доукомплектування військ було проведене дослідження, що виявило істотні розходження в МПС-і особового складу, що приймав участь у бойових діях, і прибулих військовослужбовців, а так само особового складу частин забезпечення (тил, зв'язок, ПВО й ін.) зокрема, неоднозначним виявилося відношення до їх участі в майбутніх заходах. Ставши безпосередніми учасниками бойових дій, особисто переконавшись в антинародності режиму генерала Дудаєва, ставши свідками загибелі своїх бойових товаришів, більшість військовослужбовців різко змінила свою думку про події, що відбуваються у Чечні, і позитивно стало ставитися до надзвичайних заходів, що здійснювалися керівництвом Росії. Якщо солдати, які не приймали особистої участі в бойових діях, здебільшого вважали себе просто змушеними виконувати встановлений законом обов'язок і тільки 20% думали, що дії російської армії в Чечні відповідають його особистим переконанням, то серед військовослужбовців 131 омсбр і 19 мсд більш половини співвіднесли прийняті заходи з особистими переконаннями і обов'язком перед Батьківщиною. При цьому головну роль у їхніх діях починає грати мотив помсти за загиблих товаришів по службі (62% проти 29% у знову прибулого особового складу).

На основі отриманого бойового досвіду в МПЗ життєдіяльності російських військ були в нього внесені істотні корективи.

При організації МПЗ дій особового складу слід було враховувати чинники, що негативно впливають на МПС військовослужбовців і якість проведеної роботи. Так, великі втрати при звільненні м. Грозного підірвали віру в певної частини військовослужбовців у можливості своєї зброї і бойової техніки, слушності рішень, прийнятих командирами. В цих умовах здійснювалося цілеспрямоване узагальнення і поширення бойового досвіду підрозділів і окремих військовослужбовців, які найбільш успішно діяли в боях у Грозному, а так само досвіду офіцерів і прапорщиків, що приймали участь у бойових діях у Республіці Афганістан.

Негативний вплив на МПС особового складу мала необ'єктивність і упередженість в освітленні подій у Чечні окремими ЗМІ, що також слід було враховувати в роботі з особовим складом. У цьому плані хорошою підмогою в роботі стали матеріали, що публікувалися газетами "Красная звезда", "Военный вестник юга России», а також знову створеною армійською газетою "Защитник России" і виданням Міністерства внутрішніх справ "Солдат правопорядка".

На даному етапі серйозне занепокоєння у командування викликало та обставина, що в бойових підрозділах утворився значний некомплект офіцерів-вихователів. У зв'язку з цим оперативно проводилося підготовка й інструктажі командирів підрозділів щодо організації виховної роботи. В усіх підрозділах щодня проводилося бойове інформування особового складу, було організовано доставка газет у кожний підрозділ і забезпечення технічними засобами виховання, насамперед телевізорами, радіоприймачами, фотоапаратурою, музичними інструментами. При цьому в роботі з інформування особового складу особлива увага приділялася подоланню негативного впливу з боку дудаєвської пропаганди.

Основною формою роботи з МПЗ бойових дій під час операцій по звільненню населених пунктів залишалася індивідуальна робота з військовослужбовцями, основним принципом якої став принцип "офіцер завжди поруч". Особовому складу постійно навіювалося почуття впевненості у своїх силах і можливостях, думка про те, що командири несуть повну відповідальність за його життя і не залишать ні при яких обставинах.

Була також розгорнута активна робота з місцевим населенням. Разом із розвідуправлінням округу були розроблені, розмножені і поширені за допомогою авіазасобів листівки й звернення, у яких розміщувались заклики не припустити присутності бойовиків у населених пунктах.

Велике значення для підтримки МПС-у особового складу мала гуманітарна допомога, що здійснювалась адміністративними органами і громадськими організаціями. Тому постійно проводилася робота з організації взаємодії з місцевими органами влади в пунктах постійної дислокації частин, що приймали участь у бойових діях у Чечні.

Особливе місце займала організація роботи з представниками комітетів солдатських матерів і батьків військовослужбовців, прибулими в зону бойових дій із метою одержання інформації про своїх дітей. Деякі з них приїжджали з метою забрати своїх синів додому. Для роботи з ними був організований інформаційний центр, у роботі якого взяли участь офіцери виховних відділів всіх округів, Тихоокеанського флоту, ВДВ і МВС. Оперативність роботи центру дозволила не припустити випадків самовільного залишення частин військовослужбовцями і запобігало негативному впливу представників деяких громадських організацій. Проте робота центру серйозно погіршувалась у зв'язку з його слабким технічним оснащенням, у тому числі, відсутністю комп'ютерів і недостатнього забезпечення засобами зв'язку.

На даному етапі, у порівнянні з попереднім, значно краще вдалося організувати культурно-дозвільне забезпечення бойових частин і підрозділів. На бойові позиції виїжджали з концертами артисти окружних ансамблів пісні і танцю, філармоній, колективи художньої самодіяльності. У частинах були розгорнуті похідні клуби, організований показ кінофільмів.

Постійний аналіз МПС-у військовослужбовців, конкретна робота з ними дозволили забезпечити їх високу психічну стійкість і, врешті-решт, сприяли успіху операцій по звільненню від бандформувань населених пунктів.

З початком операції по ліквідації незаконних збройних формувань, зростанням психічних і фізичних навантажень на особовий склад, командири, штаби, виховні органи зафіксували зростаючу його психічну і психофізіологічну втому.
Перші втрати, невдачі в ході боїв спричинили зростання бойових психічних травм у особового складу, особливо в підрозділах 131 омсбр. і 81 мсп. Штабом керівництва на основі інформації, що надходила із військ, про МПС особового складу і за пропозицією відділу виховної роботи ПКВО було прийняте рішення про розгортання 8 пунктів реабілітації воїнів, що отримали поранення, бойові психічні травми. Директивою штабу ПКВО був визначений склад пункту реабілітації 5 чоловік, в основному це були штатні офіцери-вихователі, офіцери тилу і медичної служби.

У 131 омсбр пункт реабілітації очолив психолог підполковник Г.Н.Дробніца, у 81 мсп - заступник командира полку по виховній роботі підполковник І.В.Станкевич , у 255 мсп - психолог майор Дорофєєв Г.Н., у шпиталях - штатні заступники по виховній роботі. Практика реабілітації військовослужбовців у ході проведеної операції показала, що пункти створювалися в частинах за необхідністю. Їхнє число зростало від 8 штатних до 40 у лютому-березні 1995 року. За час роботи пунктів психологічну допомогу одержали більш 12 тисяч військовослужбовців із різними бойовими психічними травмами, у тому числі, більше 5 тис. поранених і хворих, виписаних із медичних закладів.

Методика роботи пункту включала три етапи:

I етап: зустріч і розміщення військовослужбовців. Це - організація миття, зміни білизни й військового одягу, харчування і відпочинку.

II етап: проведення психологічних заходів щодо визначення ступеня і рівня бойової психічної травми, рівня напруженості і розподілу військовослужбовців по групах.

III етап: психокорекція військовослужбовців. Весь період їх перебування на пункті реабілітації для них організовувалися перегляди кіно- і телефільмів, зустрічі з рідними і близькими, написання листів додому, заохочення і нагородження тих, що відзначились у боях, виступи концертних бригад, самодіяльних артистів, служителів культових установ, зустрічі з місцевим населенням. Позитивні емоції у них викликала передача гуманітарної допомоги населення.

У лютому 1995 року в розташування військ у м. Грозному у складі делегації Хабаровського краю прибув ієромонах Купріян. У численних бесідах із морськими піхотинцями 165 полку, у тому числі, на пунктах реабілітації, він, як і інші служителі культу, зміцнював і піднімав дух воїнів, закликав до слухняності, взаємопідтримки.

Великий емоційний заряд одержали воїни від зустрічей із родичами, земляками, представниками Ставропольського, Кубанського і Донського козацтва.

Окружна газета "Военный вестник юга России", багатотиражна газета 19 мсд "Доблесть" спеціальними випусками освітлювали процес реабілітації й лікування військовослужбовців. У всіх пунктах були обладнані місця для читання газет, оформлені підшивки газет і часописів.

Численні репортажі в ЗМІ, у тому числі, й Північного Кавказу з коментарями офіцерів допомагали швидкому відновленню сил у військовослужбовців, сприяли ефективності процесу їх реабілітації. Таких матеріалів, створених телерадіостудіями регіону разом із прес-центром ПКВО було більш 80 тис. Процес реабілітації, поряд із позитивними аспектами, мав і деякі недостатки. До проблем, що потребують рішення, слід віднести:

1. Недостатність штатних військових психологів. З розгортанням пунктів реабілітації і призначенням офіцерів-вихователів для цієї роботи прийшлося оголити штатні підрозділи. Практика показала необхідність уведення штатного психолога в ланці батальйон-дивізіон.

2. Слабку забезпеченість пунктів психологічної реабілітації технічними засобами для роботи. Недостача аудіо і відеоапаратури з відповідними програмами тренінгу не дозволяла кваліфіковано вести психологічну реабілітаційну роботу.

Таким чином, у результаті проведення психологічної реабілітації вдалося, практично, цілком відновити психічні, духовні й фізичні сили воїнів. Лише біля 200 військовослужбовців, що одержали найбільш серйозні бойові психічні травми, були направлені в шпиталі для більш глибокого психотерапевтичного обстеження і лікування.

На підставі аналізу діяльності, що пов'язана з МПЗ були сформульовані пропозиції по підвищенню ефективності виховної роботи у військах з урахуванням досвіду бойових дій у Чеченській Республіці. З метою підвищення ефективності виховної роботи, морально-психологічного впливу на особовий склад було запропоновано:

передбачити передачу груп психологічних операцій із розвідуправління в управління виховної роботи;

створити відділи виховної роботи в управліннях тилу, озброєння й армійської авіації;

ввести в штат посади психолога й офіцера по організації дозвілля у батальйонах (дивізіонах) ;

увести штатні посади заступників командирів по виховній роботі в танкових ротах, артилерійських і мінометних батареях та їм рівних військових підрозділах;

увести штатну посаду "військовий психолог" у всіх полках, бригадах, дивізіях, республіканських військкоматах;

увести посаду "заступник командира по МПЗ" замість посади "заступник командира по виховній роботі" у період ведення бойових дій. Для підготовки зазначених категорій пропонувалося створити мережу військових училищ, а також відкрити в кожному окрузі 10-ти місячні курси по підготовці офіцерів;

мати центр аналізу і прогнозування МПС-у особового складу з урахуванням мобілізаційного розгортання й приведення військ у бойову готовність у кожному окрузі;

доцільно передбачити посаду офіцера по виховній роботі і роботі з населенням в штаті військових комендатур для роботи з цивільним населенням ;

обґрунтувати єдину комплексну програму морально-психологічної реабілітації особового складу частин і підрозділів. Наказом Міністра оборони ввести в дію Положення про діяльність пунктів психологічної реабілітації в бойовій обстановці;

відновити систему проведення навчально-методичних зборів із різноманітними категоріями офіцерів виховних структур (в окрузі і погарнізонно), передбачити виділення на ці цілі фінансових ресурсів (оплата відряджень, лекторів та ін.).

розробити керівні документи по виховних структурах і штатам військових округів, з'єднань, ВВНЗ-ів і частин на воєнний час;

переглянути навчальні програми підготовки офіцерського складу у бік збільшення часу на вивчення проблем підвищення МПС-у і бойової стійкості військ;

переглянути норми постачання ТЗВ в сторону збільшення і якісного поліпшення для можливого застосування і використання в польових умовах, в бойовій обстановці, коли кожний військовий підрозділ повинен мати телевізор і відеоплеєр, необхідні для зняття психічної напруги і психологічної реабілітації особового складу;

створити друкарні і редакції корпусних газет. Збільшити норми постачання частинам і підрозділам періодичної преси. Виховні структури всіх рівнів забезпечити персональними комп'ютерами і принтерами.

Антитерористична операція на Північному Кавказі підтвердила думку про те, що результат збройного протистояння багато в чому залежить не тільки від правильних політичних і військових рішень, але й уміння командирів, штабів, органів виховної роботи формувати і підтримувати в особового складу високий МПС, наступальний дух.

Таким чином, метою МПЗ операції на Північному Кавказі була підтримка високого МПС-у особового складу, необхідного для ефективного виконання задач у швидкоплинній складній бойовій, соціально-політичній і інформаційно-психологічній обстановці. А його головними завданнями стали:

формування високих морально-бойових і психічних якостей військовослужбовців;

підтримка свідомої військової дисципліни, організованості і порядку у військах;

постійне інформування особового складу;

формування позитивної психічної настанови щодо дій російських військ у регіоні;

забезпечення соціального захисту військовослужбовців.

МПЗ планувалося і здійснювалося з урахуванням призначення і характеру бойових дій і задач з'єднань, частин і підрозділів. Основні зусилля спрямовувалися на

підтримку високого МПС-у особового складу;

мобілізацію його на ведення активних рішучих бойових дій;

подолання почуття страху в умовах масованих обстрілів із боку бойовиків і винятково високих психічних та фізичних навантажень при бойової діяльності у гірській місцевості.

У інформаційно-пропагандистській роботі з особовим складом у період підготування і при веденні бойових дій основна увага приділялася роз'ясненню військово-політичної обстановки; соціально-політичної ситуації в регіоні; цілей і задач, поставлених Президентом Російської Федерації; підготовці до проведення антитерористичної операції офіцерського складу, офіцерів структур виховної роботи; психологічній підготовці особового складу до майбутніх бойових дій і в ході їх ведення; забезпеченню безперервного інформування; узагальненню і поширенню бойового досвіду, найбільш ефективних засобів і прийомів боротьби із супротивником; популяризації воїнів, що відзначилися в боях, прояву турботи про їх своєчасне заохочення, представлення до державних нагород.

Велику роботу в цьому відношенні, наприклад, було проведено щодо висвітлення подвигу псковських десантників із 6-й роти другого батальйону 104-го пдп 106-й вдд, що у ніч із 29 лютого на 1 березня 1995 року в Аргунській ущелині на висоті 776,0 прийняли на себе удар більш 2,5 тисяч бойовиків і знищили до 400 чоловік.

У інформаційно-пропагандистській роботі, що проводилася з особовим складом командирами, офіцерами виховних органів, роз'яснялися особливості місцевих звичаїв народностей Північного Кавказу, національні традиції і звички. З цією метою застосовуються такі форми виховної роботи, як індивідуальні і групові бесіди, мітинги, зустрічі з ветеранами, духовенством, місцевим населенням тощо.

У військових підрозділах була організована робота бойового й інформаційного активу. Наприклад, регулярно проводилися: заняття з суспільно-державної підготовки один раз у тиждень по 1 годині; щоденне інформування в підрозділах по 15-20 хвилин, а на пунктах управління - по 10-15 хвилин. Нерідко інформування особового складу, що веде бойові дії, здійснювалося шляхом індивідуального спілкування "від позиції до позиції" у нічних умовах. А усього у військах Об'єднаного угруповання було створено 1.633 групи суспільно-державної підготовки. Крім того були створені позаштатні інформаційні групи в з'єднаннях - до 10 чоловік, у частинах - до 5 чоловік, у підрозділах - із числа підготовлених сержантів або солдат 2-го року служби.

У зв'язку з розгортанням мережі військових комендатур у районах республіки і міста Грозного особлива увага приділялася проблемі інформаційного впливу на місцеве населення. У цих цілях у комендатури було спрямовано 6 похідних автоклубів, що поряд з інформаційним і культурно-виховним забезпеченням військовослужбовців вели на місцях агітаційно-пропагандистську роботу серед населення. Цей вплив був організований у взаємодії з об'єднаною редакцією друкарських і електронних ЗМІ. Водночас, не в повній мірі вдалося використовувати можливості військової преси, радіо і телебачення по доведенню до військ і громадськості бойових успіхів, пропаганди прикладів мужності і героїзму російських військ. У зв'язку з цим у ході бойових операцій проводилося додаткове інструктування офіцерів ротної і взводної ланки щодо форм і методів проведення індивідуально-виховної й інформаційно-роз'яснювальної роботи з особовим складом у бойових умовах.

Соціальному захисту військовослужбовців також приділялася суттєва увага. У ході бойових дій багато військовослужбовців одержали поранення. У зв'язку з цим керівництвом був прийнятий ряд заходів, спрямованих на надання матеріальної допомоги їх родичам. Так, відповідно до розпорядження Уряду РФ від 25 серпня 1999 року № 1294-р встановлені розміри матеріальної допомоги, що робиться родичам поранених військовослужбовців по їх проїзду і проживанню в місцях лікування військовослужбовців.

Психологічна робота здійснювалася штатними і залученими силами й засобами та була спрямована на формування в особового складу психічної стійкості, готовності до ведення бойових дій, зниження психогенних втрат, надання своєчасної психологічної допомоги і проведення заходів психологічної реабілітації. Вона велася на базі чотирьох стаціонарних центрів, сьомих польових центрів і в полкових пунктах психологічної допомоги і реабілітації. У медичних ротах з'єднань і частин функціонували групи психологічного здоров'я, у підрозділах військових частин були створені й успішно діяли більше 220 груп психологічної підтримки.

Добре зарекомендували себе рухливі групи психологів, у практиці роботи яких використовувалися можливості похідних автоклубів. Досить впевнено можна стверджувати, що в результаті психологічної роботи командирів, офіцерів структур виховної роботи, штатних психологів вдалося сформувати у військовослужбовців високі морально-бойові якості, відповідальність за своє життя і життя товаришів по службі, бо понад 80 % особового складу вже на другу добу адаптувалися до бойових умов, опанували основні засоби самозахисту. Це також підтверджують численні факти відмов легкопоранених солдат, сержантів і офіцерів покинути бойові позиції.

Культурно-виховна робота і організація дозвілля проводилася з використанням сил і засобів частин і з'єднань, що входять до складу Об'єднаного угруповання військ (ОГВ) при активній участі військових установ культури. Найбільшим успіхом користувалися виступи концертних бригад фахових і самодіяльних артистів. У військах ОГВ виступали колективи ансамблів пісні і танцю ПКВО, Сибірського військового округу, ВДВ, Ракетних військ стратегічного призначення, театру Чорноморського флоту, вокально-інструментального ансамблю Балтійського флоту "Чорні берети", позаштатного ансамблю 58-й армії, колективи художньої самодіяльності частин ПКВО та інші. Як показав досвід, після припинення участі особового складу в бойових діях організація і проведення культурно-виховних заходів і організація дозвілля воїнів сприяли зміцненню військової дисципліни, згуртуванню військових колективів, створили умови для активної психологічної релаксації і реабілітації особового складу.

У роботі щодо захисту військ від інформаційно-психологічного впливу бандформувань командування угруповання ставило задачу досягти інформаційної переваги в районі проведення операції шляхом руйнації систем управління і зв'язку бандформувань, заходами інформаційно-психологічного захисту особового складу і місцевого населення. Подібні заходи супроводжували всі етапи операції російських військ від розгортання військового угруповання на Північному Кавказі до завершення масштабних бойових операцій. Досвід показав, що для досягнення оптимального захисту від інформаційно-психологічного впливу бойовиків необхідно активне й узгоджене проведення інформаційно-пропагандистської роботи у військах і серед місцевого населення, а також організація спеціальних заходів.

Проведений аналіз організації МПЗ антитерористичної операції військ і інших військових формувань Росії у Північно-Кавказському регіоні дозволяють визначити такі основні напрямки щодо його покращення у Збройних силах України:

1. Удосконалення системи МПЗ необхідна на всіх рівнях управління - від центрального апарату Міністерства оборони України до кожного військового підрозділу. При цьому основні зусилля структур виховної роботи варто зосереджувати безпосередньо в ротах, батальйонах, окремих підрозділах (сторожові та блокпости). Важливо також комплексно удосконалювати систему, прийоми і засоби, матеріально-технічну базу й утримання усіх видів МПЗ.

2. Необхідно подальше удосконалювання єдиної системи МПЗ Збройних Сил та інших військових формувань України. У рамках цієї системи варто вирішити проблему єдиного державного замовлення, постачання і ремонту технічних засобів виховання.

3. Детально обґрунтувати проблему захисту військ від інформаційно-психологічного впливу супротивника. Насамперед необхідно узгодження зусиль відповідних головних управлінь Міністерства оборони, органів управління інших військових формувань України.

4. Законодавче і нормативне забезпечення виконання завдань МПЗ.

5. Доцільно узагальнити усі нормативно-правові акти щодо пільг і компенсацій військовослужбовцям при виконанні ними бойових завдань.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій"
  1. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій
    На основі аналізу викладеного матеріалу у питанні 2 можна зробити висновок про те, що локальні війни і збройні конфлікти мають не тільки військові, а й істотні морально-психологічні особливості: - здійснення масованого інформаційно-психологічного впливу на війська і населення сторін, що протистоять, і світове співтовариство в цілому; - різке збільшення психогенних втрат, що можуть призвести
  2. Основні напрями психологічного забезпечення
    Ряд цих проблем можуть бути оптимально зняті завдяки ефективній організації психологічного забезпечення підготовки і ведення бойових дій, яке має на меті досягнення мораль но-психологічної переваги над протиборчою стороною, підтримку високої боєздатності військ і духовної стійкості населення. Це досягається узгодженими за завданнями, місцем і часом, здійсненими за єдиним задумом і планом
  3. Морально-психологічне забезпечення: вітчизняний і зарубіжний досвід
    Як вітчизняний, так і зарубіжний досвід свідчить про те, що у всі часи проблема МПЗ життєдіяльності військ відігрівала надзвичайно велику роль. Підтвердження цьому знаходимо в описах воєнних походів і перемог видатних полководців: Олександра Македонського, О.В.Суворова, Наполеона, М.І.Кутузова та ін. Наполеон, наприклад, підкреслював: "Фізична сила до духовної відноситься як один до трьох".
  4. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах
    Багатий позитивний досвід у сфері психологічного забезпечення мають деякі іноземні країни. Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у Збройних силах США, де ця проблема протягом XX ст. вважається пріоритетною державною справою і ґрунтується на наукових засадах. Ще до Першої світової війни у США була створена Рада з питань використання психології у військовій справі, що
  5. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
    У процесі підготовки особового складу до бойових дій необхідно враховувати труднощі, що мають місце у сучасному бою. Ці труднощі, які можна назвати психологічними факторами бою, спеціально створюються супротивником для досягнення в ньому перемоги. Як свідчить досвід колишніх війн, сучасних воєнних конфліктів і контр терористичних операцій, їх усвідомлення, урахування і вміле застосування
  6. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
    Державна програма реформування і розвитку Збройних сил України на період до 2005 року і на подальшу перспективу охоплює всі напрямки їх життєдіяльності. Згідно до неї, головним завданням Збройних сил України є їх постійна готовність відбити можливу агресію, звідки б вона не виходила, захистити незалежність, територіальну цілісність і недоторканість кордонів України. Для цього вони мають
  7. Морально-психологічне забезпечення в період підготовки і проведення стрільб
    Результати наполегливої і напруженої навчальної роботи щодо освоєння матеріальної частини зброї і оволодіння навичками й уміннями майстерного володіння нею, згуртування обслуг і екіпажів у значній мірі проявляються у процесі бойових стрільб та їх результатах. У ході підготовки та проведення стрільб перевіряються, закріплюються і вдосконалюються знання, навички й уміння воїнів, які необхідні їм
  8. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
    Під час підготовки військовослужбовців до бойових дій, необхідно враховувати ті труднощі, що мають місце у сучасному бою. Ці труднощі, які можна назвати психологічними факторами бою, створюються спеціально противником для досягнення в ньому перемоги. Їх усвідомлення, урахування і вміле застосування, як свідчить досвід колишніх війн і сучасних воєнних конфліктів, забезпечують успіх як окремих
  9. Органи психологічних операцій в армії США
    Для організації і ведення «психологічних операцій» у мирний І воєнний час у збройних силах США є відповідний апарат. Рішення з основних питань розвитку потенціалу військових «психологічних операцій», застосування їхніх сил і засобів для досягнення мети воєнно-політичного курсу США ухвалює Президент держави на підґрунті рекомендацій Ради національної безпеки, Міністерства оборони, Комітету
  10. Досвід діагностики і корекції психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях (іноземний досвід)
    Для здійснення заходів, передбачених в попередньому підрозділі, необхідно знати сучасний досвід іноземних країн щодо діагностики і корекції психічних наслідків участі воїнів у бойових діях. Коли така допомога не надається своєчасно, у воїнів, що брали участь у бойових діях, можуть виникнути відстрочені реакції на вплив стрес-факторів бойової обстановки. Спеціальний обіжник для вивчення
  11. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі
    В діяльності посадових осіб щодо профілактики суїцидальної поведінки має бути чітка система роботи. Вона має включати найрізноманітніші заходи безпосереднього й опосередкованого впливу командирів (начальників), вихователів і медичних працівників на військовослужбовців, у поведінці яких спостерігається суїцидальний ризик або помітні окремі елементи його вияву. Спершу у військовому підрозділі
  12. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення в сучасних зарубіжних країнах
    Однією з головних особливостей сучасних бойових дій у сучасній війни є широкомасштабне використання методів психологічного приголомшення противника, зміни думок, переконань, ціннісних орієнтацій, почуттів населення і військ дружніх і нейтральних держав. З цією метою використовуються як сучасна бойова зброя (у тому числі й психотропна), так і прості прийоми впливу на почуття, волю, свідомість і
  13. Форми і методи роботи керівного складу щодо МПЗ військової дисципліни
    Керівними документами передбачено конкретні форми і методи роботи керівного складу щодо МПЗ військової дисципліни. Наприклад, навчання та обмін досвідом роботи щодо практики зміцнення військової дисципліни рекомендується проводити з: сержантами 2 рази на місяць; прапорщиками - щомісячно; офіцерами підрозділів - щомісячно; командним складом військових частин - щоквартально.
  14. Зміст морально-психологічного забезпечення бойових дій
    Сукупність функціонально пов'язаних сил і засобів, комплекс заходів, які забезпечують процес формування та підтримки в особового складу військ (сил) і населення України високого МПС-у, реалізацію духовної складової бойового потенціалу Збройних сил України, складає систему МПЗ. Основними складовими цієї системи є цілі, задачі, зміст, принципи, форми, методи, суб'єкти та об'єкти МПЗ, результат.
  15. Особливості морально-психологічного забезпечення наступу
    Досвід свідчить про те, що найкращим рішенням завдань оборонного бою є організація та здійснення наступу на противника. Але наступ є дуже складним і тому до його проведення потрібна ретельна і всебічна підготовка. Необхідність ретельної, всебічної, планомірної роботи щодо організації наступу обумовлена сукупністю відповідних чинників МПС-у. До них слід віднести те, що наступ: позитивно впливає
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека