загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

АДЕНОЇДНІ РОЗРОЩЕННЯ (ADENOIDES)

В 1873 році датський лікар Вільгельм Мейєр ввів поняття аденоїдні розрощення. Під аденоїдними розрощеннями розуміють гіпертрофію глоткового мигдалика.

У дітей раннього віку гіпертрофія глоткового мигдалика може бути до певного часу віднесена до фізіологічного явища, яке відображає формування захисної системи на шляху проникнення мікроорганізмів з струменем повітря вдихальні шляхи. Це потребує перегляду широкого застосування аденотомії. Лімфаденоїдна тканина приймає активну участь в формуванні місцевої та загальної імунної реактивності у дітей. Ця тканина потрібна організму, що активно розвивається.

Основни симптоми аденоїдних розрощень - порушення носового дихання, слизові або слизово-гнійні виділення з носа, порушення функції слухових труб, наявність запалення в носоглотці та порожнині носа. Діти погано сплять, нерідко хроплять. Дитина стає в'яла, апатична. Порушується правильна фонація та артикуляція. Порушується розвиток лицевого скелету: звисаюча нижня щелепа робиться вузькою та видовженою, тверде піднебіння формується високим та вузьким, порушується прикус. Виникає характерний "аденоїдний" вигляд обличчя. Може бути деяка розумова відсталість дитини, головний біль. При аденоїдах виникають нейрорефлекторні розлади - апрозексія (незібраність і забудькуватість), нічне нетримання сечі.

Оригінально використовує термін "аденоїд" в своєму романі "Вор" Леонід Леонов ("Советский писатель", Москва, 1967, с.185).

- И Манюкин довольно удачно поскрипел зубами. - Затем обора-чиваюсь... и вообразите, мильїе вьі мои, сидит передо мной толстен-нейший, пудов на двенадцать господин, обвислости свисают на нем кольцами, и заместо рожи зтакий, знаєте ли, баклажан с румянцем лососевого цвета. Аденоид, а не человек, а возможно, и сам дьявол, за-гримированньїй под вьідающегося земного распутника. (Гига Мантасуров, всемирнейший коннозаводчик, бабник и бакинский нефтянник... а, по секрету говоря, в самом деле доверенное лицо из преисподней!).

Діагноз ставиться при передній та задній риноскопії або пальцевому дослідженні носоглотки.

Диференційний діагноз проводять з гіпертофічним ринітом, вазомоторним ринітом, викривленням перегородки носа.
трусы женские хлопок


Лікування аденоїдних розрощень, як правило, хірургічне - адено-томія. Консервативне лікування проводиться при невеликих аденоїдах і коли хірургічне втручання протипоказане.

Операція проводиться аденотомом Бекмана під місцевою анестезією (закапування в ніс або введення зондів з накрученою ватою, змоченою розчином дикаїна або кокаїна, через нижні носоеі ходи до задньої стінки глотки). Розроблена методика піднаркозної аденотомії.

В останні роки з'явились роботи, в тому числі дисертаційні, що пропагують більш широке використання консервативного лікування аде-ноїдиту (Х.М. Маккаев, Москва, 1988; О.П. Дядченко, Київ, 1988). Переглядається і відношення до аденотомії як безумовного метода лікування аденоїдів. Місцево рекомендують приміняти: промивання розчином звіробоя або прополіса методом переміщення, аерозольні зрошення емульсіями каланхое, прополіса, евкаліпта, закапування в ніс водних розчинів та масел. Загальна терапія: дихальна "носова" гімнастика, фізіотерапія, вітамінотерапія, гіпосенсибілізуюча терапія.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "АДЕНОЇДНІ РОЗРОЩЕННЯ (ADENOIDES)"
  1. УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРИХ ПЕРВИННИХ ТОНЗИЛІТІВ. ВИРАЗКОВО-ПЛІВЧАСТА АНГІНА СИМАНОВСЬКОГО-ВЕНСАНА-ПЛАУТА. ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ. АДЕНОЇДНІ РОЗРОЩЕННЯ. ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКІВ
    УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРИХ ПЕРВИННИХ ТОНЗИЛІТІВ. ВИРАЗКОВО-ПЛІВЧАСТА АНГІНА СИМАНОВСЬКОГО-ВЕНСАНА-ПЛАУТА. ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ. АДЕНОЇДНІ РОЗРОЩЕННЯ. ГІПЕРТРОФІЯ ПІДНЕБІННИХ
  2. ХРОНІЧНІ РИНІТИ
    Хронічна нежить (rhinitis chronica) є неспецифічним запально-дистрофічним процесом слизової оболонки носа. В деяких випадках процес розповсюджується на хрящі та кістки носа. Співвідношення запального та дистрофічного компонентів при різних формах хронічного риніта нерівнозначне. Розрізняють слідуючі основні форми хронічної нежиті. 1. Хронічний катаральний риніт. 2. Хронічний
  3. КАТАР СЕРЕДНЬОГО ВУХА
    В основі цього захворювання лежить порушення функції слухової труби, або дисфункція слухової труби. Основними функціями слухової труби є: вентиляційна, дренажна та захисна. Катар середнього вуха є захворюванням, яке характеризується катаральним запаленням слизової оболонки середнього вуха, обструкцією або обтурацією слухової труби, зниженням слуху та, дуже часто, наявністю рідини в середньому
  4. ПАПІЛОМА ГОРТАНІ
    Папілома - є пухлиною, що серед доброякісних новоутворень гортані зустрічається найбільш часто. Це найбільш часта пухлина ЛОР-ор-ганів у дитячому віці. Папіломи гортані у більшості випадків виникають у хлопчиків. Папіломи в гортані переважно множинні. Такий процес має назву папіломатозу гортані. Протягом останніх років фахівцями запропонований термін - респіраторний папіломатоз, оскільки
  5. ЮНАЦЬКА АНГІОФІБРОМА ОСНОВИ ЧЕРЕПА
    Інша назва цієї пухлини - ювенільна ангіофіброма основи черепа або носоглотки. Ця пухлина відноситься до доброякісних або граничних у зв'язку зі своєю локалізацією. Юнацька ангіофіброма становить 50% від доброякісних пухлин носоглотки. За гістологічною будовою це доброякісна пухлина із великою потенцією росту та схильністю до рецидивів. Відповідно до міжнародної гістологічної класифікації (1974),
  6. ХРОНІЧНІ СИНУЇТИ
    Причиною хронічних синуїтів є невилікований гострий синуїт. Переходу гострого процеса у хронічний сприяють слідуючі фактори. 1. Змінена реактивність організма, знижена опірність. 2. Фактори, що утруднюють відтікання секрету з приносових пазух (деформація носової переділки, хронічний гіпертрофічний риніт). 3. Неповноцінність слизової оболонки пазух. Прикладом останнього є синдром
  7. Сап
    Сап (Malleus) - хронічна хвороба однокопитних тварин, що характеризується утворенням на слизових оболонках носа, шкірі та у внутрішніх органах специфічних вузликів і виразок, схильних до казеозного розпаду. До сапу сприйнятлива людина. Історична довідка. Клінічні ознаки сапу були описані ще в стародавній Греції (Арістотель, Апсірт, IV ст. до н. е.). Збудника хвороби відкрили Леффлер і Щютц у
  8. Туберкульоз
    Туберкульоз (Tuberculosis) - хронічна хвороба домашніх і диких тварин та птиці, що характеризується утворенням у різних органах дрібних специфічних безсудинних вузликів (туберкул), схильних до сирнистого розпаду і звапнення. На туберкульоз хворіє людина. Історична довідка. Захворювання на туберкульоз знайоме людству з давніх-давен. В історичних рукописах Вавилона, Китаю та Індії є записи, що
  9. Бешиха свиней
    Бешиха свиней (Erysipelas suum) - інфекційна хвороба свиней 3 - 12-місячного віку, що характеризується за гострого перебігу септицемією і запальною еритемою шкіри, за хронічного - ендокардитом, поліартритами та некротичним ураженням шкіри. На бешиху хворіє людина. Історична довідка. До другої половини ХІХ ст. це захворювання не диференціювалося від сибірки, тифу та інших хвороб свиней. У 1869
  10. К
    +++ каверна (от лат. caverna - пещера, полость), полость, образующаяся в органах после удаления некротической массы. К. возникают (например, при туберкулёзе) в лёгких. К. могут быть закрытыми и открытыми при сообщении их с естественным каналом. См. также Некроз. +++ кавиозы (Khawioses), гельминтозы пресноводных рыб, вызываемые цестодами рода Khawia семейства Garyophyllaeidae,
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...