Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаВнутрішні хвороби
« Попередня Наступна »
Шаповалова Ю.С.. Фармакотерапія основних внутрішніх хвороб та їх ускладнень, 2009 - перейти до змісту підручника

2.12. СЕРЦЕВА АСТМА

За наявності ознак об'ємного перевантаження - ортопное / пароксизмальна нічна задишка, задишка при навантаженні / або вкороченні дихання, хрипи в легенях, недавнє підвищення маси тіла, рентгенологічні ознаки застою в легенях показано

1. В / в введення петльових діуретиків. У хворих, що приймали діуретики будинку, їх слід вводити в / в, болюсно; при цьому максимальна початкова доза повинна бути еквівалентною 180 мг фуросеміду (амп. 1% -2 мл; 20 мг). Якщо хворі не приймали діуретики, доза фуросеміду, що вводиться в / в, болюсно, повинна становити 40 мг, при наявності ниркової недостатності для отримання бажаного ефекту стартова доза становить 80мг фуросеміду в / в, болюсно. Про ефективність діуретичної терапії судять по досягненні бажаного рівня виділення сечі. При нормальній функції нирок цей рівень має становити> 500 мл протягом перших 2 годин, а при підвищеній концентрації креатиніну в крові (> 2,5 мг / дл) -> 250мл. Терапія проводиться під контролем показників креатиніну, сечовини, електролітів крові. Якщо після болюсного введення початкової дози бажаний рівень діурезу не досягнуть, дозу діуретика можна подвоїти (максимальна доза 360мг). Її слід вводити протягом 2-4ч після першої.

2. При недостатній відповіді на в / в введення діуретика, попередньому амбулаторному прийомі фуросеміду в дозі більше 100 мг / добу, за умови, що рівень систолічного АТ перевищує 90 мм рт.ст., в / в введення діуретика поєднують з в / в введенням вазоділататора. В / в введення вазоділататора дозволяє швидко вивести хворого зі стану декомпенсації за рахунок зниження тиску заповнення шлуночків, зменшення споживання міокарда в кисні, зниження загального периферичного опору, обсягу навантаження лівого шлуночка, збільшення ударного обсягу, хвилинного об'єму серця.
Як правило, використовують Нітрогліцерин (амп. 0,1% -10 мл; 1 мг / 1 мл). Розвести 1 ампулу в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду (де в 1мл міститься 100 мкг, 1 мл=20капель). Вводити в / в, титрувати дозу, починаючи з введення 10-20 мкг / хв (2-4 кап. / Хв) або 0,1-0,2 мл / хв за допомогою інфузомати, збільшуючи дозу препарату на 5-10 мкг / хв кожні 5-10 хв, до досягнення бажаного гемодинамічного (зниження САД на 10-20 мм рт.ст.; ДАТ-на 7-10мм рт.ст. або тиску заклинювання легеневої артерії) або клінічного ефекту (зменшення задишки, зникнення вологих хрипів).

3. Хворі без позитивної відповідної реакції на в / в введення діуретиків та / або вазодилататорів можуть мати так само низький хвилинний об'єм серця (МОС), у цих випадках для зменшення вираженості симптомів може знадобитися застосування додаткової терапії - застосування інотропних препаратів. При цьому вибір конкретного інотропного препарату визначається 2 факторами: супутнім прийомом бета-блокатора і вихідним рівнем АТ. При поєднанні низького МОС і САД < 90мм.рт.ст. препаратом вибору є добутамін. Якщо хворий з низьким МОС і САД> 90мм.рт.ст приймає бета-блокатор переважно застосування Мілрінон. Якщо хворі з низьким МОС і САД> 90 мм.рт.ст. не приймають бета-блокатор, можна використовувати як мілрінон, так і добутамін. Добутамін (амп. 0,5% -5 мл; 250 мг). Вміст ампули розвести в 500мл 5% розчину глюкози (у 1 мл - 500 мкг лікарського засобу). Вводити в / в, використовуючи инфузомат, зі швидкістю 2,5 мкг / кг / хв, збільшуючи дозу при необхідності на 2,5 мкг / кг / хв кожні 5-15 хв, до досягнення бажаної відповідної реакції, максимальна швидкість введення препарату - 20 мкг / кг / хв, або з використанням крапельниці (1мл=20капель, 1 мл-500мкг) з початковою швидкістю введеніяпріблізітельно 6 крапель / хвилину (150 мкг / хв).


4. Мілрінон (амп. 0,1% -10 мл; 1 мл / 1 мг). Розвести 1 ампулу в 100 мл фіз. розчину (1 мл/100 мкг). Вводити з початковою швидкістю 0,375 мкг / кг / хв, що досягається введенням інфузоматом 0,3 мл отриманого розчину в 1 хвилину або при використанні крапельниці приблизно 6 крапель / хвилину з повільним збільшенням дози (протягом 2-3 годин). Максимальна доза -1,13 мг / кг / добу

5. За відсутності відповідної реакції на застосувавши інотропних засобів слід провести додаткове обстеження для виявлення дуже низького МОС, перевести хворого в ПІТ для ретельного спостереження, більш точної оцінки гемодинамічних показників, з установкою катетера в легеневу артерію. При дуже низькому МОС і приемлимом рівні САД> 90мм.рт.ст. ефективним може виявитися додаткове в / в введення діуретиків або вазодилататорів.



Примітка: при введенні лікарських препаратів пацієнтові ЧСС, АТ, ЧД оцінюються кожні 15 хвилин до досягнення стабільної дози, потім кожні 30 хвилин протягом 1 години, потім кожні 4 години. <
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2.12. серцева астма"
  1. КЛАСИФІКАЦІЯ
    Ми будемо дотримуватися класифікації, ІХС розробленої віз. У неї входити-дят: 1. Раптової коронарної смерті (первинна зупинка серця). 2. СТЕНОКАРДИЯ 2.1. Стенокардія напруги 2.1.1. Вперше виникла 2.1.2. Стабільна I, II, III, IV функціональні класи 2.1.3. Стенокардія напруги, прогресуюча. 2.2. Спонтанна стенокардія. 3. ІНФАРКТ МІОКАРДА 3.1.
  2. Набутих вад серця
    Набуті вади серця є одним з найбільш поширених захворювань. Вражаючи людей різних вікових груп, вони призводять до стійкої втрати працездатності та представляють серйозну соціальну проблему. Незважаючи на достатню вивченість клінічної картини, помилки в діагностиці цих вад зустрічаються досить часто. Тим часом вимоги до правильної діагностики надзвичайно
  3. Гломерулонефрит
    Дифузний гломерулонефрит - иммуноаллергичної захворювання з переважним ураженням судин клубочків: протікає у вигляді гострого або хронічного процесу з повторними загостреннями і ремісіями. У більш рідкісних випадках спостерігається підгострий гломерулонефрит, для якого характерно бурхливе прогресуюче протягом, швидко приводить до ниркової недостатності. Дифузний гломерулонефрит-одне з
  4. 5. ПРЯМИЙ КЛІНІЧНИЙ ДІАГНОЗ.
    Прямим називають спосіб побудови діагнозу в тих випадках, коли при дослідженні хворого виникає одна діагностична гіпотеза і вона підтверджується при закінченні обстеження. Якщо підходити строго, то в будь-якому випадку лікар диференціює клінічні симптоми, синдроми, причому тим більше, чим більше він знає, проте це робиться як би підсвідомо. Рішення приходить швидко, як би природно,
  5. Пороки мітрального клапана
    Недостатність лівого предсердно-шлуночкового отвору (мітрального) клапана, або мітральна недостатність, - патологічний стан, при якому стулки двостулкового клапана не закривають повністю отвір митри і під час систоли шлуночків відбувається зворотний потік крові з лівого шлуночка в ліве передсердя (так звана митральная регургітація). Це можливо в двох ситуаціях.
  6. Інфаркт міокарда
    Інфаркт міокарда (ІМ) - гостре захворювання, обумовлене виникненням одного або декількох вогнищ ішемічного некрозу в серцевому м'язі у зв'язку з абсолютною або відносною недостатністю коронарного кровотоку. У чоловіків ІМ зустрічається частіше, ніж у жінок, особливо в молодих вікових групах. У групі хворих віком від 21 року до 50 років це співвідношення становить 5:1, а від 51
  7. Гіпертонічна хвороба
    - захворювання невідомої етіології, при якому підвищення артеріального тиску не пов'язане з первинним ураженням внутрішніх органів * (Комітет експертів ВООЗ, 1962 р.). Класифікація і номенклатура гіпертонічної хвороби прийнята Міністерством охорони здоров'я СРСР. Виділяють такі клінічні варіанти перебігу захворювання. 1. Гіпертонічна хвороба з повільно прогресуючим
  8. . ЗАДИШКА І НАБРЯК ЛЕГКИХ
    Роланд X. Інграм, мл., Е. Браунвальд (Roland H. Ingram, Jr., Eugene Braunwald) Задишка Характер дихання контролюється цілим рядом вищих центральних і периферичних механізмів, які збільшують вентиляцію легенів у випадку підвищення метаболічних потреб за таких обставин, як неспокій і страх, а також відповідно зростаючої фізичної активності. Здоровий
  9. Дихальна недостатність, способи профілактики і лікування
    Гостра дихальна недостатність (ОДН) - найбільш часте явище в реаніматології. На відміну від хронічної дихальної недостатності при ОДН швидко прогресують гіпоксія, дихальний ацидоз, порушення гемодинаміки. Компенсаторні реакції серцево-судинної системи змінюються декомпенсацією, що приводять до порушень дихання, комі, реперфузии легких при інтенсивній терапії гіповолемії.
  10. УСКЛАДНЕННЯ
    Ускладнення АГ і основні ускладнення, що виникають на тлі гіпертонічних кризів представлені в таблицях 11 і 12. Таблиця 11 УСКЛАДНЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ 1.Со боку серцево-судинної системи: стенокардія та інфаркт міокарда, гостра серцева недостатність / серцева астма і набряк легень /,
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека